Сергій Дацюк Філософ

ЧЕТВЕРТИЙ СЕКТОР

16 грудня 2014, 15:25

Якщо в усіх пострадянських країнах затрачаються співмірні кошти на інституалізацію громадянського суспільства, чому ж в Україні революція відбувається вже другий раз, а в Білорусі вона не відбулась жодного разу? Навряд чи тут причина тільки в більшій свободі слова в Україні порівняно с Білоруссю.

28 листопада 2014-го року в Мінську відбулася міжнародна конференція "Посткомуністичні трансформації: переосмислення програм демократичного транзиту". На цій конференції зокрема зіткнулося два бачення основних умов та рушійних сил подібних революцій: інституційне (значною мірою грантове) та антропологічне (незалежне самодіяльнісне). Суть першого бачення – "революцію може зробити інституційне громадянське суспільство на зовнішні гранти". Суть другого бачення – "революція це справа внутрішньої самодіяльності мережевих громад".

Перше бачення у вигляді дослідження було представлене Сюзан Воршек (Susann Worschech), соціологом, докторантом Європейського університету Віадрина (Франкфурт-на-Одері, Німеччина). Друге бачення було запропоновано спрочатку як критика її позиції мною – я виклав основні тези своєї статті "За лаштунками революції-2014".

Це бачення було також підтримане у своїй доповіді Тетяною Водолажською, методологом, соціологом, кандидатом соціологічних наук (PhD), координатором освітньої програми "Летючий університет", старшим аналітиком Центру європейської трансформації.

Перше бачення є узагальненням уявлення західних донорів про те, що гроші, які йшли від них на фінансування так званого "третього сектору", виявилися ефективними і спричинили революцію в Україні.

"Третій сектор" – це неурядові організації (non governmental organization), хоч точніше їх можна назвати неурядовими і некомерційними організаціями (non profit organization). Третім цей сектор є тому, що він існує поряд з іншими двома – владою та бізнесом.

Думки про ефективність діяльності "третього сектору" в Україні дотримується не тільки західний грантодавчий істеблішмент, якому вигідно вважати, що гроші витрачені недарма. Такої думки також дотримується і російський істеблішмент, який всіляко переслідує грантоїдські організації в Росії і вважає, що західні грантодавці зробили чи принаймні стимулювали революцію в Україні.

Моє заперечення Сюзан було узагальнено Тетяною Водолажською в понятті "четвертого сектору". Тобто мова йде про те, що в Україні напередодні революції існували самодіяльнісні мережеві громади, які не інституалізувалися, самоорганізовувалися і фінансувалися винятково вітчизняним бізнесом. Відтак їх діяльність було важко відслідкувати як державі, так грантодавцям, структури яких існують поряд, але ніби не бачать своїх конкурентів.

Отже, "четвертий сектор" є в Україні, а його ігнорує держава та західні чи російські грантодавці. Взагалі-то це добре, що вони його ігнорують. Інакше, він би не зміг зробити те, що він зробив.

"Третій сектор" та "четвертий сектор"

Розвинуте громадянське суспільство як мета і водночас як засіб мають принципово розрізнятися. Розвиток громадянського суспільства безумовно призводить до часткової його інституалізації (це засіб). Але завжди має лишатися неінституалізована частина громадянського суспільства, з позиції якої суспільство взагалі отримує свободу розвитку (мета понад засобом).

Цілі інституалізованої частини громадянського суспільства не можуть відрізнятися від цілей влади, інакше між ними виникне конфлікт, який закінчиться або знищенням цієї частини громадянського суспільства, або знищенням такої влади. Тобто лише з позиції неінституалізованої частини громадянського суспільства можна вільно ставити цілі розвитку.

Водночас розвиток громадянського суспільства сам по собі не може бути метою. Лише ставлячи цілі якихось вартісних смислів можна побічно отримати розвиток громад, які їх впроваджують. Коли ставиш за мету в розвитку структур громадянського суспільства лише їх розвиток, тоді отримуєш специфічно розвинуті структури, які працюють лише на чисто формальні речі і на піар самих себе.

Структури громадянського суспільства з часу їх виникнення на прозахідній грантовій основі доволі швидко професіоналізуються по всій території колишнього СРСР. В такій якості ці структури починають виконувати важливу функцію в країні – соціалізацію маргіналів, які з тих чи інших причин не знайшли себе в державних чи в бізнесових структурах.

В такій якості вони виокремлюються в "третій сектор" – неурядові (і небізнесові) організації, тобто інституалізуються. Люди ходять працювати в структури громадянського суспільства, як на будь-яку іншу роботу. Такі грантові структури громадянського суспільства нічим не відрізняються від інших державних організацій чи бізнесових корпорацій.

