Сергій Дацюк Філософ

ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ

22 лютого 2019, 12:18

Що таке гідність? У чому був сенс Революції Гідності?

У грудні 2016 Олександр Морозов спробував дати відповідь на питання, що таке гідність. Але сьогодні ця відповідь має бути доосмислена.

Що таке гідність?

Українська Вікіпедія говорить про те, що "гідність" це цінність всякої людини як моральної особистості, тобто моральне ставлення людини до себе і таке ж ставлення до неї суспільства.

Російська Вікіпедія говорить, що "достоинство" це самоповага як категорія безпосередніх людських цінностей (мораль), так і суспільно застосовуваних людських цінностей (нравственность).

Англійська Вікіпедія наголошує, що "dignity" має вчинковий чи поведінковий аспект ("вести себе гідно"), а також фіксує зв'язок етики, права та політики, який започаткований ерою Просвітництва та концепцією природних і позитивних прав людини.

Німецька Вікіпедія значно соціалізує поняття "würde", присвоюючи йому соціальний статус і вказуючи на відповідність і очікування людиною певної поваги в соціумі до своєї гідності.

Французька Вікіпедія дає філософське розуміння "dignité", цитуючи Канта – "людина не може розглядатися як засіб, а лише як мета". Водночас французи, посилаючись на Рікера і вважаючи, що гідність всіх людей однакова, вона не має ступеню, люди від народженні рівні, тим самим дуже антропологізують гідність, .

Але цього замало, щоб зрозуміти суть революції, яка започаткована Україною як Революція Гідності.

Гідність, перш за все, означає, самість. Гідність є такою, що покладається на себе, а не на рід, колектив, партію, націю, державу, світ чи Бога. Бути гідним це значить бути самозаснованим, незалежним, самодостатнім.

Гідність може приводити до самозречення, самостояння, саморуху чи саморозвитку. Тобто гідність це самовизначення в залежності від ситуації, але таке, яке розвиває самість, робить її, з одного боку, різноманітною, кращою, складнішою, а з іншого боку, незалежною, непідвладною зовнішнім впливам.

Гідність може вести до самозречення. Гідно те, за що покладені зусилля та життя. І негідним є те, що не варте зусиль та тим більше не варте жертовності.

В цьому сенсі підґрунтям гідності є тімос – платонівське поняття, яке означає наявність чогось такого, за що можна пожертвувати своїм життям, тобто вміщає пристрасть у ствердженні гідності.

Саме такий засновок гідності визначає безліч інших змістів, які означені словом "само". Гідність надзвичайно рекурсивна – ми гідні, коли постійно оцінюємо свою гідність, і майже негідники, коли цього не робимо.

Гідність є лише те, що осягнуто самостійно, в своїх уявленнях, комунікаціях, діях, піддано сумніву і знову наново осягнуто. Гідність сама шукає завжди нові уявлення складної самототожності чи переоціненої спільності.

Гідність це також фіксація самовизначення у тотожності розвиваної самості: не хтось мене перевизначає, а я себе перевизначаю; і це не пасивне самовизначення "як є", а активне самовизначення щодо змін на краще. "Бути гідним самого себе" означає бути тотожним собі у своїй неперервній орієнтації на кращі сторони себе. Це самовдосконалення.

А от вже самовдосконалення потребує саморозуміння, саморефлексії, самоосмислення – у загальному вигляді: мудрості. І це означає, що гідність завжди породжує інтелектуальний аспект саморозвитку так само сильно, як аспект самостійної волі, доброї пам'яті та розкутої уяви.

Гідність не тримається лише волею, оскільки вона не є стійкою без свободи мислення, свободи уяви, свободи пам'яті, свободи рефлексії і свободи розуміння. У цьому сенсі внутрішня психічна свобода як засновок гідності має бути цілісною.

Бути гідним самого себе це означає мати волю не лише подовжувати свої мотивації, але і змінюватись до ускладнення, пам'ятати не лише гідне, але і негідне задля досвіду гідності, уявляти не лише очевидне, але і зовсім інакше, щоб гідно зустрічати майбутнє.

В цьому сенсі гідність через осмислену волю породжує поєднання гідної пам'яті про минуле та гідної уяви про майбутнє. Ми маємо бути гідними не лише своїх предків, але і своїх нащадків.

Відтак ми виходимо на узагальнення гідності, тобто уявлення про такий світ, який гідний нас, і щодо якого ми можемо бути гідними. Гідність в своїй універсальності є благородство.

