Сергій Дацюк Філософ

Навіщо нам потрібне нове право?

02 липня 2018, 10:43

Традиційно конституції творяться правлячими колами. Або конституцію творять наявні правлячі кола, коли все добре, суспільство розвивається і кризи немає, або її творять нові правлячі кола під час революції, коли настає криза і нові правлячі кола замінюють старі.

Щоб зрозуміти, чи може громада творити конституцію, потрібно зрозуміти, звідки походить право і як воно нині змінюється.

Дуже коротка концептуальна історія права

Ідеальний природній стан, якого направду немає навіть у приматів, які соціалізовані, це стан свавілля. В свавіллі права немає.

Перше право, яке з'являється, це право сили – хто більш сильний, той і перемагає. Тобто тут мова не йде про право в його сучасному розумінні.

Але щось таке є у цьому словосполученні "право сили" – є тут якась суть, яку називають правом.

А є тут ось що – активна претензія на втілення своєї волі, яка стикається з іншою такою ж претензією на втілення іншої волі. Тобто право сили є правом тому, що тут уперше на рівні силового поєдинку закладається рівновага дієвих воль.

Саме тому "право сили" є все-таки правом, з дуже примітивним способом встановлення рівноваги, яка навіть не має наміру спільності. Право сили це право на межі між свавіллям та правом.

Вперше право виникає як уявлення, що потім було назване природнім правом. Тобто це правила, що походять з природи людини, тобто з її здатності до активної цілеспрямованої діяльності, що відбувається в колективі собі подібних. Саме цілеспрямованість та колектив собі подібних породжує для людей право.

Мета права – встановити правила спільної діяльності задля рівноваги, яка в свою чергу служить виживанню роду. Відтак право означає монополію застосування сили з метою забезпечення колективної безпеки. Природнє право було найближче до моралі. Але мораль є ідеалом соціального влаштування, а право є правилами реального зіткнення інтересів в соціумі.

По мірі того, як цілеспрямована діяльність людей стає все більш складною, а колективна організація стає все більше ієрархічною, тобто породжує безліч різних груп, право перестає бути природним – воно виокремлюється в окрему сферу штучного опису доволі складних правил, які інтерпретують складні ситуації у складній структурі соціальних відносин. Так виникає позитивне право.

Оскільки позитивне право базується на складних ситуаціях та складних ієрархіях, воно стає заплутаним, суперечливим. Більше того, окремі групи починають використовувати право для утвердження своїх прав на шкоду іншим. Тому позитивне право менш зрозуміле і логічне, ніж природне право.

Щоб якось подолати цю ситуацію, була пророблена теоретична робота, щоб створити чисту логічну форму права, абстраговану від соціального, психологічного, історичного походження, тобто створити право у "чистому вигляді". Так була створена доктрина нормативізму, яка обґрунтовує ознаки та особливості права.

У нормативізмі мова йде не про повернення до природнього права, а, навпаки, до встановлення повністю відірваної від природи штучної логіки права з чітким штучним суб'єктом-гарантом його творення та дотримання.

Тобто найголовніше в цій доктрині це визначення держави як єдиної позиції, яка встановляє правила, має монополію на здійснення контролю за дотриманням встановлених правил та монополію на застосування сили для всього цього.

Але коли це відбулося, виявилося, що існують, так би мовити, різні нормативізми – ліберальний (з позиції свободи), класовий (з позиції класу), національний (з позиції етнічної чи політичної нації), релігіний (з позиції релігії), соціологічний (з позиції більшості), прав людини (з позиції всіх людей) і т.д. Ці обставини призвели до появи ситуації, яку було названо постмодерністським правом.

Звичайно все було набагато складніше, і так швидко все це не розкажеш. Але ось коротко і просто про концептуальну історію права. Ми зараз живемо в світі постмодерністського нормативістського права.

Основні моменти цієї концептуальної історії. 1) Право – не свавілля, а правила порядку; 2) Ці правила порядку є лише в соціумі, (серед людей); 3) Ці правила відірвані від самого порядку, тобто встановлюються, контролюються та підтримуються штучно; 4) Суб'єктом творення, контролю та гарантом дотримання правил є держава за допомогою монополії на силу; 5) Походження цих правил (установки на свободу, на клас, на націю, на більшість, на людину) є дискусійними, реально існуючими та конкуруючими між собою на рівні держав, які їх застосовують.