Саме інституалізовані структури громадянського суспільства мають здатність перетворюватися на інфраструктуру. Причому ця інфраструктура діє, якщо навіть влада (держава) визнає її частково нелегальною чи змушує до дискримінованих способів існування (як, наприклад, в Росії).

Більше того, коли державна влада бачить, що ці інституалізовані структури громадянського суспільства вирішують якісь соціальні чи культурні проблеми, вона ж їх і функціоналізує, тобто передає їм для вирішення ті проблеми, якими сама займатися не хоче. Так функціоналізована в державі інфраструктура громадянського суспільства втрачає свободу.

В той самий момент, коли структури громадянського суспільства перетворюються на винятково грантоїдські організації, професіоналізуються, інфраструктуризуються, вони втрачають суб'єктність. Навіть, якщо до цих структур належать дуже рефлексивні люди, вони змушені приймати правила гри, тобто тримати дулю в кишені, але все одно працювати за такими правилами, де вони не є суб'єктами.

Інституалізовані структури зазвичай є представницькими (когось представляють – інвалідів, жінок, дітей, фанів і т.д.), сервісними (надають правові послуги, освітні і т.д.) і грантовими (фінансуються через гранти на постійній основі, причому ці гранти походять ззовні країни-держави).

Водночас поряд з ними можуть існувати також неінституалізовані структури, які представляють самі себе, тобто там громадяни виступають як громадяни, вони самофінансуються чи принаймні фінансуються вітчизняним бізнесом.

Інституалізовані структури громадянського суспільства (тобто саме грантові організації) можна поміряти, випрацювати індекси такого вимірювання, порівняти їх. Але неінституалізовані структури громадянського суспільства міряти важко, іноді взагалі неможливо.

Громадські мережі, клуби, соціальні рухи – тобто інституційно малооргіназовані структури громадянського суспільства – можуть бути дуже розгалуженими, дуже активними, дуже витривалими і здатними до довгострокових стратегічних дій. Але це все потенційно. В актуальності все це виміряти дуже важко.

Якщо інституалізовані структури громадянського суспільства будуються за демократичними процедурами – виборність, прозорість всередині, відкритість назовні і т.д., то неінституалізовані структури громадянського суспільства, особливо, якщо вони недавно створені, не керуються жодною демократичною нормою, іноді бувають доволі авторитарними, непрозорими, закритими.

Спираючись на ці переосмислені мною погляди Тетяни Водолажської, можна зробити висновок, що в генезисному розумінні в пострадянських країнах самодіяльнісне розвивається за участі інституалізованого. Хоча вважається, що в західних країнах в свій час було навпаки – інституційне безпосередньо розвивалося з самодіяльнісного.

Інша логіка творить іншу долю. В пострадянських країнах за допомогою західних грантодавців вкоренилися саме інституційні структури громадянського суспільства, а паралельно їм існували самодіяльнісні структури, які стали їх продовженням або виникли на противагу їм.

Причому самодіяльнісні структури виявилися пов'язані з інституційними процесом перетікання одних в других. Тобто виявилося, що самодіяльнісні структури можуть існувати вже незалежно від інституційних, і не тільки опонувати їм, але і відновлювати їх в разі руйнування разом з іншими державними інститутами, від яких, як це не дивно, значно залежать інституалізовані структури громадянського суспільства.

Так "четвертий сектор" виник як вільний не тільки від влади чи бізнесу, але і як вільний від "третього сектору", оскільки третій від четвертого залежить, а четвертий від третього – ні.

Відтак "четвертий сектор" це прояв свободи, це прояв громадянства. Це сфера, де люди знімають мундири, щоб відмежуватися від влади, бізнесу та "третього сектору" і подивитися на ситуацію за великим рахунком.

"Четвертий сектор" в Україні

В кінці 1990-х – на початку 2000-х в Україні з'вляється критика грантоїдських структур громадянського суспільства, які були вже до того часу значно розвинутими.

В концептуальному плані ця критика була оформлена в аналітичній доповіді Агентства гуманітарних технологій "Сучасні фабрики мислі" (1998).

В художньому плані ця критика була оформлена в романі Євгенії Кононенко "Імітація" (2001).

Майдан 2004-го показав, що перемога революції, яка потім була бездарно втрачена новою владою, є заслугою не створених опозицією чи західними грантодавцями інституалізованих структур громадянського суспільства, а швидко розгортуваних з зародків (протоструктур) громадських мереж.

