Сергій Дацюк Філософ

Університет і Академія

15 жовтня 2009, 20:19

Ситуація з освітою в країні має бути змінена

Академії та Університет

Ретроспективно оглядаючи історію території нинішньої України, ми можемо побачити чотири спроби створити впливові вищі освітні заклади, які можуть багато розказати про нашу країну та про її правлячий клас.

Спроба перша – Острозька Академія (1576-1636). З Острозькою академією пов'язується ренесанс спільноти, яка сьогодні є українським народом, хоча і під польським пануванням. Разом з тим національна еліта не виникає, бо таке завдання тоді і не ставилося.

Спроба друга – Києво-Могилянська Академія (1632-1817). Києво-Могилянська академія довгий час була єдиним вищим загальноосвітнім, всестановим навчальним закладом України. Але і вона не створила еліту, яка б виборола повну незалежність.

В 1654 відбувається крах мрій українського правлячого класу про державну незалежність. Фактично виборена незалежність від Польщі стає залежністю від Московії. Тогочасна Академія не була і не могла бути основою процесу творення державницької еліти, про що свідчить крах таких сподівань за доби Богдана Хмельницького і безплідні потуги вибороти незалежну державу Івана Мазепи. Не відповівши на головне запитання – як так сталося, що попередній освітній проект Києво-Могилянської Академії призвів до союзу частини нинішньої України з Московією, а згодом до її поглинання Російською імперією – не можливо ефективно будувати новий освітній проект Києво-Могилянки.

Спроба третя – Київський Університет Св. Володимира – Київський Університет ім. Т.Г.Шевченка (1834-1994). В своєму походженні – це чужий для України імперський російський проект щодо створення місцевих кадрів. Вся історія Університету це історія неперервних спроб націоналізації освіти та створення національної еліти, яка постійно придушувалася як в часи існування російської імперії, так і в часи існування СРСР.

Спроба четверта – в часи здобуття державної незалежності в 1991 році було започатковано новий освітній проект: відродження "Києво-Могилянської Академії" – зараз Національний Університет "Києво-Могилянська академія" (трохи більше 3 тис. студентів). Також з 1994 року Київський національний університет імені Тараса Шевченка (24 тис. студентів) стає національним і самоврядним, значно змінює свою структуру, принципи викладання, хоча досі йому так і не вдається ні зрозуміти свою нову місію, ні співвіднести її з місією Києво-Могилянської Академії.

Отже коротко підсумуємо. Освітні проекти на території України відбувалися всередині панування чужих держав. Досі невдачі та успіхи різних освітніх проектів не проаналізовані та не використані ні для розвитку Університету Шевченка в нових умовах, ні для відродження та розвитку Києво-Могилянської Академії.

Ми не будемо розглядати всі вищі навчальні заклади – зосередимося тільки на цих двох. Порівняння Університету Шевченка і Києво-Могилянської Академії це не просто порівняння двох вузів – старого та нового. Це не просто оцінка нового освітнього проекту незалежної України – НАУКМА. Це більш серйозна річ – оцінка діяльності нової національної еліти: бо тільки в освітніх проектах діяльність еліти має найбільш помітні результати в майбутньому, оскільки політичні чи економічні структури з часом змінюються, а підготовлені випускники та досягнення ними вищих вершин у мистецтві та науці залишаються назавжди. Тому ми зосередимося на порівнянні – Університету та Академії.

Розпад Університету

Стара місія Університету Шевченка – 1) створити духовну фортецю поряд з військовою; 2) зупинити наступ католицтва, що означало боротьбу з полонізованою київською інтелігенцією, яка переслідувалася після розгрому Польського повстання 1830-1831 років.

