Чому в новій Раді ми будемо бачити старі обличчя?
На цьому тижні мені довелося побувати в двох округах, де по мажоритарці лізуть всім відомі гади – Антон Яценко (округ 200 Черкаської обл.) та Олесь Довгий (округ 102 Кіровоградської обл.).
Впевнена, що про одіозну персону Лесика Довгого, підкуп виборців, та про те, як банально злив округ Довгому кандидат від БПП краще розповість Мустафа Найем, Сергій Лещенко та Світлана Заліщук, які працюють там весь тиждень.
Тому зупинюся на 200му окрузі та персоні Антона Яценко.
Якщо на деяких округах людей до сих пір банально купуються за гречку, то Яценко пішов далі – виборці на 200му окрузі продалися йому за гарячу воду, яка зараз подається цілодобово. При цьому в хід йде також шантаж – по окрузі літають чутки, що в разі програшу Яценко, води не стане знову.
Що ж роблять конкуренти від "демократичних" сил? На 200му окрузі так званим єдиним кандидатом є Віталій Чудновський від БПП, діючий депутат, колишній бандит та охоронець Юлії Тимошенко. Замість боротьби з Яценко, Чудновський вирішив вести компанію стандартним методом підкупу, чи точніше, перекупу виборців. Не будучи місцевим та ведучи в'ялу кампанію, Чудновський однозначно пасе задніх перед Яценко.
Інші кандидати, нажаль, займаються перетягуванням голосів один у одного,замість того, щоб боротися з Яценко.
Звичайно, ми приїхали в 200й округ не з порожніми руками – а з контрагітацією проти Яценко, та програмою дій, які відкривають очі на діяльність цієї людини. Можливо, трохи запізно, але іноді навіть за тиждень можливо щось змінити. Для виконання плану потрібно було кілька умов: 1. Бажання демократичних кандидатів працювати разом; 2. Політична воля та готовність громадськості Умані активно працювати. Нічого з написаного ми там не побачили, тому, навіть не чекаючи неділі, ми можемо привітати Антона Яценко з перемогою по 200му округу.
Враховуючи всю увагу, прикуту до депутатів наступного скликання, Антону в Києві прийдеться не солодко. Але ми маємо розуміти, що Яценко, Довгий та купа інших покидьків потрапляють до Ради з вини не тільки продажних депутатів від демократичних сил, але й через громадських активістів, які переживши трагічні події зими та літа, все ж дають змогу винуватцям цих подій знову пройти до Ради. Не зважаючи на втому та певний розпач, ми не можемо забувати про те, що з першою смертю на Майдані ми взяли на себе обов'язок побудувати демократичну та сильну країну за будь-яких умов, а тому не маємо права здаватись.