Це не означає, що не потрібно піклуватися про вигоду чи не дбати про свої інтереси. Це означає, що від вигоди та переслідування індивідуальних чи навіть групових інтересів потрібно відмовлятися тоді, коли вони суперечать загальному благу. В суперечності вигоди та інтересів з благом гідно ставати на бік блага, бо тоді ми отримуємо гідну перспективу.

Відтак гідність діє на боці загального блага, і тільки так вона може знаходити рівність між внутрішньою гідністю і гідним за своїми оцінками світом. Гідність це рівність блага зсередини і блага ззовні.

Гідність дуже обмежено може походити з міфів, з релігій, з ідеологій чи з доктрин, але лише з таких, які не забороняють інакше та сумнів. Відсутність сумніву це шлях негідника. Бути гідним це постійно сумніватися у своїй гідності, і постійно шукати вищої гідності.

І в цьому є фундаментальна особливість гідності – вона оцінюється як вартісне самостійно, зсередини себе, коли мова іде про індивідуальність, чи зсередини спільноти, яка усвідомила свою складну спільність.

Гідними не можуть бути розколоті роди, нації, держави, цивілізації, бо їх гідність фрагментована. Наприклад, гідність етнічної нації протистоїть гідності політичної нації, і вони не можуть бути поєднані, допоки гідність цілого не буде переважати гідність частини.

Гідність також виникає у певному виборі способу свободи. Це моральна і лише потім етична установка всередині свободи на активність. Адже, маючи свободу, можна абсолютно вільно вибрати пасивність і сите рабство, це звично і безпечно.

Гідність як самореалізація є активною, тобто означає свободу як активну самореалізацію себе як такого, що обирає свободу діяти. Гідність означає, що свобода активна і спрямована на подальше звільнення, розширення свободи.

Отже бути гідним означає бути "гідним тієї свободи, завдяки якій отримана та підтримується ця гідність". Тобто гідність це неперервне самозвільнення.

Нарешті останнє суттєве і можливо найбільш важливе. Гідність це право на власне щастя. Тобто це право не просто на щастя, як записано в Конституції США, а право на щастя саме за власними уявленнями. Ніколи європейське щастя не стане щастям українським, бо воно не виборене власними зусиллями, а отже не може бути гідним нас пасивних і таких, що шукають собі чужого захисту чи чужого вирішення своїх проблем.

Для гідності ми маємо випрацювати свої уявлення про щастя. Це точно не можуть бути критерії ООН (ВВП на душу населення, тривалість життя, кількість років освіти). Наше уявлення про щастя має бути складнішим, ніж щастя будь-кого в світі (наприклад, 5 чи навіть 10 критеріїв). Більшість критеріїв нашого щастя мають бути оригінальними і не мати економічно-числової операціоналізації. Деякі з цих критеріїв мають бути незрозумілі іноземцям, щоб на наше щастя було менше претензій.

Три проблеми розуміння гідності індивіда та колективу

В цьому контексті виникає три проблеми розуміння гідності в контексті як індивідуальності, так і колективності – проблема самоуправління, проблема самозахисту і проблема самофінансування.

Проблема самоуправління означає вибір адекватної для епохи форми управління собою і своєю спільністю. Досить довго це була держава з усіма її варіаціями: охлократія, демократія, олігархія, імперія, автократія чи навіть диктатура (тиранія чи деспотія) і автаркія. Гідне самоуправління є така форма, яка щонайбільше може ставити питання про рівновагу усіх і потрібність кожного.

Такою епохальною формою самоуправління є звичайно самореалізація кожного у гармонії з Суспільством, Природою та Людством, об'єднання у громади задля безпосереднього самоуправління життєзабезпеченням, об'єднання громад у республіку задля управління на рівні інфраструктурних умов співжиття.

Таким чином гідність це баланс між самореалізацією кожного, самореалізацією громад та самореалізацією республіки. В такому розумінні ні держава, ні народ не потрібні. Держава це негідники, які спираються на пасивний, а тому негідний, народ.

Відтак для прояву гідності не потрібна ані демократія (вироджена політія), ані олігархія (вироджена аристократія), ані деспотія, тиранія, диктатура чи автократія (вироджена монархія), де гідність жорстко ієрархізована, фрагментарна і обмежена.

Гідність є у громадянина. У представника народу зазвичай гідності немає, бо народ це просто абстрактна сукупність людей, де негідників більше, ніж гідних. Тому гідність є чеснота громадянська.

Німці в цьому контексті зробили дуже принципову інновацію – вони поставили право на гідність вище, ніж право на життя. Нам потрібно піти далі – розширити гідність на цілу спільноту. Тобто не лише окремий громадяни має найвищу установку на гідність, але і ціле суспільство має найвищу установку на гідність.

Проблема самофінансування також є непростою. Отримувати дохід від праці чи від підприємницької діяльності це не означає продаватися. Тобто продаватися можна лише тоді, коли в ситуації отримання доходу жертвують принципами гідності.

Так само як споживати задля задоволення достатніх потреб не означає жити в споживацькому світі. Споживацтво настає там, де воно стає самостійною мотивацією, яка підкорює мотивацію саморозвитку, співробітництва та благородства.

Отже заробляти на життя чи споживати гідно означає робити це так, щоб це дозволяло зберігати свою гідність і породжувати гідність інших.

Самофінансування колективності знову ж таки має базуватися не на державному розподілі чи олігархічних в своїй основі субсидіях (подачках чи відкупах), а на співволодінні та співуправлінні спільним надбанням, виділяючи кожному республіканську частку, а не базовий дохід. От саме така активна форма співволодіння, коли здійснюється при цьому співуправління, суттєво відрізняється від концепції базового доходу, який було винайдено на Заході.

Проблема самозахисту завжди потерпає від питання цінностей. Саме спрощений підхід до гідності є ціннісним. Для спрощенців гідність завжди заснована на цінностях, тому в їх спрощеній уяві потрібно захищати міфи, релігію, культуру, мову і т.д.

Але цінним є те, що вже визначене як цінне. Це так би мовити стара гідність.

Нове чи інноваційне ніколи не може бути цінним, бо воно ніколи не буває оціненим. Тому потрібно будувати самозахист не на цінностях, а на нових складних принципах. Оце є гідним гідної людини та гідної спільноти.

Насправді захищати потрібно оновлені принципи, які поєднують минуле і майбутнє. Причому нащадків потрібно захищати не менш завзято, ніж предків. Захищати потрібно гідний світ, загальне благо, мораль у повсякденному житті – у вигляді принципів, які це все узагальнюють в контексті спільного співжиття та спільного саморозвитку.

Ми можемо як завгодно засмічувати своє мислення потворами гібридності, але це все від лукавого: гідність не гібридизується. Якщо ми не спроможні зрозуміти складність чого-небудь, ми говоримо це гібрид. Ну от як автомашина це гібрид коняки та воза, але ми ж розуміємо, що негідне розуміння.

Гібриди існують лише в спрощеному мисленні, негідному мисленні. Тому ніякої гібридної війни не існує. Всі нові війни на етапі їх виникнення здаються гібридними. Але це не означає, що не потрібно воювати гідно у тій війні, яка здається гібридною.

Жорстка оцінка Євромайдану та Революції Гідності

Тепер постфактум можна точно сказати, що Євромайдан переміг, а Революція Гідності програла. До влади прийшли негідники, а ми пішли на компроміс – Євромайдан в обмін на Революцію Гідності.

Ми скористалися досягненнями Євромайдану, отримали асоціацію і безвіз, наші діти тікають у Європу, а ми маємо війну, яку не хочемо гідно визнати війною.

Ми переклали відповідальність за війну на наших зовнішніх партнерів та союзників. Ми навіть ганебно зафіксували в Конституції перекладення відповідальності за Україну на ЄС та НАТО.

Ми не скористалися досягненнями Революції Гідності, бо не захотіли продовжувати цей дискурс, не змогли втілити наслідки комунікації у ньому і не зробили зусилля, щоб надати перевагу йому над іншими дискурсами.

Ми отримали олігархічне телебачення, яке транслює негідні наративи, негідні настанови, негідні оцінки і негідні приклади.

Ми вважаємо, що не можемо перемогти Росію, бо так нас переконало олігархічне телебачення. І в чому тут гідність?

А якби так міркували наші діди та прадіди під час Другої світової війни? Ви думаєте, що жити під нацистами було би краще, ніж жити під комуністами?

Якщо ви так думаєте, то скоро можете це спробувати. Бо є багато тенденцій, які ведуть до цього. Сивобородий дід Армовір завзято киває головою: "Хай все буде, як було! Петлюра прийде – на бій підніме; Бандера прийде – порядок наведе".

