НАСЛІДКИ ДЕМОРАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ
Коли нікому не віриш, ні на що не сподіваєшся, коли опускаються руки і нема бажання щось робити, значить ти деморалізований.
Зараз доводиться бачити багато деморалізованих людей публічних професій – політиків, експертів, журналістів і т.ін.
Мало хто любить розмови про мораль, але буває такий час, коли без цього не обійтися.
Що деморалізує українців?
Деморалізація це стан значно масштабніший і глибший, ніж якась апатія чи депресія, тому що в основі деморалізації лежить не емоційне спустошення чи втрата енергетики, а ідентичністна криза свідомості.
Деморалізація це втрата моральних засад людиною, групою людей чи цілим суспільством через знищення чи піддання сумніву існуючих моральних орієнтирів та наявних моральних норм, що веде до втрати моральної складової власної ідентичності, призводить до зниження морального духу та руйнування здатності до активних дій. Так само деморалізація можлива тоді, коли відбувається масштабна зміна моральних норм в суспільстві.
В Україні сьогодні обидва фактори спричинюють процес деморалізації – революційна зміна моральних норм, а також цілеспрямоване знищення моральних орієнтирів, яке спричинене ворогом, контрреволюціонерами, корупціонерами та олігархами.
Зрозуміло, що деморалізує, перш за все, ситуація, в якій знаходиться Україна.
Українську громаду масштабно і тривало деморалізує контрреволюція, так звана гібридна війна та мляві реформи.
Деморалізує біг по колу в Мінському процесі.
Деморалізує відсутність очевидних перемог українців у російсько-українській війні, неспроможність прийняти спільне рішення щодо окупованих територій.
Деморалізує відсутність явних і очевидних результатів реформ.
Деморалізує торгівля України з Росією як країною-агресором.
Деморалізує монополізм в економіці і олігархи, що продовжують диктувати політику в країні.
Деморалізує розпродаж за безцінь державних активів.
Деморалізує зростаючий зовнішній борг країни.
Деморалізує рейдерство землі без легалізації ринку землі.
Деморалізує перекладання фінансової відповідальності за кризу на простих громадян через підвищення тарифів.
Деморалізує моральний дефолт найвищих посадовців у питаннях корупції, замовчування проблеми офшорів, використання державних посад для власного бізнесу та не дивлячись на війну продовження бізнесу з Росією.
Деморалізує чорна пір-кампанія, що почалася проти окремих політиків та громадських діячів, які найактивніше займаються боротьбою з корупцією.
Деморалізує нездатність влади сприймати критику, проти чого владою ведеться широка пропагандистська кампанія як нібито проти популізму.
Найбільшої деморалізації завдають два процеси – ця дивна так звана гібридна війна і наші дивні повільні і мляві реформи.
Постійні балачки влади про мир на фоні безкінечної війни створюють просто глибоку моральну прірву у суспільстві.
Всім, окрім влади, зрозуміло, що Мінський процес це біг по колу. Ситуація зайшла в глухий кут. Мінський формат, нормандський формат – це шлях в нікуди.
Україна дійшла тут до такого морального стану, що будь-яка інновація була б в цьому питанні значно краща, ніж біг по колу. Тобто потрібні інновації у питаннях війни та окупованих територій.
Мова іде не обов'язково про масштабне збройне відвоювання окупованих територій. Є багато видів війн, які дозволяють відвойовувати території без масштабних військових операцій чи прямих боєзіткнень.
Або ж референдум про долю окупованих територій, або ж Конституанта – суспільство вже готове до таких масштабних інновацій. Але влада не готова, влада зволікає, і саме це деморалізує.
Так само і в питаннях реформ.
Проблема нерозуміння суспільством простого факту "реформи є чи їх нема" полягає у відсутності стратегування реформ з боку влади.
Якщо на першому етапі революційних перетворень достатньо було просто переліку декількох десятків реформ, які слугували візією змін у країні, то після двох років реформістських спроб такого переліку недостатньо.
Саме зараз потрібна чітка, послідовна і процесно-паралельна стратегія продовження реформ.
Без такої стратегії псевдореформістська деморалізація в суспільстві наростатиме.
Процеси деморалізації та реморалізації
Вся ця об'єктивна деморалізація не була б такою небезпечною, якби правлячий клас все це публічно усвідомлював і намагався би активно подолати.
Натомість деморалізація посилюється трьома явищами, які означилися в останній час дуже рельєфно.
Моральний нігілізм – це заперечення позитивних перспектив під гаслом "все погано" і "ніхто нічого робити не збирається", тобто "боротьби з корупцією не буде, бо з нею боряться ті ж самі корупціонери", "реформ не буде, бо влада не хоче їх" і т.д. Моральний нігілізм походить з власної пасивності, неконструктивності та відсутності пропонованих інновацій.
Моральний нігілізм знищує віру, духовно роззброює суспільну свідомість. Будь-яка критична розмова в ситуації деморалізації сприймається як негативний популізм. Розрізняти конструктивну критику і популізм в ситуації деморалізації надзвичайно важко. Моральний нігілізм породжують експерти, що працюють на країну-агресора, та малорефлексивні вітчизняні експерти.
Нелегітимне моралізаторство – моралізаторство людей, що не мають не це морального права. Це, наприклад, коли корупціонери, які перечекали адміністративну люстрацію і уникнули громадської люстрації, звинувачують борців з корупцією у корупції. Нелегітимне моралізаторство – дуже небезпечна річ, бо знищує довіру до тих, на кого ще можна було б хоч якось сподіватися.
Нелегітимне моралізаторство підриває довіру до моральних оцінок як таких. Нелегітимне моралізаторство характерне для олігархів та тих, хто їх обслуговує, для корупціонерів минулого владного режиму та вже нинішнього, в тому числі для корумпованих ще минулим режимом експертів та журналістів, які не пройшли процедуру громадянської люстрації та яких і досі запрошують на телебачення та дають можливість для публікації в українських ЗМІ.
Моральна дезорієнтація – це знищення чи підрив довіри до наявних моральних орієнтирів і уникнення створення нових. В більш широкому сенсі – це смислова деструкція, що веде до смислової дезорієнтації. Це, наприклад, коли моральні авторитети замість критичної позиції щодо владних дій у війні та реформах критикують популізм, коли створювані моральні орієнтації походять не з публічного інтересу, а з корпоративного чи індивідуального, коли ніхто не хоче продукувати вчинків, які б заслуговували на моральний зразок.
Моральна дезорієнтація знищує наявні моральні орієнтири, компрометує наявних моральних авторитетів, уникаючи породження нових моральних орієнтирів та нових моральних авторитетів. Моральну дезорієнтацію породжують малорефлексивні моральні авторитети, неблагородні бізнесмени та політики, а також політтехнологи, що обслуговують олігархічну владу.
Вихід зі стану деморалізації можливий лише через реморалізацію – пропонування соціальних чи навіть цивілізаційних інновацій, пропозицію нових смислів, продукування нових перспектив, виробництво нової картини світу з новою системою моралі цього нового світу.
Реморалізація неможлива через окремі навіть дуже розлогі коментарі чи епізодичні експертні оцінки. Реморалізація можлива лише через зв'язні смислотворчі тексти – статті, книги, лекції, доповіді, концептуальні виступи і навіть проповіді.
Для реморалізації українцям потрібна нова мораль, більш всеохопна і масштабна, яка би інтерпретувала більш широкий клас ситуацій, зокрема таких, які в старому світі не зустрічались або не були унормовані.
Нова мораль не має суперечити старій, вона має її доповнювати та розвивати, має враховувати динамічну зміну морального контексту, більш масштабно описувати благородство та суспільну рівновагу, апелювати до нових цінностей в змістовно нових ситуаціях, що спрямовані на нові смисли та нові перспективи.
Для реморалізації українцям потрібні нові моральні авторитети, які би апелювали не тільки до традицій, але і до інновацій.
Важко ні в що не вірити. В щось вірити завжди потрібно. Чому б не повірити в якісь інноваційні речі, раз старі все одно не працюють?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
