ПРО ГЕНЕАЛОГІЮ
Вітаю всіх!
У мене – новина особистого характеру.
Тут, в Канаді, я дізнався про свого предка. В родині моєї мами завжди говорили, що один з наших родичів був дуже відомою людиною, видатним діячем української культури та політиком початку ХХ століття. Але говорили про це пошепки – оскільки у Радянському Союзі цей період нашої історії вважався табу. Після війни до моїх родичів – а дівоче прізвище моєї бабусі було Огієнко навіть приходили люди з відповідних органів і розпитували, чи не підтримують зв*язок з емігрантом. Зв*язку не було – тоді так було безпечніше вижити.
Через те, що зв*язок розірвався, ми знали про нього дуже мало. Але приїхавши до Канади, я вирішив співставити факти і спогади моєї тітки із реальними фактами, і з*ясувати, чи це той самий Огієнко. Поспілкувався з людьми зі діаспори, почитав місцеву літературу, і виявилося – так!
Іван Івнович Огієнко доводився рідним дядьком моїй бабусі по мамі, тобто рідним братом мого прадіда.
Для тих, хто не знає: Іван Огієнко – один з наших найвідоміших культурних діячів ХХ століття. В радянські часи його ім*я замовчувалося, хоча тепер Україна має право пишатися цією людиною енциклопедичних знань і дуже відданою своїй справі. Народився він, як і казала моя тітка, 15 січня 1882 року за новим стилем у Брусилові (зараз це Житомирська область, а тоді була Київська губернія). Був професором на кафедрі історії української культури Київського університету, міністром освіти та віросповідань в урядах Української народної республіки. В листопаді 1919 р. Симон Петлюра, емігруючи, призначив його головноуповноваженим уряду УНР.
Потім Іван Іванович і сам емігрував. Між двома війнами мешкав у Польщі, де видавав культурницькі журнали та книги. Переклав українською мовою Біблію, Слово о полку Ігоревім, упорядкував кілька перших в нашій історії підручників з історії української мови та культури. Він знав кілька мов, в тому числі давніх, і був прихильником автономії української церкви. Після смерті дружини постригся у церковний сан. Після Другої світової війни перебрався спершу до Швейцарії, а потім до Канади. Під іменем митрополита Іларіона став головою Греко-Православної Церкви Канади.
Як я зрозумів, для українців Канади він був справжнім духовним лідером, видатним ученим і патріотом до останніх днів свого життя.
Помер у Вінніпезі на 91 році життя.
Тьотя Валя, яка першою розповіла мені про Огієнка, часто каже: "Мабуть, недарма у тебе в житті все складається саме так".
Думаю. що найближчим часом я з*їжджу у Вінніпег на могилу Івана Івановича.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
