М̶е̶р̶т̶в̶і̶ ̶д̶у̶ш̶і̶ звільнені судді проходять кваліфікаційне оцінювання
До судової реформи суддя проходив призначення на посаду у два етапи. Вперше – строком на 5 років суддів призначав Президент. А потім суддя мав знову отримати рекомендацію у Вищій кваліфікаційній комісії суддів, потім Вища рада правосуддя вносила подання у Верховну Раду про призначення судді пожиттєво. Тепер суддів одразу призначають пожиттєво, але ті, хто був призначений за старим законом, мають пройти схожу процедуру. І якщо Вища рада правосуддя відмовляє у внесенні відповідного подання, то це означає лише одне – по закінченню терміну 5-річного призначення суддя має бути звільнений з посади.
Але не завжди. Виявляється, деякі судді навіть після відмови Вищої ради правосуддя їх призначати залишаються на посаді та продовжують отримувати зарплатню із наших з вами кишень. При цьому мова йде навіть не про середньостатистичних суддів, а про одіозних суддів Майдану.
Це суддя Печерського районного суду – Віктор Кицюк.
У березні 2015 року Верховна Рада гучно надала право на затримання суддів Печерського суду, що причетні до переслідувань активістів Майдану. Серед них був і Віктор Кицюк, якого звинувачують у переслідуванні учасників поїздки до Межигіря у грудні 2013 року, шляхом винесення неправосудних рішень про позбавлення невинних водіїв прав керування транспортними засобами.
Прокуратура вже два роки як завершила розслідування і з 2016 року Віктор Кицюк систематично сидить на лаві підсудних у Шевченківському суді м. Києва. Справа там рухається дуже повільно, але то інша історія.
Вища рада правосуддя відмовилася звільняти Віктора Кицюка за справи Майдану. Але рівно рік тому, 5 вересня 2017 року, ВРП розглядала питання про призначення Кицюка безстроково. Тоді Автомайдан, інші громадські організації та потерпілі від рішень В. Кицюка прийшли у ВРП вимагати його звільнення. Тоді це спрацювало. ВРП відмовила судді у продовженні його повноважень.
Це означає, що суддя має бути негайно звільнений. Здавалось би – перемога. Але виявляється, що через рік, після того як Віктор Кицюк мав би бути звільненим, він досі обіймає посаду судді та отримує заробітну плату. Оскільки він не може здійснювати правосуддя, то отримує зарплату просто за те, що ходить на роботу (якщо реально ходить).
У відповідь на наш запит голова Печерського суду підтвердив: Віктор Кицюк до сих пір не звільнений. Ба більше – пан Козлов навіть не знає, хто має звільнити суддю Кицюка. І в цьому головний парадокс, адже наказ на звільнення має написати саме голова суду.
Цікаво й те, що донедавна прізвище Віктора Кицюка було також у списку суддів, які мають проходити первинне кваліфікаційне оцінювання. Тобто Вища кваліфікаційна комісія хотіла оцінювати суддю, який вже рік немає права більше вважатися суддею. І не просто хотіла, а навіть дала можливість йому складати іспити та проходити психологічне тестування. Лише після того, як Автомайдан офіційно звернувся до ВККС про причини марнування бюджетних коштів та дорогоцінного часу членів ВККС на особу, яка не є суддею, оцінювання Кицюка припинили.
Ви здивуєтеся, але Кицюк не єдиний НЕсуддя, якого ВККС вирішила оцінити.
Це суддя Уманського районного суду Черкаської області – Юрій Мельничук.
І він також суддя-п'ятирічка, принаймні був ним. Ще 26 червня 2018 року, Вища рада правосуддя відмовила у подані Президентові про його призначення безстроково. Причиною відмови стало декілька серйозних звинувачень на адресу Юрія Мельничука.
За результатами аудиту Державною судовою адміністрацією суду, який очолює Мельничук за 2014-2016 рр. встановлені тисячі фактів втручання в автоматизовану систему діловодства Уманського міськрайонного суду Черкаської області та підроблення документів. За фактом втручання в автоматизовану систему Державна судова адміністрація звернулася до Генеральної прокуратури з вимогою відкриття кримінального провадження.
Ще одне кримінальне провадження щодо судді Мельничука було відкрито через звинувачення в побитті співробітниці суду, втім пізніше його закрили.
Виявляється, відсутність подання про призначення Юрія Мельничука суддею не перешкоджає йому продовжувати вважатися суддею, отримувати зарплату та проходити оцінювання у Вищій кваліфікаційній комісії суддів.
15 серпня 2018 року Мельничук з'явився та був допущений для складання іспиту. А отже, в подальшому на нього чекатиме також проходження тестів та співбесід.
Як можна сприймати такі факти?! Чи це халатність Вищої кваліфікаційної комісії суддів, яка після фактичного звільнення суддів не володіє відповідною інформацією?! Чи ці судді просто намагаються "вирішити" питання після їхнього повернення у суддівські лави, а ВККС таким чином допомагає їм?!
Нагадаю, що кожна година часу членів ВККС коштує дуже дорого для нас з вами, адже офіційна заробітна плата кожного з них, яка платиться з державного бюджету – майже 250 тис. грн на місяць. І коли члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів починають оцінювати суддів, які вже такими не є і давно мали б бути звільнені, а не проходити оцінювання – вони витрачають не тільки свій час, а і кошти платників податків.
Чи хочете ви, щоб ваші кошти використовувалися на фінансування суддів, які вже рік як мали бути звільнені? Чи хочете ви платити за їх оцінювання? І чи хтось з чиновників, які отримують такі захмарні зарплати, відповість за це...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
