Всі на олімпіаді
У Сінгапурі іде юнацька олімпіада. Кожен день приносить нові враження, нові яскраві події. Через насиченість подій, через ажіотаж, який панує у цій маленькій країні складається враження, що тут – справжні дорослі Ігри.
Хоча, коли придивитися, відмінностей дуже багато.
Якщо говорити в цілому, для мене і абсолютно очевидно: проект "Юнацькі Олімпійські ігри" вдався. Було багато скептиків, які говорили: ці ігри нікому не потрібні, юні спорстмени почнуть гнатися за результатом і підривати своє здоров'я, а культурна програма сучасним "просунутим" підліткам нецікава. Але зараз скептики затихли, а сумніви розвіялися.
По-перше, справді цікаво дивитися змагання. Хай імена невідомі, а результати нижчі, ніж у дорослих. Але ви навіть не уявляєте, який азарт викликає у 15-16річних хлопців і дівчат можливість стати олімпійським чемпіоном. Згадайте себе в цьому віці. Уявіть, що вам у 15 років, наприклад, запропонували головну роль в кіно, посаду директора банку чи навколосвітню подорож – хто про що мріяв. А ці діти так само завзято мріють стати олімпійськими чемпіонами... Уявили? Це до питання про мотивацію.
З іншого боку, ніхто тисне на спортсменів і тренерів за результат. Принаймні, у нашій команді навіть якщо такі розмови з'являються, я особисто прошу "Не навантажуйте їх". Позиція МОК і моя як голови координаційної ради Юнацьких Ігор: ніяких перемог будь-якою ціною. Ця Олімпіада – передусім щоб навчитися, поспілкуватися, пізнати світ. А перемагають ці діти хай в Лондоні, в Ріо і на наступних Іграх. Завдяки цій ідеології спокійні тренери і спокійні спортсмени.
І нарешті з приводу культурно-освітньої програми, так званої СЕР. Багато дорослих екс-спортсменів, які на Олімпіадах звикли у вільний час або ходити по магазинах, або сидіти в номері і гризти себе психологічно, говорили: ніхто на ті заходи не прийде. Тим більше сучасні циніки-підлітки. А вийшло, що на всі подібні "активності" вже немає вільних місць.
Здавалося б, дитячі забавки, які нагадують часи піонерських таборів: фестивалі, що представляють культури різних країн, зустрічі з чемпіонами, культпоходи, майстерні та семінари. Що цікавого для покоління комп'ютерних ігор? Але все організовано настільки добре і, головне, щиро, без фальші та пафосу, що викликає шалений інтерес у цього покоління.
Можливо, ви бачили на відео нашу з Єлєною Ісинбаєвою зустріч із учасниками Ігор в рамках проекту Chat with The Champions. (Якщо не бачили, дивіться: http://www.youtube.com/watch?v=fOsBXGM13CU) В університетській аудиторії зібралося 450 людей, діти стояли в проходах. Нас довго не відпускали... Я ще раз переконався: майбутнім поколінням планети справді цікавий спорт, і це зацікавлення треба культивувати – заради нашого і їхнього майбутнього...
Єдині, хто страждають від культурної програми – це працівники офісів у селищі спорстменів. Там зараз тиждень Африки – діти сінгапурських шкіл представляють культуру цього континенту. Представляють дуже активно – тамтами і трещотки не стихають ні на мить. Тому в офісах зараз радіють кожному дощу – тоді сінгапурські "африканці" ховаються в намети, і шум ненадовго припиняється...
А якщо серйозно, то вражень справді багато. Найясравіше – від церемонії відкриття. Я був у групі, яка виносила олімпійський прапор. Попри те, що я звик до офіційних церемоній, все-одно мить дуже хвилююча... Одне нововведення – на церемонії відкриття, крім клятви атлетів та суддів, вперше лунала клятва тренерів. Похвалюся – це моя ідея. Я вважаю, дуже важливо, щоб в усьому світі гідно оцінювали роль тренерів. На них – велике навантаження і велика відповідальність. Тренер у спорті – як режисер у кіно. Тільки от режисерам вручають Оскара і Пальмову гілку, а тренери залишаються в тіні...
І ще одне яскраве враження – бездоганна організація Ігор. Спортивний світ давно не бачив такої чіткої координації процесу, такого розуміння, що і навіщо потрібно робити. Звичайно, у перші два дні були деякі питання, пов'язані з транспортом та харчуванням – таке завжди трапляється на великих спортивних форумах. Але все налагоджено з такою швидкістю, що ніхто не встиг навіть поскаржитися... Координаційна Рада, яка зазвичай на Олімпіадах збирається ледь не щодня, у Сінгапурі провела два засідання – і поки-що більше не збираємося. Просто немає потреби.
Отож, Юнацька Олімпіада в Сінгапурі триває. У нас 12 медалей після п'яти днів змагань. Три золота – у двох дуже талановитих плавців, Даші Зевіної та Андрія Говорова. Але не питайте, на якому ми місці в медальній таблиці. Це не має принципового значення. Суть цієї Олімпіади – трохи в іншому.
І наостанок – для тих, кому видається дивним мій спортивно-оптимістичний меседж серед напружених соціально гострих текстів на цьому сайті. Я роблю це свідомо.
Спорт – єдина сфера, в якій немає політичних суперників. Тут всі – наші. Змінюються уряди, переписуються підручники історії – а олімпійський чемпіон назавжди залишається гордістю країни.
Якщо ми будемо частіше це згадувати, в нашому суспільстві буде більше злагоди.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
