4 червня 2009, 11:21

Україна – не Росія. Сподіваюсь.

Інформаційна кампанія, яка розгорнулась для роз'яснення нам, неписьменним, що "ширка – це наше все", дивує своєю винахідливістю і креативністю. Особливо радують історично-географічні аналогії. Он, політ думки Віктора Уколова потривожив прах Мазепи і Кочубея, а відомий "євроінтегратор" Дмитро Табачник ставить в приклад Німеччину та Бельгію. Мовляв, не обирають там люди собі президента та монарха – і нічого живуть собі якось.

І непогано живуть. Я теж так хочу. Але при цьому шановний депутат-професор забув сказати, що сценарій української коаліції писався не під диктовку Ангели Меркель і не під дзюркотіння води брюсельского "пісяющого мальчіка". Новий проект української Конституції надиктовував металевий та уривчастий голос "чекіста" під переливчастий дзвін курантів.

У зв'язку з цим дозволю собі також невеликі історично-географічні вправи.



Росія. 1999 рік. Виборча камапнія до Державної Думи 3 скликання. Дві найбільші політичні сили лужковсько-примаковське "Отєчєство – Вся Расія" та прокремлівський "Мєдвєдь" ("Єдінство") ведуть війну на взаємне знищення. Градус протистояння зашкалює – задіяні величезні фінансові та медійні ресурси, щодня відкриваються валізи з компроматом. Лужкова і Примакова безпардонно "мочить" канал Березовського ОРТ, а кремлівську адміністрацію та "Єдінство" інтелегентно "опускає" канал Гусинського НТВ.

Проходить кілька місяців і вже в Державній Думі дві найбільші політичні сили спільно голосують за путніського прем'єра Касьянова та затверджуть мелодію гімну СРСР офіційним гімном Російської Федерації. Через два роки колись непримиренні вороги об'єднуються в мегапартію "Єдіная Росія".

Мер Москви Юрій Лужков заявив тоді, що об'єднання створюється заради "созіданія, протів рєволюций і каталізмов" та буде представляти "інтєрєси большинтсва насєлєнія страни". Тобто, все в ім'я "стабільності і процвітання".

І нарешті в Росію приходить "стабільність". Березовський опиняється в Лондоні, а Гусинський транзитом через "Бутирку" – в Ізраїлі. Ходорковському пощастило менше.

Між іншим, може це і випадковість, але прізвища опальних російських олігархів чомусь закінчуюся на "ський". Є над чим задуматися українському олігарху з таким самим закінченням прізвища – адже "Дніпроенерго" та проліт Дніпропетровська на Євро-2012 – це лише квіточки. Досвід російських колег показує, що може бути і гірше. Також в Україні є ще два олігархи другого ешелону, чиї прізвища закінчується на "ський" – один більше відомий в Харкові, інший – в Київській області. У них поки-що все "в шоколаді". Поки-що. В Україні "стабільність" ще не настала.

Але повернемося Росію. Бєзпредєльні олігархічні війни припиняються, натомість в країні запановує стабільна державна корупція, якою просотується все – від кінчика зірки на Спаській вежі до кінчика жезла в руках "гібедедешника", що чатує десь на трасі під Нижнім Тагілом.

Знищується ЮКОС, натомість з'являється "Байкалгруп" та "Роснєфть", що кришуються безпосередньо Кремлем.

З екранів телевізорів зникає інформаційний кілер Доренко, але після зачистки НТВ звідти зникають Кисельов і Шустер.

Виникає велика спокуса відмінити вибори взагалі та "піпл" хоч і багато може "схавати", але ж не все. Тому обмежуються лише відміною виборів губернаторів. А "стабільність" консервується через операцію "пєрєйомнік" та ілюзію виборів. Прем'єри стають президентами, а президенти прем'єрами. А потім знову можливо поміняються. Щоб, не дай Бог, не порушити "стабільність".

Щоправда трапляються дрібні неприємності – вибухи будинків на Каширському шосе чи ще якийсь Беслан. Іноді посеред білого дня вбивають журналістів, а власних громадян труять газом. Але що поробиш – "стабільність" вимагає жертв.

А ще "стабільності" обов'язково має щось загрожувати, її обов'язково має хтось підривати. Якісь там "незгодні" чи може євреї, не кажучи вже про НАТО. Але нічого, консолідація еліт для того і відбулася, щоб протистояти цим напастям. Тому ощасливлений народ після вечірньої казки від прем'єра з президентом може спати спокійно – "стабільність" під контролем.

Тому коли мені для мого ж щастя під виглядом "стабільності" хочуть втюхати диктатуру, я чомусь згадую зовсім не Німеччину і не Бельгію.

На 132 окрузі у Корнацького знову хочуть вкрасти перемогу?

Перемогу тут здобув кандидат від Блоку Порошенка Аркадій Корнацький, який за підсумками протоколів з усіх виборчих дільниць здобув 21411 голосів і випередив на 272 голоси головного опонента Василя Капацину (21139 голосів)...

Вибори на «мажоритарці»: нові часи – старі проблеми

Абсолютно нові для мене досвіди, про які варто писати окрему літературу. А поки-що коротко. Вперше за 20 років спостереження за виборами провів всю кампанію в полях...

Дострокові вибори парламенту: зараз або ніколи

Ще місяць тому, говорячи про перспективи проведення дострокових парламентських виборів, мало хто ставив під сумнів сам факт їх проведення. Дискутували лише про прийнятну дату, легітимні механізми розпуску парламенту та новий виборчий закон...

Врятувати вибори

Після фарсу з так-званим "референдумом" в Донецькій і Луганській областях терористи там почали методично "зачищати" ті окружні виборчі комісії, які ще працюють...

Чесні вибори повинні робити чесні комісії

Виборча кампанія в розпалі. Кандидати зареєструвалися і зараз їх штаби зайняті комплектацією виборчих комісій. До 9 квітня мають подати свої представників в окружні і до 1 травня – в дільничні...

Без зміни законодавства призначення виборів у Києві – акт виключно символічний

Вибори в Києві призначили. Це добре. Але цього мало. Треба міняти Закон про місцеві вибори. Два тури на виборах мера, в обласні та міські ради – пропорційна система, в районні – мажоритарна...