Криза права та вихід з неї

Ми переживаємо світову кризу, яка спричинена не лише кризою науки та відсутністю живої сучасної філософії, але також і кризою права – теорії та практики. Коротко кризу права можна описати так.

Незрозуміло, як в право можна включати спонтанну свободу, яка творить інновації, робить винаходи та відкриття, які перевертають наші уявлення про право і значним чином хаотизують життя.

Незрозуміло, яка сфера існування правил, оскільки усі соціуми стають не лише відкритими, не лише стають відірваними від територій та націй і починають бути пов'язані топологічно, але, окрім того, ще й з'являються правила міжнародного рівня, які творять який новий метасоціум.

Незрозміло, якщо правила стали відірвані від порядку, який вони творять, то чи можливо зробити їх не просто штучними, а повністю конструюваними, з окремими реальностями свого застосування, які би не конкурували одна з одною а співіснували.

Незрозуміла доля держави як суб'єкта встановлення правил та дотримання їх, оскільки з'явилися нові суб'єкти – корпорації та громади, що теж претендують на встановлення правил та контролю з гарантією їх дотримання, більше того – зазіхають на силову монополію держави.

Незрозуміло, чи можна виокремити якісь сталі нові установки, бо старі установки нормативізму права все більше піддаються сумніву, дедалі більше втрачають своє чітке підґрунтя і відтак дедалі більше розмиваються.

Володимир Золотарьов вважає, що право це "спонтанний порядок". Але в цьому визначенні не зрозуміло, скільки має бути спонтанності і скільки має бути порядку. Також незрозуміло, як їх відрізнити один від одного та як створити переходи від одного до іншого.

Вихід з кризи та вирішення проблем співвідношення спонтанності та порядку вбачається у творенні конструктивістського права.

1) Право це прийнятне конструктивістське свавілля: кожному праву – його правову реальність існування. Реальністне свавілля.

2) Право існує не в людському соціумі, а серед мислячих індивідів та підтримуваних ними проекцій сутностей, які існують довго та непередбачувані в своїх діях-подіях (що практично неможливо відрізнити від свободи волі), наприклад, Всесвіт, планета, природа, предки, нащадки, андроїди, роботи, тварини і т.д. Гуманітарна десоціалізація права.

3) Право стає не нормативістським, а нормувальним – воно створюється конструктивно, реальність його застосування задається модельним чином, взаємодія між цими реальностями теж задається конструктивно. Конструктивність нормувального права.

4) Суб'єктність права набуває межового масштабу: суб'єктами права стають не лише держави, але корпорації, громади та навіть окремі індивіди, що здатні створити та підтримувати власну правову реальність. Заявна правова суб'єктність.

5) Право має включити в себе нові установки межового плану: на масову співпрацю, на співучасть в управлінні правовою реальністю, на співіснування різних правових реальностей. Універсалізація установок права.

Але найголовніше конструктивістське право визнає найбільш фундаментальний та найсуперечливіший принцип – благородний має правову перевагу над будь-ким, хто переслідує лише власний інтерес. Відтак громада має правову перевагу над державами та корпораціями. Людство має правову перевагу над будь-яким окремим суспільством. Планета має правові переваги над людством і біосистемою взагалі. Сонячна система має правові переваги на кожною своєю планетою. Всесвіт має правові переваги над усіма своїми структурами.

powered by lun.ua
Коментарі — 42
Oleg Chemerchenko _ 02.07.2018 16:35
IP: 35.235.227.---
Таки ж додам:-)
Палити в потягах можна чи ні? Законом заборонено, – обов'язки розписані.
Чи палять? Так.
Хто повинен слідкувати за дотриманням цього закону? Проводники та інші.
Чи проводники у потязі палять? Не всі, далеко не всі.
Чи штрафують когось? Ні. А чи можуть? Так.

Так є право палити у потязі чи ні?
Oleg Chemerchenko _ 02.07.2018 16:22
IP: 35.235.227.---
Anatoly Kononyuk:
Пане Анатолію. Давайте дещо спростим ситуацію. Якщо правий Гегель, то Право і Обов'язок існують поруч від початку часів. Але що таке обов'язок? І до чого він застосовується? Обов'язок завжди: "...має бути так". Як саме так? Як домовились. Хто? Та сама діюча людина та інші, з ким вона взаємодіє. Тобто, річ йде про __форму__ відносин. А право – об'ктна сутність. Тому взагалі ставити поруч обов'язок та право не бачу сенсу, хоч там Кант, хоч Гегель, хоч Гоголь.

Право реалізується конкретно, у конкретній формі. От тут – як раз можливий розгляд обов'язків, пов'язаних з формою реалізації права.

Відповідно, писані закони регулюють __форми__ реалізації якихось прав, а не права.

Тому, до речі, закони й не працюють в Україні і багато ще де, бо "регулють" реалізації __неіснуючих__ прав.

Тому, до речі, перше завдання Конституанти – аналітика з ціллю виявлення справжніх прав, котрими користуються українці:-)

Піду, треба трішки попрацювати...
Oleg Chemerchenko _ 02.07.2018 15:23
IP: 35.235.226.---
Anatoly Kononyuk:
Право – это совокупность обязанностей... выраженная посредством сформулированных правил
Пане Анатолію.
На мой взгляд предложенное определение имеет ряд недостатков:
1) предложенное предполагает описание обязанностей до начала жизнедеятельности. Т.е. – сама жизнедеятельность индивидуума заранее описывается "правом", однако, на мой взгляд, право первично по отношению к обязанностям;
2) в предложенном право становится абстрактной схоластической сущностью – пока не переписаны обязанности – право неизменно. На мой взгляд, право не абстрактно, а конкретно, реализуется в конкретной ситуации, реализации могут быть оригинальны, что дает возможность праву развиваться, а "сформулированным правилам" – меняться естественным образом.

Пане Анатолію.
Понимаю, что предложенное мной определение не устраивает. Давайте обсудим – что именно и почему не устраивает?
Anatoly Kononyuk _ 02.07.2018 14:53
IP: 93.72.66.---
Позвольте предложить следующее определение понятия "право". Право – это совокупность обязанностей человека и социума, выраженная посредством сформулированных правил, выполнение которых человеком и социумом, обеспечивает человеку и социуму необходимые (требуемые) условия жизнедеятельности.
Oleg Chemerchenko _ 02.07.2018 14:26
IP: 104.155.28.---
Anatoly Kononyuk:
Пробачте, цитую сам себе: "Тобто, в результаті цілеспрямованої взаємодії людини з іншими виникає Дещо. Це дещо може визнаватись або не визнаватись іншими та самою людиною. Але це Дещо розмежовує людину та іншіх, саме завдяки чому взаємовідносини стають цілеспрямованими. Таким чином – право то не правило, а скоріше межа між людиною та іншими, яка забезпечує дієве проявлення волі суб'єкта по відношенню до інших."

Тобто, право – межа, виникаюча між діючою цілеспрямовано людиною та іншими під час їхньої взаємодії.
Anatoly Kononyuk _ 02.07.2018 14:08
IP: 93.72.66.---
Дискуссия о предмете дискуссии плодотворна лишь тогда, когда участники дискуссии приведут однозначно толкуемое определение понятия предмета дискуссии. Участники дискуссии приведите, пожалуйста, однозначно толкуемое определение понятия предмета дискуссии, а именно: "право". А потом подисскутирем на тему "право".
Oleg Chemerchenko _ 02.07.2018 13:44
IP: 35.235.226.---
Елена Величко:
Ціле ДБАЄ...
Михайло Довгий:
Ціле не "дбає" про свої складові, а проявляє свою ВОЛЮ... Підхід Шопенгауера
Одна з величезних проблем на жаль і на радість водночас полягає в тому, що Цілого взагалі немає. Навіть якщо ототожніти Всесвіт з Богом, кожен з нас водночас і частина Всесвіту або Бога, і окрема від нього сутність, яка, будучи мислячою, є рівноправним творцем Всесвіту...
Oleg Chemerchenko _ 02.07.2018 13:25
IP: 104.155.5.---
Що до другої частини статті – можна говорити про правові переваги Всесвіту перед Сонячною системою, але...
Але єдине з чим бачу сенс відверто не погодитись: "благородний має правову перевагу над будь-ким, хто переслідує лише власний інтерес". Навіть не з-за того, що термін "благородний" не розкритий.

Бо у контексті статті благородство стає абсолютом, якщо щось благородне – воно апріорі буде в кожній сітуації вести себе благородно. Але ж це не так. Тому й потрібні цінністні крітерії, які б дозволили кожного конкретного разу визначити ступінь благородства кожної з взаємодіючих сторін. І тут постає те саме питання – етикою чи естетикою мають породжуватись ці крітерії.
Oleg Chemerchenko _ 02.07.2018 13:06
IP: 35.235.227.---
7. "...У нормативізмі мова йде не про повернення до природнього права, а, навпаки..."
У Кельзена джерелом єдності правової системи є трансцендентально-логічне поняття як основна норма. Чому б не підти далі, і не визнати джерелом єдності правової системи трансцендентне? Кельзен оперує поняттями етики, права і логіки. Але у кожну мить супротив етики стоїть естетика. У кожну мить свод архаїзованих прав протостоїть сьогочасному уявленню суб'єкта про прекрасне. То чому маємо триматись за архаїку на відміну від нашого почуття красоти, любові і щастя?
Oleg Chemerchenko _ 02.07.2018 13:06
IP: 35.235.226.---
6. "...Так виникає позитивне право..."
Якщо ми говоримо про позитивне право, маємо дати черговий маленький лікнеп: позитивне право – то і є формулювання, які оформлені у законах, діючих на территорії конкретної держави. Тобто Права вже не залишилось у наратіві, але ми перейшли до розгляду Свода Законів, який виник якимсь чином на конкретній территорії. Але, пане Сергію, нажаль, як саме виникає позитивне право ви так і не розкрили. І тут дуже цікаво. Бо позитивне право стосується у першу чергу взаємодії влади та підвладних. Тому маємо колись поговорити як мінімум і про природу влади, її походження, субїектність, цілі, засоби та обмеження.
Oleg Chemerchenko _ 02.07.2018 13:05
IP: 35.187.32.---
5. "... виокремлюється в окрему сферу штучного опису доволі складних правил..."
Фіксація "правил" не тотожня праву. Право існує незалежно від писаних правил. Яскравий приклад – сьогоднішня Україна. В "правилах" написано – не давай хабара. А що у праві? А у праві – як не даш хабара, то й не буде нічого. "Правила" – то по суті своій публічна оферта для тих, кто має намір занятись діяльністю, яка приведе до реалізації конкретних прав, тобто – до зіткнення суб'єкта з об'єктом "право". Бо тільки через право, розмежуюче індівідуума та інших, чей індівідуум взагалі може взаємодіяти з іншими.
Oleg Chemerchenko _ 02.07.2018 13:05
IP: 35.235.227.---
4-2. Чому вагітній жінці уступають місце в транспорті? Хіба реалізується право жінки народити здорову дитину? Ні, реалізується право соціуму на відтворення і розмноження. Так це мораль чи право? Зрозуміло, що правові відносини (відносини, в яких реалізується цілеспрямована діяльність) між людьми досить різноманітні, і щоб якось говорити про одну категорію правових відносин, треба її виокремити. Зрозуміло, що "право" в пост-СССР – це взагалі прописані державою Закони, які єю ж і регулююцця. Але чи маємо ми йти до Конституанти шляхом партінструкторів КПРС?
Oleg Chemerchenko _ 02.07.2018 13:04
IP: 35.235.227.---
4-1. "...Природнє право було найближче до моралі. Але мораль є ідеалом соціального влаштування, а право є правилами реального зіткнення інтересів в соціумі..."
З точки зору природи винекнення права різниці між правом та мораллю взагалі немає. Цілеспрямована діяльність людини завжди направлена на досягнення якоїсь мети, осознаної чи ні. Але досягнення цієї мети – користне з точки зору діючого суб'єкта, суб'єктивно користне. Тому вважаю необхідним зробити інновацію і взагалі відмовитись від строгого розмежування моралі і права. Але як же відрізнити "мораль" та "право"? У ході розвитку соціуму деякі загальновизнані права утрачують значення, трансформуються, але залишаються як відчутні межі між людьми ще досить довгий час – об'ект, що був створений кров'ю, потом і думками багатьох не зникає після зміни законів, а стає "моральною спадщиною" тому суспільству, яке його створило. Ось ці рудиментарні права і є фундаментом моралі.
Oleg Chemerchenko _ 02.07.2018 13:03
IP: 35.235.226.---
2. "...Мета права – встановити правила..."
Чи справді так? Мабуть таки право має об'єктну природу. Ви ж сами пишете – "цілеспрямованість та колектив собі подібних породжує для людей право". Тобто, в результаті цілеспрямованої взаємодії людини з іншими виникає Дещо. Це дещо може визнаватись або не визнаватись іншими та самою людиною. Але це Дещо розмежовує людину та іншіх, саме завдяки чому взаємовідносини стають цілеспрямованими. Таким чином – право то не правило, а скоріше межа між людиною та іншими, яка забезпечує дієве проявлення волі суб'єкта по відношенню до інших. То ж не рівновага у суспільстві виникає завдяки праву, а право формується в ході встановлення рівноваги.

3. "...Відтак право означає монополію застосування сили з метою забезпечення колективної безпеки..."
Наприклад, клубне право, або право бути у тусовці на фейсбуці:-)
Oleg Chemerchenko _ 02.07.2018 13:02
IP: 35.235.226.---
Дуже цікаво. Накидав дещо коментаріїв до першої частини статті, зараз спробую сюди додати... Поїхали:-)

1. "...це правила, що походять з природи людини, тобто з її здатності до активної цілеспрямованої діяльності, що відбувається в колективі собі подібних..."
Ні, не правило і не уявлення. Правило – відповідь на питання як слід поступати у тій чи іншій ситуації. Уявлення – індівідуальне. Натомість, право сили конкретного індівідууму "А" – об'єктивне до того часу, поки не знайдеться більш сильний індівідуум "В". І ось тут дещо цікаве. Якщо "А" має владу, яка заполучена завдяки праву сили, то з появою "В" право сили вже за "В", але влада все ще в "А". І питання в тому чи використає "В" своє право для відбору влади, чи ні. Біжить собів лев, баче – барани. В баранів є самий сильний, вожак. А леву їсти хочеться. Наздогнав одного, задрав, з'їв, та далі побіг. А вожак – залишився вожаком...
Михайло Довгий _ 02.07.2018 11:58
IP: 188.190.0.---
Елена Величко:
Ціле не "дбає" про свої складові, а проявляє свою ВОЛЮ по відношенню до них. Воля Всесвіту (чи Бога) нам невідома, ми можемо лише по-своєму інтерпретувати сприйняті нами прояви цієї волі. За допомогою науки (чи теології). Підхід Шопенгауера.
Елена Величко _ 02.07.2018 11:05
IP: 46.201.79.---
Цікаво написане, поки що прокоментує останні рядки:"Всесвіт має правові переваги над усіма своїми структурами", усі структури мають однакову структуру у всесвіті, тому основна формула "всесвіт – то я", тобто всесвіт взаємодіє з самими малими структурами, бо будується з них, – тому Всесвіт не має ніяких переваг – УСЕ ОДНЕ ЦІЛЕ, що складається з фрагментів, так саме як і суспільство: ціле з індивідуумів. Тобто інтереси цілого пов"язані з інтересами частин як цілого у малому форматі та інших форматах. Ціле ДБАЄ про структурні одиниці, бо це і є воно ціле, його складові.
тітушки14 Aтака Путіна1166 Україна та Європа1020 Корупція1255 Уряд реформ371
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter