Сергій Дацюк Філософ

КОЛЕКТИВНІ ПРЕТЕНЗІЇ НА МАЙБУТНЄ

14 вересня 2018, 17:39

Безліч непорозумінь існує навколо того, як можливо колективним чином створити майбутнє, яке би відрізнялось від теперішнього.

Причому колективності, як правило, є наперед заданими, бо світ поки що не готовий виступати як єдине людство і змушений акумулювати ідеї та ресурси в традиційних своїх колективах – країнах-державах чи наддержавних утвореннях, які раніше називалися імперіями.

Однак акумулювання ідей та ресурсів в таких традиційних колективностях не означає, що саме в них твориться майбутнє. Чи спроможні ці колективності, з одного боку, розробити уявлення про майбутнє, а, з іншого боку, реалізувати його – навколо цього останнім часом ідуть у вузьких колах України основні дискусії.

Стаття на Хвилі "Общественный договор и контрпроспектуализационный переворот" цікава тим, що вживає запропонований групою FFF дискурс. При цьому вважати мене єдиним творцем цього дискурсу, як це робить автор згаданої статті, невірно.

На якому рівні мислення реалізується майбутнє взагалі?

Майбутнє реалізується не на рівні образів майбутнього чи навіть проектів. Образи майбутнього та проекти існували як дієві одиниці майбутнього у світі з низькою конективністю і відтак з низькою гуманітарною конкуренцією.

Зараз коннективність принципово зросла, так що проекти та образи майбутнього стали потребувати стратегічного супроводу, а відтак неминуче існують всередині зіткнення різних стратегій.

Тобто стратегії це форми конкурентного зіткнення уявлень про майбутнє між різними колективними спільнотами, тобто такими колективностями, які мають певні уявлення про свою спільність і змогли вивести ці уявлення на рівень стратегій.

Причому ось це уявлення про спільність тих чи інших колективностей має бути винесене за межі не лише образів та проектів, але і самих стратегій. Тобто мова йде про те, що більш складні уявлення про майбутнє одних спільнот зазнають не лише конкуренції з боку інших уявлень про майбутнє інших спільнот, а про те, що складне майбутнє може змінювати уявлення про самі спільноти.

Виникає один з найбільш суттєвих парадоксів стратегії щодо майбутнього – почавши стратегувати на основі образів майбутнього та проектів в одній спільноті, стикаючись у конкурентній боротьбі зі стратегіями іншої спільноти чи спільнот, можна стикнутися з радикальним перетворенням самої своєї спільноти. Відтак місце творення майбутнього посувається на більш глибокі змістовні поля, ніж стратегії.

В цьому сенсі, стратегії виникають з тих чи інших моделей, які несуть на собі зіткнення різних реальностей. Ці різні моделі соціалізуються у вигляді стратегій і в стратегічному просторі вони стикаються з іншими стратегіями, які теж в тій чи іншій мірі є соціалізацією інших моделей.

Соціалізація моделей у вигляді стратегій породжує декілька важливих розумінь.

Образи майбутнього та проекти являються собою оперативне майбутнє, яке популяризується та реалізується у соціальній реальності, що і породжує процес прогресорства.

Оперативне майбутнє має бути мономодельним, щоб мати можливість поширення в соціумі. Відтак мономодельність є безумовною вимогою соціалізованої футурології у вигляді оперативного майбутнього та прогресорства для наявних спільнот.

Причому ці наявні спільноти можуть фіксуватися окремими системами цінностей, які уберігають їх від руйнування. Такими системами цінностей для тих чи інших спільнот, що вберігають їх від руйнування, традиційно були трайбалізм, націоналізм та імперіалізм.

Між ними є конкуренція, але націоналізм в історичній перспективі завжди перемагав трайбалізм, в той же час як імперіалізм перемагав націоналізм. Але в сучасному швидкому та кризовому світі, коли зміст спільнот радикально змінюється, шанс на конкуренцію на рівних отримують не лише імперії, нації чи навіть трайбалістичні клани та роди, а новоутворені мобільні мікрогрупи, якщо вони виступають як "машини інакшого".

Водночас оперативне майбутнє чи майбутнє прогресорське не є власне справжнє складне інакше майбутнє, яке би породжувало розрив з теперішнім та футурошок, бо воно, з одного боку, одномодельне, з іншого боку, реалізується у наявних спільнотах, які у швидкому кризовому світі піддаються суттєвому ризику радикальних змін.