В радянські часи Університет втрачає цю місію і, навіть до сьогодні, має винятково функціональне визначення:
"вищий навчально-науковий заклад, який готує спеціалістів з багатьох галузей знань і проводить широку науково-дослідну роботу..., багатогалузевий освітньо-науковий комплекс, який об'єднує 14 факультетів..., центр підготовки та перепідготовки іноземних громадян... Університет також об'єднує Центр українознавства, Науково-дослідний інститут фізіології, Ботанічний сад, Зоологічний музей, Наукову бібліотеку, Інформаційно-обчислювальний центр, Астрономічну обсерваторію, Видавничо-поліграфічний центр, Канівський державний заповідник. Університет є співзасновником трьох інститутів та двох коледжів.

Університет Шевченка в своєму нинішньому стані – це вже не Університет. Його духовна єдність розпалася, коли було вирішено розвивати його в різних місцях міста, дуже віддалених одне від одного. Тепер в жодному місці, в жодній позиції чи друкованому органі Університет не усвідомлює себе як єдине ціле – навіть у Студмістечку. У його студентів немає діянь співучасті, немає зв'язку з традиціями, немає історичної ідентифікації, немає почуття ідеологічної спільності, немає відчуття спадковості шкіл та шани до своїх великих попередників, немає нової місії, а стару навряд чи хто пам'ятає. І правильніше було б розділити Університет на багато Інститутів. Так хоча б якось можна було б зберегти окремі його частини, які би змогли самостійно переосмислити себе та перейти до розвитку.

Рівень освіти в Університеті невпинно падає. При цьому кількість знань, що викладаються, за обсягом доволі значна, але: 1) знання, що викладаються, є несучасні, не базовані на передових теоріях, не зорієнтовані на світові теоретичні здобутки; 2) мінімальні компетенції, що передаються, є відірваними від практики ринкової економіки, а компетенції рефлексії, комунікації та управління просто відсутні; 3) студенти не включені у світову теоретичну комунікацію, в практичну роботу у вітчизняному бізнесі чи політиці.

У студентів спостерігається майже повна втрата цікавості до фундаментальної теорії, водночас є виняткова цікавість до суто практичних аспектів знань. Не дивлячись на низьку якість їх знань, через відсутність масового забивання їх пам'яті закордонними теоріями та технологіями, вони значно більше, ніж студенти Києво-Могилянки, здатні мислити рефлексивно і теоретизувати. Разом з тим під час складних лекцій запитання чи реакції у цих студентів відсутні взагалі, чого не скажеш про студентів НАУКМА.

Хто такі випускники університету сьогодні? Це або низькооплачувані ідеалісти, або мажори. І тих, і інших беруть на роботу в органи влади, у вітчизняні корпорації та у наукові установи – бо іноді не хочуть брати студентів Києво-Могилянки.

Частина студентів – ідеалісти з небагатих сімей, які приходять в Університет учитися, але втрачають мотивацію через низьку якість освіти та втрату цінності освіти в нинішньому повсякденному житті нашої країни. Частина студентів – мажори: забезпечені люди з демонстративним споживанням, які публічно надають перевагу матеріальним цінностям і зневажливо ставляться до цінностей духовних. Викладач, що ходить в неновому та немодному костюмі, приїздить до них на лекції на громадському транспорті, для таких мажорів – лох, від якого залежить лише отримання ними диплому. Він для них також обслуга, якій вони намагаються платити хабарі за екзамени та заліки. Викладачі душевно споріднюються зі студентами-ідеалістами, і змушені терпіти мажорів через грошовитість їх батьків.

Піднесення Академії

В 1991 р. (19 вересня) виходить розпорядження Голови Верховної Ради України "Про відродження Києво-Могилянської академії" на її історичній території як незалежного вищого навчального закладу України – Унiверситету "Києво-Могилянська академія" (УКМА).

Місія Києво-Могилянської Академії настільки цікава у своїй недолугості, що її варто зацитувати: "сприяти самореалізації спудеїв, викладачів, працівників НаУКМА та творенню високоосвіченої, національно свідомої особистості, здатної незалежно мислити і діяти згідно з принципами добра й справедливості".