Ми вважаємо, що реформи якось ідуть, бо в необхідності реформ нас знову переконало олігархічне телебачення. Ми вважаємо, що українці нездатні до інновацій, бо вони вміють лише запозичувати чуже, особливо в соціальній сфері.

А якби так думали в 20-30-ті роки ХХ століття наші прапрадіди? Чи мала би Україна бодай примарний шанс збудувати свою незалежну культуру та мову? На чому б ми тоді будували нинішню незалежну Україну?

Ми негідні своїх предків. Ми негідні Небесної Сотні. Ми негідні тих, хто вірив, що перемога здобувається на полі битви, і поклав за це своє життя.

Ми негідні коли обираємо у владу негідників. Ми негідні тому, що знову намагаємося закрити очі на фальсифікацію виборів, яку готує влада.

Ми ж добровільно відмовилися оцінювати те, що відбувається в Україні, критеріями гідності. От тоді, в квітні 2016, і відмовилися.

Ми негідні тому, що допустили контрреволюцію проти Революції Гідності. Коли ми говоримо про контрреволюцію в Парламенті в квітні 2016 року, то ми також говоримо і про відхід від ідей Революції Гідності і про збереження при владі негідників.

Але ми звичайно можемо так і не вважати, оскільки у нас війна і потрібно підтримувати владу, "бо Путін нападе".

Вибір власних негідників в обмін на те, щоб не прийшли чужі негідники. Це поганий вибір.

Кращий вибір завжди є. Просто ми не завжди його гідні.

Гідний вибір це інновації, це зміни, не дивлячись ні на що і не дивлячись ні на кого.

Ми можемо завершити Революцію Гідності. А можемо не завершувати – хай все іде, як іде.

Це вибір. Наш вибір.

