БУТИ ФІЛОСОФОМ
У Всесвітній день філософії можна трохи пофілософствувати і спробувати відповісти на питання – що значить бути філософом сьогодні.
Рік назад на одній зустрічі у вузькому колі я зробив доповідь "Належність до найдревнішої інтелектуальної традиції", деякі місця з якої вам пропоную.
Дотримання традиції філософії ґрунтується на персональній вірі у вирішальну для людства силу мислення, орієнтованого на мудрість. Інакше кажучи, філософ вірить, що мислення, орієнтоване на мудрість, виробляючи нові мислительні установки, мотиваційні настанови, ідеї, концепти і теорії, здатне змінювати світ за допомогою публічних текстів, куди це все поміщено. Ця віра важлива, тому що за нею стоять покладені за неї життя багатьох філософів до цього часу і здобуті їхніми стараннями цивілізаційні досягнення.
Філософія є найдавнішою безперервною і перехідною від цивілізації до цивілізації інтелектуальною традицією, що зберігається до нинішнього часу.
Давайте подивимося на хронологічне місце філософії, яку традиційно починають від Фалеса, а рефлексію себе від Піфагора.
Фалес – 640/624 – 548/545 до н. е.
Піфагор – 570 – 490 до н.е.
Лао-Цзи – VI ст. до н.е.
Конфуцій – 551 – 479 до н. е.
Будда Шак'ямуні (Сіддхартха Гаутама) – 563 до н. е. – 483 до н. е.
Ісус Христос – 1 ст.
Мухаммед – 571 – 632 рр.
Філософія – найдавніша з цих традицій і на відміну від них, які намагаються себе зміцнити, час від часу намагається сама себе регулярно хоронити, заявляючи про власну смерть, але постійно відроджується і продовжує існувати як жива і справжня.
Всіх сучасних іудеїв, християн, буддистів, даосів-конфуціанців і мусульман об'єднує те, що всі вони визнають і практикують філософію набагато більше, ніж будь-яку іншу з чужих для них релігій. Навіть представники авраамічних релігій визнають і практикують філософію набагато більше, ніж догмати один одного.
У цьому сенсі філософія не тільки найдревніша з безперервно існуючих інтелектуальних традицій, але й найбільш комунікативна з усіх інших. Якщо будь-якій з традицій судилося зайнятися об'єднанням людства, то це філософія, але аж ніяк не будь-яка з релігійних традицій або навіть якесь їх об'єднання.
Щоб зрозуміти, що таке філософія, потрібно, перш за все, зрозуміти, що таке філософ.
Філософія це не філософські тексти минулого. Тобто філософія це не філософознавство. Філософія це живе філософське мислення в сучасному світі. Отже мати справу з філософією це мати справу з живим філософствуванням.
Що ж означає в такому разі бути філософом, який продукує живе філософствування?
Бути філософом це значить самовизначитися як носій традиції живої або справжньої філософії. Причому це означає бути не хранителем філософії, тобто не філософознавцем, а саме носієм справжньої філософії. В цьому сенсі в мисленні потрібно виходити не зі спроби виявити (вичитати) знання вже наявної філософії, а зі спроби зробити інтелектуальне зусилля кожного разу наново, спрямовуючи своє мислення до мудрості.
Бути філософом це означає мислительно практикувати наступне: якщо є можливість спертися на ідеї і підходи філософів до цього, то це потрібно робити за своїм філософознавським багажем. Однак якщо вільне інтелектуальне зусилля породжує інші ідеї, інші ходи думки, то бути філософом означає з легкістю відмовлятися від ідей і ходів мислі минулої філософії і вступити з ними в критичне відношення. При цьому бути філософом означає завжди віддавати перевагу результату інтелектуального зусилля вільного мислення над будь-яким філософознавським багажем.
Такий вибір філософа робить його неуживчивим і конфліктним з колегами філософознавцями, які в процесі зберігання філософських знань та їх інтерпретації стають сильно орієнтованими на академічні, популяризовані або політизовані форми філософствування.
Зберігати традицію філософії через знання філософських текстів та через їх інтерпретацію потрібно, але традиція живої філософії зберігається лише практикованим щодо сучасних проблем складним мисленням, а воно не живе всередині лише інтерпретації наявних філософських ідей, концепцій і теорій.
У разі кризи, тим більше світової, – єдиний спосіб зберегти традицію філософії це прийняти виклик нових загальнолюдських проблем і відповісти на нього шляхом ускладнення мислення, зміни мислительних установок, розробки нових мотиваційних настанов і творення нових ідей, концепцій і теорій.
У цьому сенсі початкове розуміння філософії Піфагора має бути уточнене. Справжня філософія у своїй процесуальності є практика застосування мислительної установки на мудрість, що піддає сумніву минулу вже наявну філософську мудрість.
Справжня філософія в своїй мотиваційній настанові (тобто в тому, що рухає справжнім філософом) є "помислити немислиме". Це має бути зрозумілим в двох значеннях – "помислити, те що погано піддається промислюванню" (інтенсивність) і "помислити ніким ще не помислене" (екстенсивність). У цьому варто бачити мислительну експансію філософії – все варте мислення про нього, ніщо не повинно залишитися непомисленим.
Справжня філософія як текст спрямована на встановлення нових доступних для мислення сутностей, а не на комбінаторику старих сутностей за рахунок філософського мухлювання (пост-, нео-, транс-, мета-, архео- і т.д.) Справжня філософія відкриває нові мислимі суті через називання, тобто через нові слова (імена).
Справжність філософії стала великою проблемою в умовах наявності глобальної філософії (в нинішню епоху – постмодернізму). Важко протистояти глобальному постмодернізму сьогодні, бо він повсюдний, повсякчасний і тому мало помітний.
Місце філософа у суспільстві є однією з найскладніших проблем соціалізації. Сучасний світ вимагає, щоб філософ був публічним інтелектуалом. Але навіть тоді він має уникати академізації, популяризації і політизації.
Філософія не може бути професією. Це завжди дуже засмучує і навіть ображає філософознавців. Той факт, що філософи часто бувають викладачами філософії, зовсім не означає, що у своєму викладанні вони і є філософами. Навіть коли філософ викладає власну філософію, він все одно виступає як філософознавець.
У своєму житті філософ може бути водночас ким завгодно – просто він повинен рефлексивно відокремлювати заняття філософією від інших своїх занять.
Заняття філософа – мислення на межі. Щоб мислити на межі, потрібно самому опинятися на межі. Це завжди означає похід в трансценденцію, мало зрозумілу для мас і навіть для більшості інтелектуалів.
Справжня філософія народжується в передбаченні долі світу живим справжнім філософом всередині його власних подолань, зречень і відмов. Філософ повинен приносити цілий ряд життєвих жертв за право вільного мислення.
Справжня філософія сьогодні зникла в публічності всюди – у Франції, в Німеччині, в Британії, в США, в Росії, в Індії, в Китаї. Але мало поширювана публічно сучасна справжня філософія продовжує існувати підпільно і маргінально.
Цивілізаційні досягнення філософії в історії показують, що лише масштабний підхід до перспективи може відродити справжню філософію сьогодні.
За своєю суттю справжня філософія є концептуальне узагальнення на межі до інакшого як подія, істина і смисл.
За формою справжня філософія є новий концепт з високим концептуальним потенціалом і високою традипотентністю, з поважним ставленням до традиції і з урахуванням всіх обтяжень філософії (тягаря знань гуманітарних і природничих наук), поза будь-якими негативними (обмежувальними) установками мислення, що породжує більш складну позитивну установку мислення з повідомленням її екзистенціальних мотивів, з новим концептуальним персонажем, в новому концептуальному сюжеті, що відноситься до нового концептуального жанру.
Справжня філософія в своєму формальному вигляді постає як досить об'ємний зв'язний філософський текст, який має посилання на інших філософів, ставить і вирішує старі і нові проблеми філософії. В ідеалі філософ є лише той, у кого є хоча б одна філософська книга, не розрахована на академізацію, популяризацію чи політизацію.
Отже, що означає належати до традиції філософії і в той же час робити філософію? Будь-який філософ, щоб бути справжнім філософом, має виконати сім основних вимог.
1. Мати глибоку філософську освіту, яке передбачає прочитання більшості оригінальних робіт з філософії.
2. Пройти ініціацію живими філософами або їх живими наступниками, які знали їх безпосередньо, відносно мислительних установок, життєвих компетенцій і мотиваційних настанов, про які ні в яких книжках не прочитаєш.
3. Здійснити включення в філософське середовище актуально обговорюваних філософських проблем, про які лише досить поверхово можна дізнатися з відкритих філософських текстів.
4. Здобути можливості творчої філософської роботи, яка вимагає достатнього ресурсного забезпечення життя і достатньої кількості вільного часу.
5. Виробляти філософські тексти в неакадемічній формі (як філософи раніше), в непопулярній формі (тобто в якості складних філософських текстів, що пишуться на межі інтелектуальних зусиль) без політизації явної чи прихованої. Будь-яка академізація, популяризація чи політизація вбиває основну установку філософії – на більш складну і всеосяжну, ніж наявна, мудрість.
6. Створити свою філософську школу чи достатній процес мережевої цікавості сучасних філософознавців до своєї філософії (як сучасний замінник філософської школи).
7. Подолати все те, що заважає утримувати установку на мудрість. У цьому сенсі установка на мудрість повинна бути вище за життя як таке, вище комфортності і забезпеченості, вище визнання, вище дружби, вище роду. Найважливішим є подолання себе – своєї духовної ліні, власного самолюбства і власних прагнень до слави, багатства і влади. І найголовнішим відчуттям всередині установки на мудрість є сумнів в справжності своєї філософії, постійне виявлення і викорінення зовнішніх бар'єрів і внутрішніх перешкод на шляху до мудрості.
Сутнісний мислитель пише для наступних сутнісних мислителів. За великим рахунком вся популяризація і академізація чи навіть політизація філософії будь-яким філософознавцем покликана, з точки зору власне філософії, лише звернути увагу наступного сутнісного мислителя на складні філософські проблеми і озброїти його адекватними мислительними засобами для вирішення цих проблем.
Люди спокійно сприймають той факт, що в минулому були знані філософи – такі, як Сократ, Кант чи Хайдеггер. Але людей зазвичай дуже тривожить і навіть дратує той факт, що десь серед них може бути новий Кант.
Бути філософом це в той же час спокійно сприймати нерозуміння своєї філософії і намагатися зайвий раз не дратувати людей.
Справжня філософія не має ані дратувати, ані епатувати сучасників. Справжня філософія має творити концептуальні поля, на яких може грати цивілізація нащадків.
Бути філософом це творити новий світ, навіть якщо старий світ досить добре тримається.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