З 2005-го починається новий період розвитку структур громадянського суспільства в Україні. Він може бути означений наступними рисами:

1) Послаблення значення грантових структур і посилення значення альтернативних структур громадянського суспільства;

2) Посилення діяльності зорієнтованих на Росію та фінансованих нею структур громадянського суспільства;

3) Клуби, мережеві структури та широкі загальнонаціональні рухи стають основою створення "четвертого сектору", який згодом починає серйозно конкурувати з "третім сектором";

4) Ці структури також виходять за межі України і стають явищем уже міжнародного масштабу (КДКД, FFF, "Студреспубліка", "Блоги "Української правди"" та Революційний клуб навколо видання "Хвиля").

В 2005 році почався великий загальноукраїнський спільний проект створеного в часи Помаранчевої революції "Українського клубу" та німецького Фонду Фрідріха Науманна. Це був принципово негрантовий проект, де вітчизняний клуб та західний фонд були рівноправними партнерами.

В початкових переговорах "Український клуб" чітко обумовив наступні обмеження:

1) Клуб працює не за гранти, а на гонорарній основі, тобто відсутні попередні плани за якимись форматами і формальні звіти. Певний (не весь) обсяг робіт оплачується Фондом у вигляді гонорарів (за підготовку та організацію проведення засідань та за участь у них експертів), а Клуб вкладає свої інтелектуальні, організаційні та інформаційні ресурси.

2) Клуб сам планує змістовну діяльність, не узгоджуючи це з Фондом.

3) Фонд не пропонує своїх закордонних спеціалістів у якості співдоповідачів. Тобто на засіданнях виступають тільки вітчизняні експерти, запрошені Клубом.

Якщо перший етап діяльності "Українського клубу" (з 2004 року) був винятково київським, то вже цей проект можна розглядати як квазігрантову діяльність другого загальнонаціонального етапу існування "Українського клубу" (2006-2007). Вона була до певної міри успішною, оскільки спричинила кристалізацію клубного середовища у Львові, Одесі, Харкові, де воно вже і до того часу існувало.

Водночас найбільш успішною була діяльність інших клубів, які діяли в Києві з 2003 року по сьогодні і мали винятково внутрішнє фінансування. Це описані в статті "За лаштунками революції-2014" клуби – КДКД, FFF, "Революційний клуб", "Республіканський клуб", "Клуб православних дискусій"; рухи – "Студреспубліка" та ініціативна група "Першого грудня"; мережі – "Блоги "Української правди"" та Революційний клуб навколо видання "Хвиля".

Саме ці структури та їх представники вступали в серйозну конкуренцію не тільки з грантоїдськими структурами західного фінансування, але і з грантоїдськими структурами російського фінансування.

Як це не дивно, і що сильно замовчується у самій Росії, – російські грантодавці щодо України застосовували ті ж самі форми "розвитку громадянського суспільства", що і західні організації, але з принципово іншою стратегією. В статті "За лаштунками революції-2014" наводиться лише одна така проросійська організація – клуб "Сковорода", але насправді проросійських громадських організацій було дуже багато, вони були розгорнуті по всій території України. Це явище, менш автору знайоме, ще чекає свого дослідника.

Причому фінансовані Росією організації "третього сектору" мали відмінність від таких же організацій з західним фінансуванням:

1) Тематика проросійських громадських організацій зорієнтована на безпосередню підтримку православ'я, російської мови, протестів проти НАТО, стимулювання щільних контактів України та Росії аж до вростання українського громадянського суспільства в російське громадянське суспільство;

2) на відміну від західних структур – принципове ігнорування місцевих клубів, рухів та мереж і їх самодіяльності;

3) засилання в проросійські громадські структури професійних пропагандистів та агентів з військовим досвідом вкупі з організацією підготовки до збройного нападу на українське суспільство (підготовка зброї, боєприпасів і т.д.).

4) якщо прозахідні структури "третього сектору" при зіткнені з українськими структурами "четвертого сектору" їх підтримували, принаймні ідеологічно, то проросійські структури "третього сектору" при зіткнені з українськими структурами "четвертого сектору" в кращому разі їх ігнорували, а в гіршому – працювали на знищення.

Оглядаючись назад, можна зробити ретроспективний висновок. Прозахідні грантодавці не робили революцію-2014, бо не готувались до неї, а їх представники не стали основними організаторами цих революційних подій – вони лише співпрацювали з "четвертим сектором", де насправді визрівала ця революція.