Самореалізація це добре, але це мета вільного екстериторіального Університету, що фінансується громадянами, а не державою. НАУКМА таким не є, бо фінансується саме державою, і самореалізацію собі дозволити не може. Національна свідомість це завдання ХІХ століття, в крайньому випадку – ХХ століття, але ніяк не ХХІ, бо нинішній час потребує цивілізаційно свідомої особистості. "Незалежне (від кого?) мислення" – це ідеологічне формулювання періоду емансипації України від Росії. Нам потрібне не незалежне, а лідерське масштабне мислення. І найголовніше – нам потрібні люди, які в своїй діяльності дотримуються не тільки винятково етичних принципів (добро та справедливість), а якщо бути послідовними – всіх класичних принципів – Істини, Добра та Краси. Якщо ми шукаємо тільки Добра, а не Істини та Краси, то цього замало.

Хто такі києво-могилянці сьогодні? Чому їх радо беруть на роботу іноземні компанії і іноді дуже неохоче вітчизняні? Серед них мало ідеалістів та мажорів, вони більш практичні та менш буржуазні, ніж студенти Університету. Це люди зі знанням англійської мови, зі знанням західних теорій і технологій, зарозумілі та самовпевнені у своїй винятковості, які принципово не вміють мислити рефлексивно, які не вміють теоретизувати. Їх основне уміння – це вичитувати з іноземної літератури сякі-такі знання іноземного походження та повчати інших, як потрібно робити так, що було, як у розвинутих країнах. Є одне, що києво-могилянці вміють робити краще за інших – "кидати" або "колотити понти". Знайомтеся: це – компрадорська еліта.

Ця компрадорська еліта має такі типи життєвих стратегій: 1) влаштуватися в іноземну компанію; 2) влаштуватися у вітчизняну компанію або владну структуру, яка співпрацює з іноземними компаніями або з іноземними владними структурами; 3) емігрувати і працювати за кордоном. Студенти з добрим знанням англійської мови у ситуації, коли країна не може забезпечити їм прийнятну компрадорську позицію, все частіше стають емігрантами. Дайте відповідь на просте запитання: навіщо ми нашими податками оплачуємо освіту емігрантів? Чи може ввести обмеження: вивчився в НАУКМА – маєш пропрацювати років 5 в Україні? Але це ж принципово нічого не змінить, бо навіщо нам відстрочені емігранти?

Наша держава не обстоює національних пріоритетів у стратегічній перспективі як цивілізація – протягом часу, що минув з 1991 року, це стало зрозуміло остаточно. Наша державна еліта, здебільшого ще з радянською освітою, реалізує звичний для неї в історичній ретроспективі проект: 1) створити індивідуальний добробут для приблизно сотні сімей; 2) підготувати країну для здачі у зовнішнє управління; 3) зайняти компрадорську позицію і "стригти купони" на посередництві між національним ринком та ринком розвинених країн.

В культурному плані наша держава публічно та недвозначно обстоює мету – у ситуації зовнішнього управління країною досягнути економічного зростання та, виконуючи абсолютно всі вимоги Європейських владних інститутів, з часом інтегрувати Україну в ЄС, і таким чином розчинити українську культуру в європейській культурі. В образі випускників НАУКМА ми створили небезпечного і потужного Монстра – п'яту колону всередині країни, яка похоронить нашу національну культуру швидше, ніж це могла б зробити Росія, бо англо-американська культура, що стоїть за новою компрадорською елітою, набагато потужніша, ніж російська.

Чи можливий Інститут Нової Освіти?

Інститут Нової Освіти (ІНО) можливий тільки всередині нового типу державницького проекту – цивілізаційного. Задля цього попередньо необхідна реформа системи вищої освіти, яка би повернула в університети високооплачуваних якісних викладачів, в середовищі яких можливо добирати кращих з кращих для ІНО. Якщо ми не зробимо цього впродовж 10 наступних років – на українській культурі як такій можна ставити хрест.

ІНО може створюватися винятково на гроші вітчизняних бізнесменів, які накопичуються в Фонді. Він має випускати декілька десятків студентів щороку – людей зі стратегічним мисленням як компетенцією, а не тільки знанням. Вступний екзамен – тест IQ, психологічний тест на вивчення мотивацій, твір на творче мислення, аналітичний текст на задану тему, співбесіда і т.д. – вимоги надзвичайно високі. Освіта високооплачувана, оплата з Фонду ІНО – тільки для кращих і за наявності коштів. За час освіти третина студентів має відсіюватися, не витримавши конкуренції та рівня вимог. Щороку має проводитися незалежний громадський аудит.

Є тільки один сценарій створення ІНО – з нуля в новій будівлі на новому місці, починаючи з підготовки самих проектантів до проектування структури освіти на основі набору сучасних компетенцій. Публічними цілями нового ІНО мають стати: підготовка еліти світового рівня з лідерським для епохи мисленням, зі здатністю до теоретизування та створення вітчизняних теорій, з компетенціями стратегування країни в масштабі світу та вічності.

powered by lun.ua
Коментарі — 59
Віктор_Дніпров _ 16.10.2009 12:37
IP: 93.72.184.---
Артем Біденко:
Ви уважно читайте опонента, шановний Артеме. Або ми бачимо проблему в цілому, або захищаемо КРОРПОРАТИВНІ інтереси Могилянки.
І ще раз, шановний, чи є тенденції, чи немає?

У мене до слів: "Чи можливий Інститут Н..." – особливих зауважень і не має. Там дійсно можна проводити нвукові доослідження, але достатньо тенденцій, Артеме. Ви знаєте одне – хтось третє-п"яте. Ви побачили в моїх ремарках тільки те, що хотіли побачити.:-)

Ви ж політолог, і знаєте "вплив місця сидіння на бачення". Спробуйте абстрагуватись від Могиляки і побачити проблему... ну, ... як заступник Міністра освіти, що відповідає за Вищу школу. Ваше бачення "національної еліти" – мене вражає. Як всеодноякбалакаючий, слова "ефемерне розуміння" мене насторожує. Ну, плутаю я, іноді, наше доморощене розуміння "ефемерності "з розумінням цього поняття цивілізованим світом.
Ви тільки вдумайтесь, що Ви написали, опонуючи... невідомому опоненту.
Шануймося.
Просто _ 16.10.2009 12:32
IP: 88.81.234.---
uapartizan:
Извините, но Ваши рассуждения "на личном примере" показывают уровень подготовки в Могилянке, сфорированность представлений о социальных процессах и явлениях.
Просто _ 16.10.2009 12:29
IP: 88.81.234.---
Даже трудно представить сколько надо будет заплатить, чтобы устроиться преподавателем в такой ИНО.
Артем Біденко _ 16.10.2009 12:25
IP: 95.132.40.---
"В образі випускників НАУКМА ми створили небезпечного і потужного Монстра – п'яту колону всередині країни, яка похоронить нашу національну культуру швидше, ніж це могла б зробити Росія, бо англо-американська культура, що стоїть за новою компрадорською елітою, набагато потужніша, ніж російська".

Загалом, скільки б ми не сперечалися – оцей висновок є поверхневим, він не має ніякого базису, і більше того, є свідченням типової теорії змови, на яку, здавалося б, не мають хворіти експерти такого рівня. Абсолютно нагадує промови Симоненка, Мороза і т.д. Чути подібне від Дацюка досить дивно – адже в Україні є традиція підкріплювати подібні рішення фактами (ще від Дзюби). Може, пана Сергія просто образили в Могилянці, не зрозумівши його глибокоінтелектуальні тексти? І це така вишукана помста? Але ж ми, компрадорська еліта не боїмось такої помсти...
Артем Біденко _ 16.10.2009 12:18
IP: 95.132.40.---
І найголовніше. Наукова еліта цілком залежить від науки в державі. Пока існуватиме прогнила система ВАКУ, доти ніякі університети нічого не вирішать. У студентів немає нормального стимулу займатися наукою. Все ще получається – це бездумні теоретизування на тему, як би було, якби. І не буде в нас свого Хантінгтона, пока не зміниться ця ситуація.
А університетам достатьньо дати свободу, і вони самі реалізують свій потенціал. Це відбувається в усьому світі, і немає ради давати супер-поради, як треба все зробити добре
Віктор_Дніпров _ 16.10.2009 12:16
IP: 93.72.184.---
murnat:
До чого тут мухи?:-))) Та чудово! Хай ідуть, заробляють собі кошт і реалізуються як особистості. Про що говорите?
Артем Біденко _ 16.10.2009 12:15
IP: 95.132.40.---
Віктор_Дніпров
плутаєте грішне з праведним, орієнтуючись тільки на ефемерне розуміння "національної еліти". давайте поставимо запитання: скільки випусників Йелю себе реалізувало по професії, а не пішло в рекламу, туризм, чи не почало прожигати татові гроші? Повірте, цей відсоток практично однаковий, бо все залежить від багатьох обставин. Не тільки місце і форма навчання сприяє самореалізації людини. Ломоносов був із села, і Білл Гейтс не закінчував Йелю. Давайте в цьому випадку почнемо – навіть не з дитячих садочків, а з курсів по батьківству. Це було б правильніше.
І по Вашому питанню. Випускники з Могилянки набагато краще і відповідніше реалізували себе в Україні, ніж випускники інших вузів. І це повязано з тим, що Могилянка дає не спеціальну, а універсальну освіту. А саме це, як Ви, напевно, знаєте, є головною тенденцією в світі за останні 20 років.
murnat _ 16.10.2009 12:10
IP: 194.242.117.---
"Я багато разів пропонував, просив, наполягав, особливо заохочуючи до цього студентів Могилянки, спростувати мої основані на власному досвіді уявлення – 80% кращих студентів (тих, хто вчилися добре і відмінно) Могилянки впродовж 5 років після закінчення навчання відїжджають за кордон."

Наскільки я зрозуміла, то це 80% від 20%? Так говорити дуже зручно, коли хочеться зробити з мухи слона.
Віктор_Дніпров _ 16.10.2009 12:06
IP: 93.72.184.---
Артем Біденко: 11:40
Вибачайте, що сую свій п"ятак, Артеме, у Вашу інтелектуальну дискусію. Але на згоден категорично з Вашою аргументацією, яка подається з мочки зору "місця сидіння".
Тільки такі запитання:
"Скільки випускників -політологів вийшло із стін Могилянки?" і "Скількі віпускників-політологів, що вийшли із стін Могилянки, себе реалізувало? -

у Вас є відповіді?

Кількість пермагає якість? Так воно було і за часів царі Гороха. А мова йде про формування наукової еліти. Чи ні?
Віктор_Дніпров _ 16.10.2009 11:55
IP: 93.72.184.---
Артем Біденко:
І ще, вибачаюсь, за ремарку. Артеме. ІМХО.
Ви аналізуєте статтю Сергія з т.з. наукового підходу. Він же спирається на тенденції (sic). Так ось такого підхіду до проблеми я не зустрічав. Тому не треба відразу... фуліш. Є проблема,є. І вона актуальна. А ось шляхи її вирішення, якою Школою піти, то до цього дійсно треба залучати науковців.