Саме множинність образів майбутнього, проектів, програм та планів створює ілюзію множинності, бо насправді всі вони можливі всередині однієї моделі, у спільній онтології, за невеликою відмінністю їх методологічних засад.

Це уявлення значним чином розглянуто в моїй роботі "Общая теория работы с будущим".

І тут є дві нерозглянуті мною раніше і незрозумілі для групи FFF донедавна сфери змісту – 1) як все-таки з'являється майбутнє як інакше, і 2) як все-таки соціалізується майбутнє як інакше.

На якому рівні мислення з'являється майбутнє?

Отже ми вияснили, що майбутнє реалізується на рівні втілення стратегій, зіткнення стратегій та корекції стратегій в ході їх зіткнення, процес чого може бути узагальнено під назвою "стратегування".

В результаті мізкового штурму в серпні місяці 2018 року група FFF дійшла висновку, що інакші уявлення про майбутнє створюються, як мінімум за два змістовних простори до стратегій і за три змістовні простори до образів майбутнього та проектів.

Ми також вже говорили, що стратегії виникають з моделей як різних комбінацій різних реальностей, де для збереження та розвитку спільнот обирають кращу стратегію, яка здатна протистояти як подібним же спільнотам, так і спільнотам вищого рівня узагальнення – для націй (як от Україна) це ресурсні імперії (як от Росія) чи транснаціональні корпоративно-фінансові імперії (як от США), чи демократичні імперії (як от ЄС).

І в прогресорському розуміння такий підхід здається адекватним. Але для проспектуального розуміння, тобто в багатомодельному підході, сумніву обов'язково мають піддаватися і самі форми спільності, які можуть значно змінюватися в швидкому кризовому світі.

Отже проспектуальний підхід, на від міну, від прогресорського, має здійснити три речі: 1) від стратегій перейти на рівень дослідження моделей для породження іновацій (виникнення інакшого); 2) для дослідження моделей вивчити безліч інновацій (виникнення нового, зокрема нових знань та технологій); 3) піддати рефлексії сам модельний підхід, вияснивши походження модельного мислення на рівні конструктивістських засновків.

Отже майбутнє проявляється в змістовних цілісностях на рівні модельного підходу, де відбувається дослідження, яке принципово не є стратегуванням. Причому це дослідження має вестися в двох просторах – модельному просторі та конструктивістському просторі.

Якщо модель як унормування зіткнення різних реальностей на мислимому чи вже реалізованому об'єкті чи процесі, ми ще якось уявляли, то походження модельного мислення групі FFF на згаданому мізковому штурмі довелося конструювати наново.

Виявилося, що на конструктивістському рівні моделі породжуються з засновків (а вони в свою чергу – з незмінних початків) та зі змістовних транзитів, естетичних орієнтацій та мотиваційних настанов (а вони в свою чергу з різнорівневих мислительних установок).

Походження початків та установок взагалі є трансцендентним, бо вони виникають як інакше, і можуть бути описані лише функціонально: мислитель відчуває, що ось ці початки та установки в цей час мають смисл та перспективу, а ось ці – не мають.

Так всередині мислення мислителя та/чи мислячої мікрогрупи виникають конструктивістські транзити та засновки майбутнього як наново осмислені інакші установки та початки. Причому установка в комбінації з засновками-початками і породжує власне передумови моделей, які розгортаються вже в тих чи інших реальностях.

Зверніть увагу – не в моделях власне з'являється майбутнє, бо моделі вже прив'язуються до тих чи інших реальностей, а саме на рівні трансцендентного і трансцендентального конструктивізму.

Різні змістовні простори роботи з майбутнім

Тобто ми маємо різні змістовні простори – конструктивістський простір (трансцендентні установки та початки; трансцендентальні – транзити, орієнтації та настанови (від установок) і засновки (від початків), конструювання); модельний простір (де відбувається дослідження, будуються моделі, комбінуються реальності і здійснюється вибір чи перевибір спільностей для стратегій, проспектуалізація); стратегічний простір (оперативне майбутнє, стратегування); проектний простір (візії, образи майбутнього, проекти, програми, плани і т.д., прогресорство).

В конструктивістському просторі немає ні множинності, ні процесів, там є окремі непередбачувані інсайти, коли з'являються уявлення про окремі установки чи окремі початки, з'являються окремі усвідомлення їх поєднання та включення до тих чи інших моделей.

В модельному просторі множинність вже представляє собою процес дослідження та його втілення в різних конкурентних стратегіях.

В стратегічному просторі відбувається вибір однієї стратегії, яку диктує цілісність колективної спільноти, з яких вона обирає собі найбільш потужнішу.

В проектному просторі є множинність візій, образів майбутнього, проектів та програм, щодо яких є досить багато експертів та майстрів. Там є множинне майбутнє, але не там відбувається стратегування спільності.

Тобто в розриві між модельним простором та стратегічним простором відбувається перетворення процесів моделювання на цілісність однієї стратегії щодо єдності спільноти стратегування, яка вже в проектному просторі переходить в конкурентну множину візій, проектів та програм.

Соціалізації підлягає повністю – проектний простір, частково – стратегічний простір. Соціалізації може підлягати в деяких суспільствах при наявності мікрогруп ("машини інакшого") – модельний простір. Соціалізації зовсім не підлягає конструктивістський простір, особливо його трансцендентний рівень, це простір маргінальних пророків, малозрозумілих мислителів, філософів, митців, вчених.

Відтак перед групою FFF стояло завдання запустити роботу у всіх цих змістовних просторах, а потім зібрати ці всі простори у одне ціле щодо наявної спільності – Україна, при цьому перетворюючи цю спільність.

Конструктивістський простір був організаційно розгорнутий через "Інститут людства". Модельний простір був організаційно розгорнутий через FFF, а конкретна модель була описана через "Хартію майбутнього". Стратегічний простір був розгорнутий на експертній Платформі, де були узгоджені стратегічні пропозиції безлічі експертних груп та політичних сил у вигляді принципів, установок, ставок, цілей. Проектний простір був розгорнутий через розробку проекту Республіки через Суспільний Договір, де в тому числі задається шлях як множинність проектностей різних громад, мікрогруп, партій та корпорацій.

Як реалізується майбутнє – оперативне та інакше?

А от потім настає власне проблема реалізації майбутнього – мікрогрупи в конфлікті з іншими мікрогрупами починають представляти в соціумі свої стратегії майбутнього.

Хтось стратегії творить під просування конкретних проектів, адже вони теж потребують захисту та розвитку в ситуації конкуренції проектів, тому навколо них з'являються стратегії.

Хтось стратегії творить з рівня якоїсь моделі в одномодельному підході.

Хтось стратегії творить на основі багатомодельного підходу, передбачаючи зміну моделей всередині розгортання стратегії.

Хтось стратегії творить з конструктивістського рівня, пропонуючи нові транзити, нові естетичні орієнтації, нові мотиваційні настанови.

А хтось взагалі добирається до рівня початків та установок і лише закладає умови творіння майбутнього в майбутньому.

Тобто домовитись про майбутнє на цих різних рівнях безпосередньо неможливо. Тому домовлятися потрібно про принципи та етапи втілення різних моделей, які кожного разу потрібно спрощувати до зрозумілих для експертів та привілейованого класу стратегій.

І окрім цієї конкуренції стратегій наявної спільноти є ще конкуренція уявлень про саму спільноту. І така конкуренція йде у принципово нестратегічному просторі, тому що неможливо, як показує практика, довести наприклад націоналістам, що є більш потужна і перспективна спільнота, ніж нація. Навіть коли вони у своїй голові замінять це уявлення на цивілізацію, вони все одно будуть говорити про цивілізацію, а мислити при цьому націю.

Відтак деяка стратегічна діяльність взагалі має бути перенесена на рівень моделювання, дослідження, нової освіти і підготовки нових людей, нових громадян Республіки.

Саме через наявність двох типів стратегій – стратегії зміни світу і вбудовування в змінений світ своєї спільноти та стратегії зміни самої спільноти – виникає безліч непорозумінь і конфліктів.

Мало того, безліч експертів починають плутати різні рівні появи та розгортання майбутнього – конструктивістський, модельний, стратегічний, проектний і пропонувати дії та наміри, що зрозумілі і адекватні в одному, для зовсім іншого.