Проросійскі грантодавці робили війну, бо готувались до неї, і їх представники стали основними організаторами війни. Зіткнення українських структур "четвертого сектору" з проросійськими структурами "третього сектору" описав у своєму інтерв'ю боєць "Азова" і колишній учасник КДКД Ігор Гаркавенко.

Тобто у результаті ми маємо синергетичний ефект від співпраці прозахідних структур "третього сектору" зі структурами "четвертого сектору" і ефект поразки проросійських структур "третього сектору" в Україні під час зіткнення з реально бойовим вже сьогодні "четвертим сектором".

До подій 2013-2014 років в Україні існував вільний трафік між "третім сектором" та "четвертим сектором". Можна було спостерігати перехід представників із одного сектору в інший. Але загальний процес був все-таки спрямований на зростання "четвертого сектору" за рахунок "третього сектору". Як тільки представник "третього сектору" отримував суспільне визнання, він переходив у "четвертий сектор", самостійно вибираючи форми саморганізації і самостійно знаходячи фінансування на свою самодіяльність.

Тобто до революції-2014 існував широкий процес переоформлення колишніх представників "третього сектору" у представників "четвертого сектору". Мустафа Найєм, Сергій Лещенко, Світлана Заліщук поступово перейшли з "третього сектору" в рухові та мережеві утворення "четвертого сектору". Вікторія Сюмар, Єгор Соболєв та Ігор Луценко поступово відмовилися від роботи в структурах "третього сектору" і перейшли в клубні структури та створили свою політичну організацію, яка значним чином позиціонувалася як структура саме "четвертого сектору".

На момент початку подій Євромайдану більшість його активістів були вже не з "третього сектору", а з "четвертого сектору". Це означає, що їх діяльність мала чіткі ознаки самоорганізації, самодіяльності та самофінансування.

Отже на прикладі цих клубів, рухів та мереж давайте чітко покажемо відмінності "четвертого сектору" від "третього сектору".

1) Саморефлексія і самовизначення у самостійно поставлених цілях, а не прийняття зовнішніх цілей, щодо яких потрібно писати плани, звіти і т.д.

2) Самоорганізація, а не організація через норми та процедури, нав'язані ззовні, хай навіть дуже демократичні.

3) Самодіяльність (вільний вибір форм діяльності через мережі, клуби, рухи), а не робота в громадянському суспільстві з наперед заданими формами діяльності.

4) Самофінансування, внутрішнє, а не зовнішнє, зокрема фінансування вітчизняним бізнесом.

5) Опора на соціальні мережі Інтернет, які слабко контролюються як державою, так і західними чи російськими грантодавцями, на відміну від структур "третього сектору", які присутні в Інтернеті, але нищівно мало присутні в соціальних мережах.

6) Підтримка легітимних, але нелегальних видів освіти, в тому числі екстремальних практик.

7) Стимулювання в умовах революції та війни волонтерської діяльності, яка долає недоліки держави, орієнтує дезорієнтований бізнес, компенсує малі потужності "третього сектору".

Водночас переваги "четвертого сектору" в мирний час частково перетворюються на недоліки під час революції та війни в 2014 році.

1) Через ущільнення часу зменшується активність в сфері рефлексії та вільного самовизначення, від чого страждає саме якість соціального мислення;

2) Самоорганізація посилюється за рахунок цільових груп (збір грошей на забезпечення війни, на лікування поранених тощо), але загальна структура послаблюється, оскільки багато представників "четвертого сектору" переходять у політичні структури держави, в армійські структури та у цільові волонтерські структури;

3) Зменшується активність клубної діяльності, занепадають рухи, мережі переходять у віртуальне існування, самодіяльність мілітаризується;

4) Самофінансування переорієнтовується – місцевий бізнес змушений віддавати гроші на війну та виживання, а на "четвертий сектор" не лишається коштів;

5) Соціальна мережа стає дуже часто єдиним місцем комунікації, що знижує її якість, бо така якість більш вища при безпосередній комунікації;

6) Екстремальні практики породжуються специфічні навики та знання, але заважають нормальним формам освіти;

7) Волонтерська діяльність є ризикованою і може зникати по мірі того, як держава, бізнес чи "третій сектор" беруть на себе якісь види діяльності.

Узагальнюючи нинішню ситуацію в "четвертому секторі", можна сказати, що в нинішні буремні революційно-воєнні часи цей сектор дуже прагматизувався, втратив спроможність до вільного вибору форм самодіяльності і, найголовніше, значно втратив саморефлексивність.

Відтак під час революції та війни соціальне мислення "четвертого сектору", де воно власне і формувалося, стає менш вільним і менш масштабним.