powered by lun.ua
Коментарі — 28
Святослав Сурма _ 26.02.2019 18:43
IP: 35.235.226.---
"До влади прийшли негідники" – теза з політ пропаганди і вводить всі подальші роздуми до помилкових суджень. Ця теза основа російських шовеністів, яку нажаль любить повторювати значна частина не критично мислячих людей. Проблема цього важковагового роздуму саме в його маргіеюнальності...
Anatoly Butenko _ 24.02.2019 19:22
IP: 35.235.226.---
гідність це те- за що можна віддати життя не задумуючись
Віктор Ковальов _ 23.02.2019 23:09
IP: 35.235.226.---
rabbik:
Евгения Матвиенко:
Vas Stus:
А що ж насправді там у заокеанській Конституції прописане, га?
/QUOTE]Перегони за щастям аки морковка перед мордой кастрюлеголовых ослов.
глупая ти женщіна і тебе подобниє, коториє...как теперешніє пархатиє ліберальниє тварі тащат Трампа в верховний суд пробуя на прочность каждий єво конституціонний указ...
Не знаю як жінка, а Ви добню стовідсотково хлупий, як і ваш паХан та його багатомільйонні орди холопів.
kriukov _ 23.02.2019 20:38
IP: 35.235.227.---
Vas Stus:
Читаймо оригінал: 'pursuit of happiness', тобто 'переслідування' чи нехай 'гонитва' за тим самим щастям.
Тобто дозволено ганятися за щастям (як практично і будь-де). В Україні, гадаю, теж. То й що з того?
- Ну, наконец-то, хоть один человек обратил на ЭТО внимание: нет в Конституции США "права на счастье". Да и вообще ТАМ про счастье НИЧЕГО нет! Есть "право на СТРЕМЛЕНИЕ к счастью" – но! – в Декларации независимости США. Это – одна из исходных морально-этических аксиом, которые – наряду с иными фактами и обстоятельствами, предопределившими необходимость независимости США – и послужили основанием Декларации: "Мы исходим из той самоочевидной истины, что все люди созданы равными и наделены их Творцом определенными НЕОТЧУЖДАЕМЫМИ правами, к числу которых относятся жизнь, свобода и СТРЕМЛЕНИЕ к счастью" (выделено мной – В.К.). Так что весь пафосный пассаж автора, исходящий из "права на счастье" весьма сомнителен...
Віктор Дніпров _ 23.02.2019 20:03
IP: 35.235.227.---
Ми? Відмовляємось?
Чи хтось хоче, щоб ми відмовились?
Vas Stus _ 23.02.2019 16:33
IP: 35.235.231.---
Якийсь невдаха-перекладач в Україні (певне що 'експєрт') запустив дурничку, буцім мовляв, у Конституції США записане 'право [людей] на щастя'. Міф українцям сподобавсь, і пішов він благословенний сліпою вірою в 'харашо у ніх на Заході!' гуляти українською інформаційною мережею...
А що ж насправді там у заокеанській Конституції прописане, га?
Читаймо оригінал: 'pursuit of happiness', тобто 'переслідування' чи нехай 'гонитва' за тим самим щастям.
Тобто дозволено ганятися за щастям (як практично і будь-де). В Україні, гадаю, теж. То й що з того?
Janko Askatasuna _ 23.02.2019 01:58
IP: 35.235.226.---
Неохайне осмислення,хоч і правильного напрямку. Не може бути гідності БЕЗ Роду,без нації. Непристойно калькувати "самість" з російської,а не з німецьких оригіналів від Канта до M.HEIDEGGER und K.Jaspers. Не вийде філософських термінів з англійської чи французької. Еллінську,латину,санскрит,німецьку легко МОЖНА викласти українською.
Oleg Chemerchenko _ 23.02.2019 00:27
IP: 35.235.226.---
Лише одна цитата. Гідність це – "право на щастя саме за власними уявленнями". Нічого коментувати не буду, бо не бачу сенсу.
Oleg Chemerchenko _ 23.02.2019 00:21
IP: 35.235.226.---
Давид Альперович:
Чи це тільки філосовські роздуми про те, що таке добре і погано?
Саме так на перший погляд. Але, пан Сергій працює над більшим завданням – його мета – мізки тих, хто вважає себе інтелектуалами, але насправді їми не є. Так що – читайте, та думайте:-)
lohik _ 22.02.2019 22:13
IP: 35.235.227.---
В юлененависника раббіка черговий оскаженілий словесний понос...Від безсилля...
Корж Микита _ 22.02.2019 20:20
IP: 35.235.227.---
О, как мило. Кающийся Клим Самгин. Полеты украинской интеллигенции, во сне и наяву.
Олександр Миколайович _ 22.02.2019 18:37
IP: 35.235.227.---
Читаємо статтю, яку знаходимо в Інтернеті за словами "УРОКИ З ПОРАЗКИ МАЙДАНУ 2 НЕ ЧАС ДЛЯ РОЗПАЧУ"!
Grenader45 _ 22.02.2019 17:44
IP: 35.235.226.---
_ABM_:
Віктор Совщак:
Давид Альперович:
Колись Сократ (філософ) на таке питання відповів, що політика брудна справа...
Сергій не Сократ, який жив на улиці, ходив у порваній одежі і був філософом...
А ось що у них спільне, так те, що і Сократа отруїли ядом і в Дацюка Юля влила яду, що аж через монітор витікає...
...розумнику (нице) – оцінювати варто слова і думки автора, а не особистість. Інакше виникає питання, хто і що влили в голову знеособленого фантому, яке меле про речі на яких не розуміється. Сократ свідомо випив отруту, яка була формою страти, до якої він був засуджений.
Татьяна Баранова _ 22.02.2019 17:21
IP: 35.235.226.---
Як завжди,Дацюк дуже влучно підкреслює, що гібридної гідності не буває. "Вибір власних негідників в обмін на те,щоб не прийшли чужі негідники." Але вибір завжди є. Люди вийшли на Михайлівську площу після побиття студентів,щоб захиститу людську гідність, справедливість. Я пам'ятаю,як жіночка інтелегентного виду закликала по телевізору людей вийти і показати,що ми гідні і нашої історії,країни і як пише Дацюк, своїх предків і своїх нащадків. Незважаючи на справи,а це був вихідний, я одяглася за 5 хвилин,сказала чоловікові,якщо в нього буде така потреба,хай наздоганяє і поїхала до центру. Це був такий порив захистити наших дітей,який поєднував свічуття,милосердя та рішучість припинення свавілля тодішньої влади.
Mike_Kharkov _ 22.02.2019 15:48
IP: 35.235.226.---
Вряд ли имело смысл рассматривать слово "достоинство" международно, события ведь проистекали здесь, и с нашими людьми:)
Но сам майдан действительно четко делится на две фазы – евроинтеграционную и националистическую. Где тут, в какой фазе искать "достоинство"? За пять лет уже можно подводить итоги, можно указать вектор движения, который дал импульс майдана, но это отдельная тема. А в плане достоинства результат плачевен – мы еще дальше от граждан свободной страны, и в чем же это "достоинство"?
Видимо, придумано это название майдану было заранее, т.к. очевидным стало отождествление достоинства с превращением во врага всего русского. Т.е., достоинство=антироссийскость, как и задумывалось. "Мова, армія, віра" больше подходит террористу-идиловцу, чем гражданину свободной страны. Нас делают белыми террористами, вот смысл этого "достоинства", кто-то же должен воевать с Россией?
Мы явязли уже в этом "достоинстве".
_ABM_ _ 22.02.2019 15:45
IP: 35.235.226.---
Віктор Совщак:
Давид Альперович:
Колись Сократ (філософ) на таке питання відповів, що політика брудна справа...
Сергій не Сократ, який жив на улиці, ходив у порваній одежі і був філософом...
А ось що у них спільне, так те, що і Сократа отруїли ядом і в Дацюка Юля влила яду, що аж через монітор витікає...
Давид Альперович _ 22.02.2019 15:34
IP: 35.235.227.---
Віктор Совщак:
добре, що не футболіст
Grenader45 _ 22.02.2019 15:17
IP: 35.235.227.---
..."піховшики" і "германи" – повністю вмонтувались у медіапростір і формують суспільну думку. Бойки добкіни і інші вілкули – асимілювали, домовились і почуваються досить упевнено. Парасюки гаврилюки і інші мосійчуки – видатні законодавці, кнопкодавці і договорняківці із ригами. Ну і през, який навіть не займаючись бізнесом збільшує свої статки у рази, поливаючи лайном конкурентів, не гребуючи послугами кума прокурора...Можна звичайно цього не помічати, але тоді і про гідність краще заткнутись і не вякати. Амінь
Борис Троян _ 22.02.2019 15:03
IP: 35.235.226.---
Дмитро Десятерик:
Протиставляти Євромайдан і Революцію гідності – це ж треба було додуматися.
Поправки щодо ЄС і НАТО – це ганебно? Автор, ви серйозно?!
Коротше: весь текст – маніпулятивна пустишка, прикрита гарними словами.
Наверное находитесь неподалёку от корыта...
Олександр Гальченко _ 22.02.2019 14:35
IP: 35.235.227.---
Добрий допис Дацюка, дуже доречні формулювання.
(*довідково – співвідношення населення Ізраілю та навколишніх арабських країн в оперативній досяжності 1:10. Україна:РФ – 1:3,5 – тобто, в нас ВТРИЧІ за Ізраїль кращі стартові умови. Одна країна міцніє та розвивається, переможно стримуючі мракобісів, а в іншій народ та більшість політиків скавучить щодо "війна заважає реформам/розвитку", а деякі готові добровільно віддатися людожеру на пожирання заживо..., звичайно заради миру, реформ і т.і. віправдовувань своєї негідності та не годності. Дуже сумно: (
Дмитро Десятерик _ 22.02.2019 14:34
IP: 35.235.227.---
Протиставляти Євромайдан і Революцію гідності – це ж треба було додуматися.
Поправки щодо ЄС і НАТО – це ганебно? Автор, ви серйозно?!
Коротше: весь текст – маніпулятивна пустишка, прикрита гарними словами.
Дмитро Десятерик _ 22.02.2019 14:31
IP: 35.235.227.---
hrim:

Гідність і свідомість, особливо суспільні гідність і свідомість, дуже й дуже залежать від буття.
Тому вимагати революційної зміни суспільної гідності трохи наївно.

Ми приречені на еволюційні зміни і буття, і суспільної свідомості, і суспільної гідності.

Популісти та їх прибічники вважають, що можна революційно.
Золоті слова.
Віктор Совщак _ 22.02.2019 14:26
IP: 35.235.226.---
Давид Альперович:
Колись Сократ (філософ) на таке питання відповів, що політика брудна справа і він не хоче бути в ній І кожен повинен займатися своєю справою як належить
Max Mykhaylenko _ 22.02.2019 13:56
IP: 35.235.227.---
І хто ж ці негідники, які буцім-то вкрали перемогу Революції Гідності?
_ABM_ _ 22.02.2019 13:12
IP: 35.235.226.---
hrim:
Сергій Дацюк:
"... Ми негідні своїх предків."
Про яких предків мова?...
Дацюк народився в Донецьку, може про своїх предків?...
Aтака Путіна1160 Уряд реформ369 Корупція1246 Україна та Європа1016 Мовне питання184
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter