ЯК СТВОРИТИ ЕФЕКТИВНУ СИСТЕМУ СТРАТЕГУВАННЯ В УКРАЇНІ?
Скорочений виклад для дискусії
Що потрібно, щоб з'явилася система стратегування в Україні?
Майже ні в кого вже не викликає сумніву, що Україна сьогодні програє стратегічно.
Стратегування є масштабна та довгострокова дія в агресивному середовищі, яке хоче поглинути, розчинити у собі позицію стратегування. Стратегування є намагання не просто вижити, а посилитися за рахунок масштабного і концептуального мислення та дій на його основі.
Стратегування не означає наявності документу з назвою "Стратегія" чи наявності Інституту стратегічних досліджень. Стратегування щодо країни – це неперервний процес взаємодії різних типів влад в країні – традиційних Виконавчої, Законодавчої, Судової та нової Стратегічної з бізнесом та міськими громадами – в розвитку країни щодо простору планети та щодо віддаленого майбутнього часу.
Детально проблеми та теоретичні підходи було розглянуто в циклі 10 статей "Популярно про стратегію та стратегування".
Щоб система стратегування взагалі мала шанс з'явитися, має бути змінено саму структуру влади в Конституції: 1) Президент – голова стратегічної влади, його щорічні послання є основоположними для Урядової програми – її розробки чи корекції; 2) для Уряду мають бути описані стратегічні напрямки, в яких Уряд діє винятково на основі стратегічних рекомендацій; 3) має бути створений Інститут Стратегування як основа системи стратегування.
Яка має бути загальна позиція системи стратегування щодо влади?
Позиція дослідника або вченого є самодостатньою щодо науки, але це не зовсім те, що потрібно Президенту, Уряду чи РНБО. Їм потрібна інша соціальна позиція – експерт, а також професійні позиції, що в ній розрізняються – теоретиків, консультантів, власне експертів, аналітиків, оргменеджерів. Не вдаючись зараз в деталі, коротко скажемо, це інші позиції, ніж вчений-дослідник. Люди, що їх займають, думають методологічно інакше, говорять іншою мовою (їх тексти інші за структурою викладу), діють за іншими технологіями.
Наукова позиція в реальній діяльності влади не може дати ефективних рішень проблем, оскільки є відображенням лише поняттєвої суті явища. Для прийняття владних рішень нам потрібні в першу чергу не дослідження стратегій, а стратегії власне – оперативні стратегічні ігри, короткотермінові, середньострокові та довгострокові сценарії, стратегічні програми та проекти, стратегії в усіх напрямках дії. Отже стратегічні дослідження та стратегування – дві сфери інтелектуальної роботи, що однаково потрібні, але стратегування безпосередньо працює на владні рішення.
В цьому сенсі потрібно чесно і радикально сказати – Національний Інститут Стратегічних Досліджень в такому вигляді, як він сьогодні існує, Україні не потрібен.
За весь час подій 2013-2014 року, включаючи громадянський протест 21.11.2013-21.02.2031 та війну з Росією з 2.03.2014, цей інститут не випрацював жодної військової, політичної, економічної, соціальної чи культурної стратегії, яку б міг б використати хоча б якийсь державний чи муніципальний орган.
Під час конфлікту України з Росією 2014 року ефективність Національного Інституту Стратегічних Досліджень (НІСД) була нульова. Структура продуктів НІСД свідчить про його наукову, а не власне стратегічну роботу. Україні потрібні не дослідження стратегій, а власне стратегії. В ідеалі – НІСД має змінити принцип роботи та назву – Інститут Стратегування. Там не мають захищати дисертації. Робота в ІС принципово не має бути пов'язана з науковою кар'єрою.
Які мають бути мислення та дії працівників системи стратегування?
Сьогодні стратегічний інститут знаходиться в рамках предметного наукового мислення. Предметне мислення відбувається за наступною схемою: створення ідеологічних підходів, предметний поділ їх на більш дрібні теми, визначення і аналіз понять та ідей, застосування їх до реальності як "стратегії". Тобто стратегічні інститути продовжують працювати за старою схемою ідеологічних конструктів понятійної науки.
Всередині таких предметних схем сучасна лідерська стратегія країни не може бути створена, бо в цих схем інше завдання – дослідження, віднайдення найзагальніших закономірностей і застосування їх дуже загальних рекомендацій у практиці. Створення нової теорії стратегування та її розвиток є окремою проблемою стратегування, оскільки така теорія повинна мати уже не традиційно-науковий характер, а конструктивний, модельний, концептуально-структурний характер. Середовище створення лідерської стратегії країни – не дослідницька наука, а теоретико-експертно-консультаційна робота, що пов'язана з рефлексивним та контрафлексивним багатофокусним мисленням.
Які мають бути професійні позиції всередині Інституту Стратегування?
Українські владі вже сьогодні потрібні дії, що переграють стратегічних суперників. Тільки зв'язка консультант-теоретик-експерт-клієнт (представник влади) може здійснювати стратегування.
Отже для стратегічних інститутів є декілька професійних позицій, які обслуговують різні функції стратегування. Перша – теоретик-дослідник (а не вчений-дослідник). Друга – консультант. Третя – власне експерт. Четверта – аналітик. П'ята – оргменеджер. Шоста – обслуговуючий персонал. Професіонали для даних позицій мають залучатися з ринку політичного та корпоративного стратегування. Працівник системи стратегування може одну і більше професійних позицій.
Де знайти людей зі стратегічними компетенціями?
Люди зі стратегічними компетенціями в країні майже відсутні. Їх не можуть підготувати ні за кордоном, ні в жодному з вузів України. Стратегічні компетенції принципово не наявні в науковців-вчених.
Здобуття стратегічної компетенції є спеціальним завданням, яке вирішується шляхом збору молодих людей по всій країні, які вже мають хороше мислення і здатні до розвитку мислительних компетенцій. Вища освіта таких молодих людей бажана, але її профіль не принциповий. Відбір таких людей довготривалий і унікалізований – це означає, що кожна позиція в Інституті Стратегування потребуватиме найталановитішого в своїй сфері професіонала.
Які мають бути продукти Інституту Стратегування?
Сценарії (загальні та конкретної ситуації), структурні моделі (світові мегамоделі, економічні, політичні, геополітичні, культурні, соціальні), ситуаційно-ігрові моделі з описом стратегії переможної гри, принципи довгострокових стратегічних дій у різних сферах життя країни, рекомендації щодо проблемних ситуацій, аналітичні доповіді, прогнози, форсайти, медіа-плани, статті в публічних медіа, тези для райтерів перших осіб.
Як має бути організована взаємодія системи стратегування з клієнтом-владою?
Інститут Стратегування для потреб влади має бути один як такий (стратегування). Також можуть створюватися інші стратегічні інститути в інших спеціальних напрямках по мірі появи нових пріоритетних напрямків в діяльності Президента-Уряду. Інститут стратегування виступає замовником від влади (технічні завдання, прийом продукту) для інших державних чи корпоративних інститутів та фабрик мислі. Бажано добиватися появи в державному бюджеті рядку "на зовнішні консультації" і переходу Уряду до замовлень на стратегічні продукти.
В структурі РНБО чи СБУ має з'явитися концептуальна розвідка. Її повноваження та функції по відношенню до різних гілок влади мають бути прописані в законах. Технічні завдання від Уряду та РНБО мають узгоджувати їх спеціалісти-експерти.
Які мають бути перші кроки формування системи стратегування?
Всі сьогоднішні стратегічні інститути навколо Президента мають бути інвентаризовані, включаючи напрямки їх досліджень, обсяг фінансування тощо. Інвентаризація має призвести до появи карти продуктної структури стратегічних інститутів. В той же час має бути побудована нова схема сратегування з процедурами прийняття владних рішень, функціями та продуктами інститутів стратегування. Третій крок – як від наявної структури перейти до нової.
Що робити з науково-дослідними інститутами, що так чи інакше займаються стратегією? М'який вихід – поставити інститути стратегічних наукових досліджень в ситуацію конкуренції з іншими за типом інститутами реального стратегування. Ідеально було б – їх розформувати і створити нову структуру стратегування.
Хто і коли це зможе зробити?
Або ми робимо це негайно. Або впродовж наступних років Україна перестане існувати як геополітичний суб'єкт. Зацікавленими внутрішніми суб'єктами стратегування можуть бути держава, муніципії, а також бізнес разом з інтелектуальними клубами.
Безумовно такий процес наразиться на саботаж та спротив з боку державної та муніципальної влади. Його доведеться долати за підтримки Президента, Прем'єр-міністра та Секретаря РНБОУ. Перші продукти будуть протягом 2-3 місяців. Реальний строк для створення системи стратегування 2-3 роки. Але починати потрібно вже сьогодні.
Більш детальний виклад не є публічним
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