Водночас революція та війна означають необхідність тримати довгострокову та глобальну рамки мислення не менш серйозно, ніж до війни та революції.

Тому не потрібно "четвертий сектор" ототожнювати з "третім сектором". Вітчизняному бізнесу потрібно продовжити підтримку саме "четвертого сектору".

Давайте не нехтувати "четвертим сектором", бо саме він – ключ до осмислення ситуації в країні і до дійсного розвитку громадянського суспільства! Саме цей сектор – основа для здійснення революції, для перемоги у війні, для завершення люстрації, для реального проведення реформ, для відбудови та пореформеного розвитку країни!

powered by lun.ua
Коментарі — 65
Natalia Berdadyn _ 18.01.2015 14:02
IP: 74.125.18.---
Чого плачете дітки – золота рибка виконала бажання майдану, в якого було вимога номер один... На другий раз будете мудріші на вимоги номер один.
уявіль собі діти, що ви постарались на пятитонного молота бо там в кутку сиділа мишка. Ну вдарили. Але мишка, вона вертка і втікла але фундамент в хаті тріснув. Тепр маємо нову країну. Тепер думаємо далі. Кому найбільше потрібно було такого удару на пятсот тон, щоб і увесь світ почув. А треба було це тому, хто хотів посміятись на нами. Тож учімося, друзі, в ворога мудрості. На хитрості він мастак бо проходив науку технологій керевання масами. Тому раджу відкрити сайт тавістокський – там і морда Путіна на першій обкладинці. І ще запамятаємо його основний прийом, в якому він повинени був спастися від першого майдану – він пройшов у святая святих другого майдану. Серед тих пяти тонн йому належало 4.
anno_domini _ 17.12.2014 23:26
IP: 109.106.20.---
Пане Сергію Дацюк, як Ви дивитесь на таку форму нашого життя: з однієї сторони – дух грошей, з іншої сторони- дух війни, а людина посередині. З однієї сторони інформаційний простір про війну, з іншої сторони – про європейські зустрічі президента, а народ посередині. Чекали від РНБО заспокійливу інформації, а пролунало – готуйтеся до міжконтинентальної війни. Тільки ось на чиєї території війна буде, треба було про це уточнити.
Кирилл Корженко _ 17.12.2014 21:13
IP: 178.95.208.---
Собственно, до философии автор так и не добрался. Простым языком, всё это называется естественным состоянием, гоббсовской Войны всех против всех, замешанной на атеизме. Гоббс то же был атеистом. И правительства независимых государств России и Украины находятся в естественном состоянии друг против друга.
kren _ 17.12.2014 17:36
IP: 188.0.104.---
У даному разі конформізм...феномен суспільства,оскільки...у всякому разі,я знаю,що сус-во не кільк.
індивідів а якість зв*язків і взаємодій в яких вони перебувають між собою,можливо Вам відомо щось
більше,поділіться,буду щиро вдячний.
...бо нормою є свідоме моделювання, контроль своєї поведінки, критичне опрацювання інформації...
Ви говорите про особистість,я вже згадував,що має достатню культурну основу для самостійного син
тезу і аналізу.Одначе як показує реальність,соціогенний підход до структари особистості теж має
право на існування,чому свідченням є діячі мистецтва,науки,та ін.інтелігенція-це ж не останні -под
заборниє-теж можуть підтримувати певні напрямки сус-ного розвитку.Таким чином середовище спіл
кування,референтна група -залишається в структурі особи до сивини.І діти Мауглі беззаперечне під
твердження соціальної,суспільної природи нашої свідомості\самосвідомості.Все інше,то тільки над
будова,на міцній основі,яка вона є,залежно від умов соціалізації.
Takozh _ 17.12.2014 16:47
IP: 176.8.134.---
kren:
У дітей Мауглі проблеми не стільки з соціалізацією скільки з вадами розвитку, які обмежені віком для повноцінного формування особистості.
Для дорослої людини конформістська (тим паче нонконформістська) поведінка є ознакою інфантильності, бо нормою є свідоме моделювання, контроль своєї поведінки, критичне опрацювання інформації, цензура авторитетів та ідей. Зріла еліта звертається до зрілого суспільства за порадою та підтримкою, а незріла – обіцяє дітям покращення на завтра, стійте, ждіть і не втручайтесь.
kren _ 17.12.2014 15:47
IP: 188.0.104.---
Takozh:
...Настав час, виникла необхідність, співпрацювати з масовою свідомістю...
Та хто ж сперечається.Штука тільки в тім.як я намагаюся донести-і не Вам одному,наскільки це
можливо в даних умовах.
...Нонконформіз, як і конформізм, приклади групової, пробачте, стадної поведінки. Шукати нові
смисли, змінювати правила може тільки персоніфікована свідомість...
Ви привели не повну цитату,там ще є що людина істота соціальна,що поза сус-вом людини не
буває,вам мабуть відомий феномен дітей Мауглі?соціалізованих у вовчому соціумі?Так от,стадна,
колективна поведінка це і є та сама суспільна детермінанта,явище соціалізації,засвоєння паную
чої с-ми цінностей і поки буде суспільство так і буде, (бо сус-во не знає альтернативи) -з віддмін
ностями в якостях культурного кпіталу котрим володіє пануюча група,чим загалом і відрізняються
у своїх якостях відомі нам суспільні і державні устрої.
Takozh _ 17.12.2014 15:30
IP: 176.8.134.---
kren:
...нонконформізм в поведінці не можливий оскільки сус-во не знає альтернатив,норми і правила встановлює той...Здається належить Е. Дюркгейму;-школа -головний заклад з підтримки установленого порядка,мова цінності,моделі успіху,неуспіху прийняті у школі належать пануючій групі,успіх особи в освіті продиктований тією мірою,якою особа засвоїла пануючу культуру...Таким чином і питання просвітництво чи зомбування-залежить від пануючої культури.с-ми цінностей.А залишити свідомість мас на призволяще-значить втратити контроль над ситуацією.

Нонконформіз, як і конформізм, приклади групової, пробачте, стадної поведінки. Шукати нові смисли, змінювати правила може тільки персоніфікована свідомість. Як і сприймати ці зміни, підтримувати, розширювати.
Настав час, виникла необхідність, співпрацювати з масовою свідомістю, заохочувати людей до самостійних дій. Не на призволяще залишити, а доручити кожному дбати про своє майбутнє з усією пристрастю та талантом.
Anastasia Boot _ 17.12.2014 15:22
IP: 178.54.126.---
Гарно. Але бракує прикладів.
kren _ 17.12.2014 14:18
IP: 188.0.104.---
Mike_Kharkov:
kren:
туту нас знову питання-хто управляється тими якостями.Бо як твердо довела соціологія-норми і правила встановлює той,хто має владу,щоб затвердити їх в суспільстві.
Вибачте, додам.
Так, але є ще один "встановлювач" – заздрість, і це нормально. Якщо люди бачать, що десь зовні значно краще, ніж їх влада, починає працювати цей канал впливу. Саме для нейтралізації цього чинника існувала "залізна завіса". І цим користуються досі, мінстець тому прикладом.
Згоден до певної міри.Одначе заздрість категорія не суспільна,а генетична,а поведінка людини де
термінанта не біологічна а суспільно соціальна.Заздрість- чинник індивідуального рівня.
kren _ 17.12.2014 14:14
IP: 188.0.104.---
2.Takozh:
І питання просвітництва/зомбування перебуває у сфері загального ментального змісту і якостей
культурного капіталу котрим володіє пануюча сус-на група.У нашму випадку,мені думається,просвіт
ництво,це питання,безумовно виживання нації,але в першу чергу зрілості еліт...а в цій сфері,Ви й
без мене бачите який там культурний капітал.
kren _ 17.12.2014 14:08
IP: 188.0.104.---
Takozh:
Вші міркування...як на мене тяжіють до абстракцій,чистого виду.Але справа в тім,що,я вже 100 р.
,що людина істота соціальна,суспільство не кільк. індивідів,а якість зв*язків у яких вони перебувають
між собою,що людини поза сус-вом не буває,нонконформізм в поведінці не можливий оскільки
сус-во не знає альтернатив,норми і правила встановлює той...Здається належить Е. Дюркгейму;-
школа -головний заклад з підтримки установленого порядка,мова цінності,моделі успіху,неуспіху
прийняті у школі належать пануючій групі,успіх особи в освіті продиктований тією мірою,якою особа засвоїла пануючу культуру...Таким чином і питання просвітництво чи зомбування-залежить від па
нуючої культури.с-ми цінностей.А залишити свідомість мас на призволяще-значить втратити контроль
над ситуацією.Зовнішній чинник консолідації мас,вагомий стимул,тільки колективна свідомість без
достатньої основи-легко може преспрямуватися за наявності більш потужного ресурсу/сів.
Mike_Kharkov _ 17.12.2014 13:56
IP: 94.179.18.---
Takozh:
Просвітництво відрізняється від зомбування тим, що популяризує вільний вибір на противагу примусовій праці. З цього починалось "хождєніє в народ", наступний етап "від імені народу", тепер маємо "тиск народу на владу".
Знов вибачаюся за втруту, але це коло політичної партії, а не просвітництва.
Просвітництво має на меті підняти рівень мислення людей до такого стану, коли вони будуть спроможні приймати адекватні рішення, а для цього вони повинні володіти інформацією та способами її самостійної обробки.
Політична ж партія, дійсно, йде в народ, це агітація й пропаганда, і збирає голоси аби потім діяти "від імені народу".
Mike_Kharkov _ 17.12.2014 13:35
IP: 94.179.18.---
kren:
туту нас знову питання-хто управляється тими якостями.Бо як твердо довела соціологія-норми і правила встановлює той,хто має владу,щоб затвердити їх в суспільстві.
Вибачте, додам.
Так, але є ще один "встановлювач" – заздрість, і це нормально. Якщо люди бачать, що десь зовні значно краще, ніж їх влада, починає працювати цей канал впливу. Саме для нейтралізації цього чинника існувала "залізна завіса". І цим користуються досі, мінстець тому прикладом.
Takozh _ 17.12.2014 13:24
IP: 176.8.134.---
kren:
Просвітництво відрізняється від зомбування тим, що популяризує вільний вибір на противагу примусовій праці. З цього починалось "хождєніє в народ", наступний етап "від імені народу", тепер маємо "тиск народу на владу".
Цей тиск має окрас невдоволення, і не має перспективного бачення. Масова свідомість перемагає індивідуальну відповідальність не тільки в Росії. От приїде барін... Якби не було Донбасу, то треба було цей приклад штучно створити, щоб нарешті люди відчули залежність від своїх дій, свого вибору. Навчив навіть не Крим, тільки з Донбасом маси "включились". Треба спрямувати народ у перспективу (за допомогою інституалізації громадської ініціати), або витримувати тиск в умовах обмежених можливостей (при збереженні повної влади над нормами і правилами). Або крок вперед, або два кроки назад. Альтернатива – втрата контролю над ситуацією.
kren _ 17.12.2014 11:52
IP: 188.0.104.---
Takozh:
Он п. fin говорить про поляризовані стихії,але поляризація це відхилення в певнму напрямку,фіз,тобто вже шось організоване,в людських сус-вах-це лідерство наоснові якоїсь ідеї чи чогось,що соціальним актором визначається за таку-ідеї лишень тоді набувають матеріальної сили,коли вони оволодівають масами- (с) і просвітництво тут грає роль середовища поляризації з дитинства,соціалізація в певних умо
вах,пануюча с-ма цінностей,ідеологія і про паганда...тобто пряма.рутинна задача держави.що зараз
так наочно демонструє РФ.А перехід,так він дійсно непомітний,і краще коли населення має якусь культурну базу окрім-дамбас абрабативаєт всю Украіну,Путін вваді вайска-.Але,ідеологія-це формуван ня масової свідомості заданих якостей і туту нас знову питання-хто управляється тими якостями.Бо як твердо довела соціологія-норми і правила встановлює той,хто має владу,щоб затвердити їх в суспільстві.
Takozh _ 17.12.2014 11:37
IP: 176.8.134.---
Mike_Kharkov:

Приватизація "четвертого сектору" і свій лідер – куди ж тому бідному народу стати до роботи, тільки очікувати манни від володарів думок.
Як в тому анекдоті: "Чому ж ти не попросив?", " А що, можна було?".
Mike_Kharkov _ 17.12.2014 10:51
IP: 94.179.18.---
бун:
Завдання, якф вирішує четвертоий сектор, просто не під силу третьому, оскільки грантодавці оплачують тільке те, що вони розуміють, а щоб розуміти особливості радянської системи влади, яку четвертий сектор поставив собі за мету замінити на нормальну систему, то тут треба довший час прожити.
Як я розумію, у 4-го сектору одне завдання – висунути лідера, але для цього дійсно потрібна спільна платформа хоча в одинаків:)
Цей сектор може лише ідеЇ, він не може "змінити систему". Змінити – то вже партія...
Sarmi _ 17.12.2014 10:16
IP: 95.132.58.---
До новини "Президент особисто контролюватиме свою фракцію у "Вайбері"" не додаються коментарі! цікаво з чого б це??? Хотів лише написати що сайт, звідки можна завантажити Вайбера зареєстрований на домені ру! Отже разом з прогою чата можна закачати ще собі шпійона, який буде все передавати "куди треба". це нормально для президента (саме так, бо поваги до нього жодної)?
Mike_Kharkov _ 17.12.2014 10:13
IP: 94.179.18.---
Takozh:
Перехід від "народ очікує реформ" до "народ здійснює реформи" поруч. Після померанчевої революції відбулось повернення до старих організаційних форм. Тепер таке повернення неможливе. Треба йти. Кожному самостійно і всім разом.
Цей рух може відбуватися хаотично, або суспільство зорганізується на новому рівні. Треба саме просвітництво, щоб нарешті виникло цілісне бачення.
Народ ніде ніколи реформи не здійснював, бо це неможливо. Потрібен лідер та його тверда влада, от для цього і повинен працювати 4-й сектор з просвітницьтвом. Але тут проблема – де межа між 3-м та 4-м? в нас вона зараз там же, де між світлим бізнесом та темним:). Тобто, 4-й сектор насправді майже весь є 3-м, тільки з таємним фінансуванням, і це дозволяє таємно ж і впливати кому не ліньки. Отак і вирішуються бізнес-справи, медіаканалами та приватними ("народними") арміями.
То і біда, що 4-й сектор в нас вже приватизований.
Takozh _ 17.12.2014 09:35
IP: 176.8.134.---
Sapphir:
kren:
Вы утверждаете, что Дацюк намагаеться поясныты новым керивныкам. Согласен, он пытается. Но где? На УП? Да и насколько актуальны сейчас вопросы просветительства. Спорный вопрос. Народ ждет реформ. Лучшие сыны и дочки НАРОДА умирают за что? Ведь Майдан требовал реформ. Реформы нужнее пушек и масла. А нас кормят обещаниями. Уже и Европа требует реформ в обмен на займы. Там наблюдают, как правители Украины просят денег на реформы и им давали деньги, а реформ нету.
Перехід від "народ очікує реформ" до "народ здійснює реформи" поруч. Після померанчевої революції відбулось повернення до старих організаційних форм. Тепер таке повернення неможливе. Треба йти. Кожному самостійно і всім разом.
Цей рух може відбуватися хаотично, або суспільство зорганізується на новому рівні. Треба саме просвітництво, щоб нарешті виникло цілісне бачення.
бун _ 17.12.2014 07:06
IP: 77.123.161.---
Насправді справи дещо інші. Третій сектор виконує ті завдання, які проплачені грантодавцем. А це такі завдання, які не змінюють основ СИСТЕМИ. Четвертий сектор працює над реальною зміною умов функціонування суспільства. Завдання, якф вирішує четвертоий сектор, просто не під силу третьому, оскільки грантодавці оплачують тільке те, що вони розуміють, а щоб розуміти особливості радянської системи влади, яку четвертий сектор поставив собі за мету замінити на нормальну систему, то тут треба довший час прожити. Візьмімо приклад, людині з Заходу в голову не прийде, що в пострадянських країнах не врегульовані питання власності і саме ця неврегульованість у великій мірі визначає специфіку системи державного управління. Звичайно, на такі речі західний грантодавець грошей не дасть, бо він їх не розуміє.
majorvihr _ 17.12.2014 05:27
IP: 74.125.190.---
Все по ділу.Пане Сергій-ви молодець.Ви часто пояснюєте очевидні речі для людей мовою науки.А невірам про Четвертий сектор тільки співчуття.В сусідів скоро слово " сектор" попаде під заборону. Підтримую патріота!!!!Радію,що прочитав про це накінець-це дуже важлива стаття.
kren _ 17.12.2014 01:51
IP: 188.0.104.---
-Vesna-:
Я вчера где-то надыбала чудесный термин. Развоплощение. Это так емко и так круто... как раз отображает эту нашу секторность, что стала развоплощаться.
А в чому праобраз був?
-Vesna- _ 17.12.2014 01:27
IP: 93.72.133.---
Я вчера где-то надыбала чудесный термин. Развоплощение. Это так емко и так круто... как раз отображает эту нашу секторность, что стала развоплощаться.
-Vesna- _ 17.12.2014 01:22
IP: 93.72.133.---
fin_013:
Все життя в цьому секторі. Хочу сказати що стихійні рухи мають велику силу але лише тоді коли щось здатно іх поляризувати. В нашому випадку це був тиск на національну самоідентичність і загроза кримінально гбішноі диктатури. В іншому випадку групи четвертого сектору не стабільні і хаотичні, хоча і такі прекрасні! З хаосу народжуються зорі)
The best.
Aтака Путіна1160 Уряд реформ369 Корупція1246 Україна та Європа1016 Мовне питання184
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter