Чекати вироку роками чи звільняти одразу? Що вирішать у справі Вовка
18 червня Велика Палата Верховного Суду має продовжити розгляд скарги Павла Вовка – колишнього голови ліквідованого Окружного адміністративного суду Києва. Він оскаржує рішення Вищої ради правосуддя, яка звільнила його з посади судді.
Один із ключових аргументів Вовка – ВРП не мала права у дисциплінарній справі використовувати матеріали негласних слідчих дій із кримінального провадження. Тобто йдеться не лише про долю самого Вовка. На кону значно ширше питання: чи може ВРП оцінювати поведінку судді на основі матеріалів кримінальної справи, якщо вироку ще немає?
Для судової системи це принципово. Кримінальні справи проти суддів можуть тривати роками. За цей час суддя може залишатися на посаді, отримувати зарплату, а іноді – піти у відставку й отримати право на довічне грошове утримання. Якщо ж дисциплінарна відповідальність фактично залежатиме від вироку, ВРП втратить можливість реагувати раніше – тоді, коли питання до поведінки судді вже очевидні, але кримінальний процес ще далекий від фіналу.
Такі історії вже були. Судді ставали фігурантами кримінальних справ, на них подавали дисциплінарні скарги, іноді навіть був вирок першої інстанції. Але до остаточної крапки – кримінальної чи дисциплінарної – вони встигали втекти у відставку.
Наслідки були різними: когось ВРП згодом позбавляла статусу судді у відставці після остаточного вироку, а хтось цей статус зберігав. Але спільна проблема одна: дисциплінарна система часто не встигала або не могла самостійно оцінити поведінку судді.
Саме тому справа Вовка – це тест, чи може дисциплінарна система діяти самостійно, чи стане заручницею кримінального процесу?
Нижче – кілька різних історій: ДТП, хабарі, зловживання впливом, вироки і справи без вироку. Вони не однакові за юридичними наслідками, але показують одну проблему: якщо ВРП не може оцінити поведінку судді до фіналу кримінальної справи, у найчутливіших ситуаціях дисциплінарної відповідальності можна й не дочекатися.
Іван Гуцал: смертельне ДТП і відставка без жодних питань
У грудні 2018 року ZAXID.NET повідомив про ДТП за участю судді Львівського апеляційного суду Івана Гуцала. За даними видання, аварія сталася ввечері 25 грудня на трасі Київ-Чоп: автомобіль Volkswagen на неосвітленій ділянці дороги наїхав на 69-річного пішохода, який згодом помер у лікарні. ДБР відкрило кримінальне провадження за порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть.
19 жовтня 2021 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга на Гуцала. А вже 21 жовтня – буквально через два дні – ВРП відправила його у відставку. У своєму рішенні Рада описала суддівську кар'єру Гуцала, перевірила стаж і встановила, що він має право на відставку. А от про кримінальне провадження і дисциплінарну скаргу, яка вже лежала у ВРП, – жодного слова.
Згодом цю скаргу так і не розглянули по суті. У листопаді 2023 року її повернули скаржнику саме тому, що Гуцала на той момент уже звільнили. Виходить парадокс. Коли ВРП відправляла Гуцала у відставку, скарга на нього вже була. Але Рада все одно відпустила його у відставку. А коли через два роки повернулася до цієї скарги, відмовилася її розглядати. Бо суддя вже звільнений.
Ігор Сараєв: 15 тисяч гривень за закриття справи про п'яне водіння
Ще один показовий приклад – суддя Приморського районного суду міста Маріуполя Ігор Сараєв. На відміну від Гуцала, тут ішлося не про ДТП, а про корупцію.
Сараєв узяв 15 тисяч гривень, щоб закрити адмінсправу про керування у стані спʼяніння. Йшлося не про те, щоб виправдати водія, а просто щоб затягнути час і потім закрити справу, бо сплинуть строки накладення стягнення. До отримання грошей, як встановив суд, була причетна і помічниця судді. Її визнали пособницею.
Кримінальне провадження щодо Сараєва надійшло до Вищого антикорупційного суду ще у вересні 2019 року. Тобто, на момент його відставки справа перебувала в суді.
21 вересня 2021 року на Сараєва надійшла дисциплінарна скарга. А вже 2 грудня того ж року ВРП відправила його у відставку. Коли у 2023 році Рада повернулася до тієї скарги, її по суті не розглядали. Просто повернули скаржнику, бо Сараєв уже у відставці.
Знайома картина? ВРП мала скаргу на суддю ще до його відставки. Але після рішення це стало приводом не розбиратися з його діями.
У листопаді 2024 року ВАКС визнав Сараєва винуватим і призначив йому 7 років і 6 місяців позбавлення волі, заборону обіймати посади судді, прокурора та адвоката на 3 роки і конфіскацію майна. У травні 2025 року Апеляційна палата залишила вирок без змін, після чого ВРП припинила відставку судді. Але сталося це лише у червні 2025 року – майже через три з половиною роки, поки Сараєв отримував довічне грошове утримання.
Олег Ющук: 500 доларів за вплив на колегу
Ще одна історія – суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Олег Ющук. Все теж почалося зі справи про керування у стані спʼяніння, але цього разу йшлося про обіцянку вплинути на колегу.
За встановленими судом обставинами, у грудні 2017 року до Луцького міськрайонного суду надійшов протокол щодо водія, якого зловили пʼяним за кермом. Справу розподілили іншому судді цього ж суду. І тут Ющук запропонував за 500 доларів вплинути на колегу, щоб розгляд затягнули, а потім справу закрили через сплив строків. Гроші мали передати через адвоката.
Для ВРП ця історія не була новою. Ще у 2019 році Рада розглядала клопотання керівника САП про тимчасове відсторонення Ющука. У тому рішенні ВРП прямо зазначала, що суддю обвинувачують за пропозицію за гроші вплинути на іншого суддю.
Окремо до ВРП зверталося НАБУ. 30 листопада 2018 року Бюро подало дисциплінарну скаргу на Ющука. Але 17 грудня 2020 року ВРП відправила його у відставку. Рада обмежилася лише перевіркою стажу і встановила, що він достатній для відставки.
Після цього скаргу НАБУ вже не розглядали. 5 січня 2021 року її повернули до Бюро, бо Ющука вже звільнили з посади.
У липні 2022 року ВАКС визнав Ющука винуватим і призначив йому 3 роки позбавлення волі. Після набрання вироком законної сили ВРП припинила його відставку.
Ганна Білик: хабар за рішення про дизельне пальне
Історія Ганни Білик, екссудді Броварського міськрайонного суду Київської області, показує інший бік тієї самої проблеми: кримінальна справа може тривати роками, а суддівський статус і пов'язані з ним гарантії живуть своїм життям.
У провадженні Білик була адмінсправа, від якої залежало, що буде з 13,5 тис. літрами дизелю. Представник товариства звернувся до суду, щоб отримати роз'яснення щодо постанови. За версією, яку суди згодом визнали доведеною, під час розмови в кабінеті суддя дала йому аркуш паперу й запропонувала написати суму, яку він готовий заплатити за потрібне рішення. Коли той відмовився, Білик сама написала "1000" і знак, який він сприйняв як євро. Після цього чоловік звернувся до НАБУ.
14 червня 2017 року, як встановили суди, Білик отримала 1000 євро просто у своєму службовому кабінеті. У червні 2021 року ВАКС визнав її винуватою в одержанні неправомірної вигоди та призначив 6 років позбавлення волі, заборону обіймати посади в органах державної влади на 3 роки та конфіскацію частини майна.
6 років позбавлення волі, заборону обіймати посади в органах державної влади на 3 роки і конфіскацію частини майна.
Але вирок ще можна було оскаржити. І саме цей період Білик використала, щоб втекти у відставку. 7 вересня 2021 року Вища рада правосуддя звільнила її з посади судді за її ж власною заявою.
Остаточним вирок став лише 18 січня 2022 року, коли Апеляційна палата ВАКС залишила його без змін. Після цього ВРП окремим рішенням припинила відставку Білик і повідомила про це Пенсійний фонд. Це означало, що вона втратила право на щомісячне довічне грошове утримання.
Ця історія добре показує, чому очікування остаточного вироку може стати проблемою. Суддя вже мала обвинувальний вирок за корупційний злочин, але до набрання ним законної сили все одно встигла скористатися відставкою. А державі довелося повертатися до цього питання вже постфактум, після рішення апеляції.
Віктор Волощук: смертельне ДТП і відставка перед вироком
Суддя Віктор Волощук – ще один приклад того, чому відставка під час незавершеної кримінальної справи стає проблемою.
28 січня 2020 року Вища рада правосуддя відправила суддю Олевського районного суду Житомирської області у відставку. Формально ВРП перевірила лише стаж: у рішенні зазначено, що суддя відпрацював 20 років 4 місяці 10 днів, тобто достатньо для відставки. На цьому Рада і зупинилася. Про те, що на той час Волощук уже був обвинуваченим у кримінальній справі, у рішенні не сказано.
А йшлося не про абстрактні підозри. У 2015 році Волощук потрапив у ДТП, після якої загинув 21-річний мотоцикліст. Коли ВРП розглядала його заяву про відставку, кримінальна справа вже була в суді. А вже 18 лютого 2020 року – менш ніж за місяць після рішення ВРП – суд визнав Волощука винуватим у порушенні Правил дорожнього руху, що спричинило смерть людини. Водночас суд звільнив його від покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2016 році".
У вироку суд встановив, що Волощук, керуючи автомобілем Ford Mondeo та здійснюючи обгін, виїхав на зустрічну смугу, створив небезпеку для мотоцикліста і не вжив заходів, щоб уникнути зіткнення. Внаслідок ДТП водій мотоцикла отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер. Версію захисту про недоведеність вини суд відхилив.
І це найпроблемніша частина. Навіть після обвинувального вироку відставку Волощуку не припинили. Тобто ВРП спершу дозволила судді піти у відставку, попри незавершену кримінальну справу, а після вироку це рішення так і не переглянула. У результаті суддя, якого визнали винуватим у смертельному ДТП, зберіг свій статус і всі гарантії.
І це не виняткові історії. Вони демонструють, як у дуже різних обставинах – від ДТП до корупції – відставка випереджала дисциплінарну чи кримінальну розв'язку.
Саме тому рішення Великої Палати у справі Вовка – це не просто історія одного колишнього голови ОАСКу. На кону принципове питання: чи зможе ВРП самостійно оцінювати поведінку суддів, зокрема за матеріалами кримінальних справ? Чи їй доведеться чекати на остаточний вирок?
Це особливо важливо зараз. У ВРП лежать скарги і дисциплінарні справи проти суддів, яких уже спіймали на хабарах або інших корупційних епізодах. Частина цих кримінальних справ може тривати роками. А якщо дисциплінарна відповідальність буде залежати від вироку – суддя скористається цим часом: або залишиться в системі, або встигне піти у відставку.
Дисциплінарна процедура не повинна підміняти суд і встановлювати винуватість у злочині. Але вона має відповідати на інше питання: чи сумісна поведінка судді з довірою до правосуддя і статусом судді. Якщо ВРП не зможе давати таку оцінку до вироку, у найчутливіших справах дисциплінарна відповідальність перетвориться на нескінченне очікування. А завершиться це очікування часто вже після того, як суддя встиг скористатися всіма гарантіями відставки.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