Формування "національної еліти" – нагальне завдання перед державою Україна. І воно багатогранне. Вища школа – це тільки елемент, навіть, каркасу, а не будівлі...
Артем Біденко _ 16.10.2009 11:40
IP: 95.132.40.---
Сергію, це не кращі, і не гірші. Це просто люди, які вибирають закордон, і це не від освіти залежить, а від ціннісних характеристик особистості. Однозначно, це не є те, що Ви називаете кращими. Хоча особисто мені такий підхід бридкий – що значить, краща людина чи ні? Всі студенти хороші, і всі мають таланти. Але знову ж таки, якщо взяти Вашу систему координат, то наприклад, з групи 20 політологів, в якій вчився я, тільки двоє чи троє закордоном. Це дуже сильна група – я думаю, Ви знаєте прізвища Бурковського, Кисельова, Балана, Вітер і т.д. Всі в Києві. І всі працюють по професії. Це саме стосується, наприклад, філологів.
І пост я прочитав уважно. Я дізнався, що я належу до компрадорської еліти, яка мріє про закордон, і мені хтось оплачував освіту. І це стосується не тільки мене, але й 50-60 моїх добрих знайомих.
Віктор_Дніпров _ 16.10.2009 11:34
IP: 93.72.184.---
Артем Біденко:
Згоден. Але це не суттєво, Артеме. Реальні соціологічні дослідження Вам покажуть, що значна частина випускників Могилянки працює в Україні не за спеціальністю. Дуже добре, що Могилянка – доступна середньому класу. Рівень випускників – ті, що не вивчали іноземні мови – десь такий, як і в КДУ... Можна клепати спеціалістів, але коли їм не має роботи – то це пусте заняття...
Віктор_Дніпров _ 16.10.2009 11:24
IP: 93.72.184.---
Сергій Дацюк:
Аактуально, шановний Сергію. Фундаментальний аналіз, і "іноваційне" бачення (люблять це слово наші Міністри освіти).
Але з принципами побудови ІНО – не згоден. Знаєте, ми це все проходили – починати з нуля та за гроші будь кого. Відверто – я із великим задоволенням віддав би своїх дітей у вищий НЗ, створений за гроші Іноземця.

Друге. задекларовані Вами "Публічні цілі", на сьогодні, у великій протилежності цілям "тримачів "національних грошей.

Третє. За даним принципом побудови ІНО – це буде корпоративна Мажорна (sic) школа. КМО.

Чого Ви не врахували – українське суспільство, його соціальні зрізи, вплив середньой школи – це базове для Міністра освіти.

Якщо створювати Нову Школу – як корпоративну, для елітних дітей (читайте мажорів, а не талантів) – то це може зацікавити Пінчука, Коломоцського, Ахметова... Запропонуйте їм ідею безпосередньо...

Шодо Вакарчука, шановн, то все пізнається у порівнянні. Ніколаєнко – "жалкое подобіє Вакарчука".
Сергій Дацюк _ 16.10.2009 11:23
IP: 93.180.212.---
Артем Біденко
Ви не уважно читали пост.
Я ж про це і питаю – що це за 10-12 відсотків. Це кращі чи гірші. Якщо це кращі, то серед всього масиву кращих вони і можуть становити 80%. Мені потрібно точно знати, що відбувається з найкращими студентами Могилянки – вони їдуть чи лишаються.
Артем Біденко _ 16.10.2009 11:18
IP: 95.132.40.---
Сергію, Ви робите велику логічну помилку. Є така річ як презумпція. Ви кажете, що 80% могилянців їдуть за кордон, і це Вам – ВАМ – треба довести соціологічно, що це правильна цифра. Не нам, бо ми не обвинувачуємо. Я стверджую, що ця цифра висмоктана із пальця, тому що тільки з мого курсу гуманітаріїв 1998-2004 року, із 120 людей, тільки 10-12 відсотків поїхало і знаходиться за кордоном. І це є реальні цифри, а не "мені так здається"
Сергій Дацюк _ 16.10.2009 10:58
IP: 93.180.212.---
Для insider
Я багато разів пропонував, просив, наполягав, особливо заохочуючи до цього студентів Могилянки, спростувати мої основані на власному досвіді уявлення – 80% кращих студентів (тих, хто вчилися добре і відмінно) Могилянки впродовж 5 років після закінчення навчання відїжджають за кордон. Тут хтось писав, що працює на заводі. Це не про таких. Після закінчення Могилянки за кордон виїжджають кращі. Доведіть, що це не так соціологічно, на основі досліджень. І я тоді погоджуся.
Артем Біденко _ 16.10.2009 10:56
IP: 95.132.66.---
Сергію, при всій повазі, але більшого брєду, заснованого на десь почутому, десь вичитаному, і якихось рефлексіях, я ще не читав... І не знаю, яку теоретичну логіку Ви підключали, і яку плітки аналізували, але Ваші висновки і щодо студентів обох вузів, і щодо майбутнього ІНО – це повний... як це по-англійськи...булшіт... І я би навіть хотів включитися в дискусію, але впевнений, що просто навіть не достукаюся... якщо Ви вірите, що ВСІ студенти могилянки – це не мажори, але при цьому компрадорська еліта, яка мріє поїхати за кордон, і яку ВИ годуєте... Ну, вірте на здоровя... Правда, весь мій життєвий досвід, і зокрема 6-літне навчання в могилянці свідчить про інше... але що таке мій досвід із генієм теоретизування?;)
insider _ 16.10.2009 10:16
IP: 193.110.162.---
Сергій Дацюк:

Cергію, визнаю вашу роль проблематизувати питання, виходити за межі контексту окремо взятого універа, говорити на рівні ідей. водночас, ви спираєтеся на приклади, адже очевидно "теория, мой друг, суха"

водночас, узагальнення, особливо щодо еміграції просто кричущі
uapartizan _ 16.10.2009 09:31
IP: 193.200.68.---
Пане Дацюк,
Я – випускник Могилянки і відпрацював на вітчизняному заводі 2,5 роки. І не збираюсь ні в яку еміграцію. Навіщо оці дурні балачки про підготовку "компарадорської еліти"? Думаю, люди, які планують виїхати закордон, знайдуться чи не в кожному внз. Просто в могилянців більше можливостей для цього
Сергій_Трегубенко _ 16.10.2009 07:13
IP: 92.113.140.---
БанДжо:
1. Є наука фундаментальна. Її треба робити разом із європейцями. Так дешевше і краще. Для цього треба бути співставними і організаційно сумісними.
2. Є наука і освіта "практична". Для її існування потрібно долати причини технологічного відставання. Жодна держава не здатна утримувати те, що не потрібне. На сьогодні, в силу технологічної відсталості, "практична" наука не потрібна в Україні.
3. Є радикальна проблема освіти України: відставання форм представлення навчальних матерілів від сучасних стандартів. Щоб уявити до якого відставання це призведе – уявіть навчання, наприклад, геометрії на берестяних табличках.
Все вірно. Пункт 2 – що сьогодні в Україні більш потрібно, чим створення елементарно раціонального суспільного життя?
Потреба надважлива, наявність як теоретичних, так і практичних розробок нульова. Як можна займатися чимось іншим, крім наведення елементарного порядку в країні, коли відбувається постійний процес її руйнації?
Сергій_Трегубенко _ 16.10.2009 06:59
IP: 92.113.140.---
Yulz _ 16.10.2009 00:21
Між іншим, у звичайному науковому спарингу студенти Могилянки швидко дають зрозуміти таким "експертам", де їх справжнє місце (в районі ПТУ), і ніякими теоретизуваннями тут не зарадиш.
Yulz, рекламуєте Ви гарно. Тому до Вас просте питання – як на практиці з студентами в інеті обговорити існуючий в Україні суспільно-політичний устрій і шляхи його зміни на більш досконалий? Допоможіть започаткувати таке серйозне обговорення – це буде конкретна дія з Вашого боку. Можливо, вдасться показати, "де їх справжнє місце (в районі ПТУ) ", не тільки Дацюку, а й багатьом сьогоднішнім політикам, й багатьом потворностям нашого суспільного життя?
Прошу, проявіть ініціативу.:)
Сергій_Трегубенко _ 16.10.2009 06:43
IP: 92.113.140.---
Yuri_D:
Якщо до С.Дацюка в мене є деяке співчуття, то до С.Трегубенка (15.10.2009 22:15) – жодного. Бо таке:
...яка різниця, є в Кислинського диплом, чи не є?
...У Івана Олександровича і його аккадеміків справжні дипломи, з справжніми печатками? Можливо, але то не ті дипломи і не ті знання, котрі нам потрібні і можуть бути корисними.
- написати може не просто невіглас, але й до того ж морально деградована людина.
Yuri_D, два зауваження. Перше – у Вас висловлювати свою позицію виходить не гірше мене. Так що закидати, що Ви маєте право на це, а інші ні, то є вкрай некрасиво. Друге – Ви добре бачили, що в темі Час створювати комісію по Вакарчуку. мова йде про суспільні науки, результатом котрих мали б бути знання, котрі дозволили б громадянам навести в країні порядок.
Тому, Yuri_D, Ваш коментар є зразком пересмикування.
vmr _ 16.10.2009 04:11
IP: 93.73.215.---
Щось подібне до запропонованого автором ІНО можливе тільки в тоталітарній країні, де все це "стратегування країни в масштабі світу та вічності" полягало б на практиці в служінні справі зміцнення й увічнення діючого режиму. Щось на зразок Академії КДБ (чи що там було в СРСР). В демократичній країні, де держава повинна бути для людей, а не люди для держави, місія ВНЗ повинна бути саме такою, як її розуміють в КМА (хоча про деталі наведеного формулювання можна сперечатися). А щоб високоосвічені люди не залишали країну, потрібно подбати про можливість їх самореалізації всередині країни. Автор же пропонує "елітарним" випускникам свого ІНО просто не надавати спеціальності, яка б дозволила їм бути конкурентними на ринку праці. Уявляю собі цих рабів режиму з елітарною самосвідомістю.
БанДжо _ 16.10.2009 04:00
IP: 95.132.205.---
Дуже кратко.

1. Є наука фундаментальна. Це, як поезія – для душі. Її треба робити разом із європейцями. Так дешевше і краще. Для цього треба бути співставними і організаційно сумісними.

2. Є наука і освіта "практична". Для її існування потрібно долати причини технологічного відставання. Жодна держава не здатна утримувати те, що не потрібне. На сьогодні, в силу технологічної відсталості, "практична" наука не потрібна в Україні.

3. Є радикальна проблема освіти України: відставання форм представлення навчальних матерілів від сучасних стандартів. Щоб уявити до якого відставання це призведе – уявіть навчання, наприклад, геометрії на берестяних табличках.
Yulz _ 16.10.2009 00:21
IP: 78.27.229.---
Усі ці несосвітенні характеристики Шевченка і Могилянки не витримують жодної критики. Між іншим, у звичайному науковому спарингу студенти Могилянки швидко дають зрозуміти таким "експертам", де їх справжнє місце (в районі ПТУ), і ніякими теоретизуваннями тут не зарадиш. Звісно, когось із хорошим знанням англійської і гнучкістю мислення припрошують у західні компанії, але це не означає, що усі підстрибом біжать туди працювати. І не треба задрити так голосно. Просто автор боїться, що із приходом нової еліти подібні йому банально опиняться на узбіччі, адже навіть із цієї статті зрозуміло, що цінність його ідей зрівнянна хіба із мильною бульбою. Від себе як від журналіста, який має справу освітньою тематикою: описана схема при наявному рівні кооперації між різними сегментами суспільства (держава, бізнес, громадський сектор) є нежиттєздатною. Головним орієнтиром для вузів повинно стати певне розчленування функцій: надання освітніх послуг та здійснення наукових досліджень.
Зеленський69 Корупція1435 Aтака Путіна1284 Україна та Європа1126 Уряд реформ420
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter