На захист безробітних депутатів

Щомісяця 693.000 грн. виплачуються 99 екс-народним депутатам, які не здатні працевлаштуватися на новій роботі, – по 7000 грн. кожному. Тобто більше 8 млн грн... щорічно. Але це не все.

Автор – Євген Костенко, політолог

Частинами четвертою і п'ятою статті 20 "Гарантії трудових прав народного депутата України" Закону України "Про статус народного депутата України" від 17.11.1992 N2790-XII передбачено:

"4. Народному депутату після закінчення строку його повноважень, а також у разі дострокового їх припинення за особистою заявою про складення ним депутатських повноважень надається попередня робота (посада), а в разі неможливості цього – він зараховується до резерву кадрів Головного управління державної служби України.

5. Верховна Рада України забезпечує колишньому народному депутату безпосередньо після закінчення строку його повноважень, на період його працевлаштування, виплату матеріальної допомоги у розмірі заробітної плати з урахуванням всіх доплат та надбавок, яку отримують працюючі народні депутати, але не більше одного року, а в разі навчання чи перекваліфікації – не більше двох років після закінчення строку повноважень народного депутата. У разі неможливості працевлаштування після зазначеного строку за колишнім народним депутатом зберігається виплата матеріальної допомоги у розмірі 50 відсотків заробітної плати з урахуванням всіх доплат та надбавок, яку отримують працюючі народні депутати, до досягнення ним пенсійного віку за умови, що трудовий стаж його перевищує 25 років для чоловіків і 20 років для жінок.".

Тепер ми маємо факт – протягом останніх 5 скликань грубо порушуються трудові права громадян, що працювали народними депутатами України, і знов не були обрані до Верховної Ради України.

Ці порушення щомісячно тягнуть за собою величезні витрати з Державного бюджету України та порушення прав колишніх народних депутатів, яких не приймають на попередню роботу (посаду). А керівники тих юридичних осіб, що таким чином порушують права цих громадян, не несуть кримінальну відповідальність за такі порушення. І в порядку регресу не сплачують до Державного бюджету кошти, витрачені на зарплату таких громадян. Крім того, в разі неможливості повернення на попереднє місце роботи, колишніх народних депутатів повинні зараховувати до резерву кадрів Головного управління державної служби України. Але і це не усі роблять.

Було б доцільно, аби журналісти і політики, які кажуть про захист народних інтересів, і для яких щомісячна витрата 693.000 грн є сумою, яку варто зекономити і направити, скажімо, на лікування онкохворих дітей, виступили на захист колишніх народних депутатів, права яких на працевлаштування на попередньому місці роботи, передбачені частиною 4 статі 20 Закону України "Про статус народного депутата", порушують безпардонно, як і права отримати роботу за спеціальністю в центрі по працевлаштуванню.

У Верховних Радах України колишніх скликань число таких безробітних екс-депутатів було більше. І така практика іде з Верховної Ради України 1-го скликання. Помножте 693 тісячі на 12, а потім на 4 чи 5 років, в залежності від скликання, і порахуйте, скільки коштів потрібно буде повернути в казну, якщо буде розголос.

Можливо, варто оприлюднити списки таких безробітних за ці роки і допомогти захистити, як мінімум, кошти Державного бюджету та права незахищених верств екс-нардепутатського населення та примусити чиновників повернути незаконно виплачені кошти назад. Думаю, що до цього могли б підключитися і Громадський рух "Чесно", Громадська кампанія Новий Громадянин, "Українська правда", Телеканал ТВі.

Бо це ненормально, коли 99 народним депутатам відмовляють надати попереднє місце роботи, з якого вони прийшли до Верховної Ради України, якщо вони не можуть самостійно знайти роботу. Жоден з тих, хто не пробував відновитися на попередньому місці роботи за особистою заявою, не звернувся до центрів зайнятості. І точно що не усі з них пробували пошукати роботу, зарахувавшись до резерву кадрів Головного управління державної служби України, як це зазначено частиною четвертою статті 20 Закону України "Про статус народного депутата України".

І вже точно, що ще ніхто не порушив кримінальну справу проти посадових осіб, що відмовили відновити екс-народного депутата на попередній роботі, і не примусив в порядку регресу повернути незаконно виплачені гроші до Державного бюджету. І навіть не вимагав зробити це.

А оскільки, як з'ясувалося, ніхто з цих екс-народних депутатів не написав заяву до Центру з працевлаштування, то і кошти їм не повинні платити з бюджету Верховної Ради України навіть при цьому Законі. Тобто рішення Апарату Верховної Ради виплачувати ці гроші є незаконним.

І це також повинно стати предметом вивчення прокуратури. Причому щодо усіх народних депутатів України з Верховних Рад України усіх минулих скликань. Повинні бути порушені кримінальні справи щодо осіб, які відмовилися працевлаштувати колишніх народних депутатів, а також ти, хто без надання документів про відмови у працевлаштуванні незаконно виплачував ці кошти і не вимагав компенсацій в порядку регресу.

А, може, і журналісти, які виявлять сміливість, можуть поставити ці питання. Бо цей закон давно існує. Колись варто почати його виконувати.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.