Ну от наприклад, для модельного підходу, множинність є засадничою, бо там багато моделей, багато реальностей, де ці моделі можуть бути застосовані. Якщо перенести множинність на рівень стратегічного підходу наявної спільноти (Україна як держава, політична нація, країна), причому в ситуації війни, то виходить неприємний казус і непорозуміння.

В ситуації унормування єдності спільноти – "для чого нам бути разом" є множинність громад, що реалізують своє майбутнє в суттєвому переліку повсякденного життєзабезпечення і реалізують спільне майбутнє республіки у всіх стратегічних аспектах (армія, поліція, суд, медицина, освіта, наука, стратегування і т.д.)

Не буває стратегічної множинності у спільноти, якщо вона хоче залишатися цілісною чи якщо вона навіть змінює одночасно для всіх громад свою цілісність. Інакше кажучи, ми можемо змінювати Республіку всі разом поетапно, і саме в цьому ми реалізуємо множинність моделей, але стратегію єдності випрацьовуємо спільно, і вона множинною не є.

А якщо ми дозволимо різним громадам мати своє незалежне стратегічне майбутнє, то це буде сепаратизм – своє майбутнє у ТОТ ДЛО, своє майбутнє у Криму, своє майбутнє у Зазбруччя, своє майбутнє у Південної України, відтак якесь своє майбутнє у решти України. Це вже не буде Україна, це вже буде щось інше. Змінювати Україну можна, але всім разом, в стратегії єдності. Інакше нам тоді немає для чого бути разом.

Я не кажу вже про взагалі маргінальне уявлення "робінзонаду Шеляженко" – "скільки людей, стільки майбутніх". Адже у окремої людини немає майбутнього, у окремої людини є лише доля. Майбутнє може бути лише у маленької колективності, тобто там, де хоч є невелика комунікативно спільна картина майбутнього.

Люди зазвичай не живуть з уявленнями про майбутнє, вони пристосовуються до теперішнього. Та й чиновники чи політики у свої більшості працюють з подовженими теперішнім. Тому майбутнє є в уяві дуже небагатьох людей.

Отже потрібно розрізняти різні мислительні простори, в яких виникає, досліджується, реалізується і втілюється майбутнє. Не варто якості, змісти чи принципи одного мислительного простору переносити на інші мислительні простори.

Кінець згаданої статті на Хвилі "Общественный договор и контрпроспектуализационный переворот" виглядає взагалі як донос і пасквіль, який ми не заслужили. Будемо вважати це непорозумінням від автора, який просто не розібрався у складності процесу колективної претензії на майбутнє.

Коли стратегія побудована складно, за два рівня до власне стратегування, тоді вона має достатню глибину, ширину, інакшість і мислительну потужність. Причому зруйнувати стратегію не вдасться не лише на проектному рівні, але і на самому рівні стратегування.

Якщо є таке бажання, кожен експерт може прийти на експертну Платформу, переконати у осмисленості та перспективності своєї стратегії для України. Але переконувати доведеться не лише групу FFF, але і всіх експертів Платформи, причому не на рівні власне стратегії, і навіть не на рівні моделювання чи дослідження різних стратегічних реальностей, а на рівні установок і початків.

І група FFF, і експертна Платформа, відкриті для співробітництва з усіма людьми зі складним мисленням, які готові робити мислительні зусилля, пропонувати інакше, моделювати і стратегувати. Критика вітається. Але без доносів і пасквілів один на одного.

Коментарі — 11
Oleg Chemerchenko _ 16.09.2018 23:33
IP: 35.235.226.---
Oleg Chemerchenko:
Соціалізації зовсім не підлягає конструктивістський простір, особливо його трансцендентний рівень, це простір маргінальних пророків, малозрозумілих мислителів, філософів, митців, вчених."
Пробачти, можливо я не правий, але Ви зовсім не бачите дітлахів, яки народдилися і народжуються після міленіуму. Правда у тому, що вони, на відміну від нас, старих, бачать світ магічно, правою півкулею, та пристосовуються до життя у "магічному". Більш того, вони чим більш спостерігаю, тим більше фіксую, – вони користуються тим, чого в мене та у вас немає, – 6м, 7мим почуттям. Їхня трансцендетнтність – не має ніяких відносин до нашої з вами. Вони спілкуються безпосередньо, їх думки інтегровані на рівні колективу, їхнє трансцендентне – доступне кожноу у групі, тобто – колективне. Без спілкування у нашому з вами традційному погляді.

Світ справді змінився, пане Сергію.
Oleg Chemerchenko _ 16.09.2018 23:14
IP: 35.235.226.---
Остогидло. Замість дискусії – таки черговий канал пропаганди якоїсь маразматичної фуйні.

Пане Сергію. Дещо, гідне дискусії ось у цьому – є: "Соціалізації підлягає повністю – проектний простір, частково – стратегічний простір. Соціалізації може підлягати в деяких суспільствах при наявності мікрогруп ("машини інакшого") – модельний простір. Соціалізації зовсім не підлягає конструктивістський простір, особливо його трансцендентний рівень, це простір маргінальних пророків, малозрозумілих мислителів, філософів, митців, вчених."

Пробачте, але, – вже досить. Блю-е-е-е.
Елена Величко _ 16.09.2018 09:42
IP: 37.53.138.---
"Ще не вмерла Україна", – бо ЩЕ Є НАСЕЛЕННЯ. Ще поки є.
Елена Величко _ 16.09.2018 09:40
IP: 37.53.138.---
Тобто наразі мова йде про формування САМОСТІЙНО керованої країни для ГРОМАДЯН.
"Ще не вмерла Україна", – це означає, що населення ЩЕ не втратило навички, але втрачає, бо навчене вже НЕ РОБИТИ справу як потрібно, а робити бутафорію, бо бабки збирають збирачі. Навчене вже не реагувати на те, що люди риються по смітниках або падають на вулиці. Навчене вже красти все, бо неможливо вижити, навчене не лікувати та інше... Тобто, МОВА ЙДЕ про повернення СПІЛЬНОТИ, що може ПЕРЕВЧИТИ населення та скерувати країну до роботи та робити справу, але ПЕРШЕ – то є приведення доходів населення та цін до РІВНЯ ЖИТТЯ, ми вже, фактично живемо на картки, але такіі картки, що НЕ ВСІМ ДАЮТЬ, тобто вирішують чи жити людині чи не жити. Субсидії – то є фактично картки, тільки інша назва. Мова йде про те, що економіка не створюється, а бабло качають – це проти населення. Тобто КЕРУВАННЯ країною повинно піти по одному шдяху – ДЛЯ ГРОМАДЯН Та розвитку життя в країні. В нас ще не все вмерло, бо Є ОСВІТА.
Елена Величко _ 16.09.2018 09:32
IP: 37.53.138.---
Продовжу.
Щоб зрозуміти майбутнє треба, як вірно пише Автор, сформувати образ цього майбутнього, а після – то методи реалізації. Так от, якщо папуяси (спеціально так пишу, щоб не ображати цю спільноту, що вибрала жити у прир-му середовищі) схочуть завта полетіти у космос на міжгалактичному кораблі, що самі створили та керують – то буде Утопія. Тобто Майбутнє починається Сьогодні та залежить від можливостей населення та ресурсів. Якщо ми хочемо самі керувати своїм Кораблем – МИ ПОВИННІ ЙОГО СТВОРИТИ, або тоді ми будемо тільки виконавцями "куди зашлють" та гірше. Таким чином, справа у тому, як ми вписуємось у світову спільноту – на рівні країни, що є самостійноуправляєма та СЛУЖИТЬ ГРОМАДЯНАМ, або керованим осередком.
Олександр Миколайович _ 15.09.2018 19:56
IP: 35.235.226.---
Дивне, як для філософа словосполучення "створити майбутнє". Зазвичай такими сполученнями користуються політичні пройдисвіти і різні шахраї.
"На якому рівні мислення реалізується майбутнє взагалі?" – питає Дацюк.
Виходячи з відповіді самого Дацюка, цим запитанням він хотів спитати: "Як можливо визначити щось в майбутньому"? Межі такого визначення та вірогідність визначеному відбутися встановлює спосіб визначення: спосіб шаманських видінь, як правило, визначає майбутнє в дуже загальних рисах і має не велику (завжди меншу 50 %) вірогідність відбутися в той час, як майбутнє, визначене науковим прогнозом є помітно більш деталізованим і має вірогідність відбутися завжди більшу 50 %.
Не менш красномовно про якість особи Дацюка говорить точність адреси, за якою він запрошує "Якщо є таке бажання, кожен експерт може прийти на експертну Платформу".
Тож, люди, будьте пильними, коли взаємодієте з дацюками!
Елена Величко _ 15.09.2018 19:27
IP: 37.53.138.---
Не думайте пане Автор, що я не ціню ваші погляди, – ваші публікації завжди вчасні та дають ТРИБУНУ,
тобто Ви виступаєте як ТРИБУН. Однак, трохи є у вас "про туманну даль..."
Тобто, пропоную працювати не тільки з Інакшим, а й з КОНКРЕТНИМ. Говорити можна багато та гарно, однак, саме це в нас 27 років роб.лять, особливо у цьому сенсі зачарованими, є депутати, що кричать про погану "владу", забуваючи, що ВОНИ Й Є ВЛАДА. Так от, 1-нема часу на балачки. А по-друге, саме СПІЛЬНОТА є основне, формування такої спільноти та рівень. Ви,пане Автор, пишете про переформатування спільнот, справа у тому, що спільнота повинна сформуватись та вийти вперед, бо саме СПІЛЬНОТА усе створює,її рівень, при постійному переформатуванні – є руйнування спільнот – що є й суспільним руйнуванням, крім того, розвиток та "гроші" можливі теж у певних видах спільнот – СФОРМОВАНИХ та розвинених.
Александр Мудрый _ 15.09.2018 17:14
IP: 94.244.158.---
УП не специальный интернет рессурс предназначенный для обсуждения различных философских концепций.Серьезно обсуждать подобные темы на подобном интернет рессурсе совсем не философский подход.Либо автора статьи нигде больше не соглашаются печатать,либо он возомнил себя мессией,способным прививать свои идеи в любом месте и абсолютно всем. А для начала следовало бы изуить теорию коммуникации и продвижения информации в обществе,если желаешь действительно продвижения своих идей.А так выглядет как самолюбование самим собой.Правда это тоже имеет право на существование.Вот только продвижение своих идей в обществе и самолюбование это совсем разные вещи.
Михайло Довгий _ 15.09.2018 15:31
IP: 35.235.226.---
Potockiy Denis:
Совершенно непролазное нагромождение псевдонаучной зауми, для усиления эффекта непролазности укрепленное густым частоколом "умных слов" и новоязовских терминов (например, проспектуальный, прогрессорский*).

*Знали бы братья Стругацкие, что придуманным ими словом "Прогрессор" в своих бредятских опусах будет козырять украинский хвилосохв со смешной фамилией Дацюк...
Ви ганьбите достойне прізвище Потоцький своїм недолугим коментом. Стругацькі були б задоволені тим, як пан Дацюк онтологізував їхній винахід – дискретну контрамоцію з "Понеділок починається в суботу".
Валерий Лема _ 14.09.2018 19:27
IP: 188.230.42.---
я понимаю
Andriy Demydenko _ 14.09.2018 18:47
IP: 93.73.45.---
Я вже пропонував пану Дацюку і колегам практичний (а не теоретичний, на майбутнє) приклад, коли спільноти вже працюють не в "традиційних своїх колективах – країнах-державах чи наддержавних утвореннях". Йдеться про так зване інтегроване управління водою, як спільним ресурсом, на екосистемному, басейновому рівні. У Франції це почалося з 1964 року, у нас з 2017, після внесення відповідних змін до Водного кодексу. Це дозволяє не просто теоретизувати про те, яким має бути мережеве управління, а конкретно розглядати різні практичні варіанти, які надає нам Водний кодекс, який каже, що уряд має управляти водною інфраструктурою, а всією водою мають управляти ради, басейнові в даному випадку. Проте наш уряд вперто дозволяє басейновим радам (тобто власникам ресурсу!) бути лише дорадчими органами при урядових структурах по управлінню водою, вперто намагаючись зробити "парламент" дорадчим органом при "уряді". Цей парадокс українського "мережевого управління" варто було б розглянути у цій дискусії
Україна та Європа963 Корупція1170 Aтака Путіна1130 Уряд реформ348 Мовне питання179
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter