Сергій Дацюк Філософ

ПОЗИТИВНІ СЦЕНАРІЇ ПО ДОНБАСУ

17 жовтня 2019, 13:46

Ми не виграємо війну, допоки не готові змінити установки нашої політики, нашої групової громадської діяльності і нашого індивідуального переживання.

Наявні установки в'їлися в ментальність, в плоть і кров нашої громади. Їх можливо змінити лише довгим перевихованням чи великою війною з рефлексією поразок.

1. Ми граємо в чужу гру, а не в свою. 2. Ми захищаємо свою слабку позицію, а не намагаємося її принципово змінити, посилити і агресивно нав'язати іншим. 3. Ми опираємося на героїв та на національний міф, а не на інаваторів-мислителів та на світовий чи вселюдский міф.

Фронтирна країна завжди існує в світових масштабах, і повсякчас в історії руйнується, якщо не в змозі робити зусилля і досягати цих масштабів.

Ми ніколи не зможемо вирішити проблему війни з Росією, якщо не почнемо грати свою гру і руйнувати гру чужу. При цьому своя гра ведеться по своїх правилах, за свої цілі і з сильної позиції.

Мінський формат, Нормандський формат, Будапештський формат це чужа гра. "Формат Донецького аеропорту" – це наша гра, хоч і заснована на втратах. Є інші способи своєї гри, невійськові, але вони вимагають інтелектуальних зусиль.

Тобто є небагато сценаріїв, які дозволяють створити сильну позицію у протистоянні з набагато сильнішим суперником. Всі такі сценарії пов'язані з різними способами інтелектуальних та організаційних зусиль, за якими стоять інновації та інавації.

Виграти війну чисто військовими засобами можливо, але для цього потрібні інаваційні військові технології і сильна воля військового стратега. Ми не захотіли іти цим шляхом, бо традиційно не покладаємося ані на інтелектуалів, ані на воїнів. Ба більше – ми їх боїмося.

Виграти війну на виснаження теж можливо, але для цього потрібні соціальні інавації і сильна воля політичного стратега для їх впровадження. Ми не захотіли іти цим шляхом, бо традиційно покладаємося на торгашів та злодіїв при владі. І при цьому ми їх ненавидимо. Спроба замінити їх на відомих медіа-персон нічого не дасть.

Виграти війну за участю міжнародної демократичної спільноти і з мінімальним застосування військової сили для стримування агресії теж можливо, але для цього потрібне авторитарне стратегування, тобто стратегічна шахова гра в умовах обмеженої демократії всередині України.

Ми спробуємо показати, як можна виграти війну за участю міжнародної спільноти з поміркованим застосуванням військової сили.

Перший крок – зруйнувати чужу гру, запропонувати свою гру і посилити свою позицію. Щоб посилити позицію, необхідно змінити концептуальне бачення ситуації.

В поняття своєї гри входить і розбудова уяви про нове спільне майбутнє – тобто відповідь на питання навіщо на жити далі разом. Яке майбутнє стане плацдармом спільних дій. Не треба відновлювати індустріальний радянський Донбас – треба робити його заново і коло цього об'єднувати інтелект, молодь, ресурси.

Донбас тимчасово виводиться з України, поки Україна переінакшується

Інакше концептуальне бачення ситуації таке. Ми вели декілька війн – традиційну збройну, інформаційну, економічну, дипломатичну. Зараз по всіх цих напрямках намітилася рівновага та замороження, що грає на користь агресору.

Але також ми ведемо ще одну війну: Росія екологічно знищує Донбас, Україна екологічно нищить Крим. Якщо на Крим Росії в екологічному сенсі начхати, для неї він лише військова база, то Україні на Донбас не начхати. Екологічна катастрофа все сильніше загрожує російським територіям біля Донбасу. І вона теж не може її ігнорувати. Вона загрожує і Чорному морю та іншим країнам.

Саме тому Україна має оголосити Донбас міжнародною зоною соціо-гуманітарної та екологічної катастрофи, що її наслідки відчує світ далеко поза межами Донбасу й України. На цих підставах, Україна виводить Донбас за межі власної юрисдикції і оголошує його зоною екологічної катастрофи з міжнародним управлінням, з метою подолання катастрофи шляхом реалізації міжнародних же програм і проектів, скажімо, років на 10-20 з чітким описом кроків, як туди після проробленої роботи повертається інакша Україна.

Україна на рівні ООН приймає нормативні документи виведення Донбасу під міжнародний суверенітет і повернення його під власний суверенітет. Цей перший крок змінює міжнародний статус Донбасу. Його публічні установки такі – Україна опинилися заручником світового протистояння, що зруйнувало Донбас; тепер світ має допомогти Україні зупинити катастрофу і відбудувати Донбас.

Це дасть можливість Україні підготуватися до інтеграції Донбасу у інакшу Україну.

Інакша Україна означає фундаментально змінену Україну, тобто на території України проводиться декілька взаємопов'язаних процесів.

Спочатку вибудовується бачення нової України в постглобальному світі.

Перший крок далі – приймається інаваційна Конституція і принципово змінюється політична і соціо-культурна модель України.

Другий – процеси функціонування і процеси розвитку розділяються в державному та муніципальних бюджетах. Бюджети розвитку стають ініціаторами масштабних проектів та програм, куди включається бізнес.

Третій – для виконання таких масштабних проектів приймається законодавство про публічно-приватне партнерство і запускається процес програмно-проектної публічно-приватної діяльності, де для бізнесу і публічних структур прописуються норми взаємодії у масштабних проектах.

Четвертий – на рівні Президента створюється дві принципово різні структури управління: "Ситуаційна кімната" та "Стратегічна кімната". Перша структура займається ефективним і повсякчас кризовим менеджментом ситуацій. Друга структура займається безперервним процесом стратегування з застосуванням амбівалетних стратегій та використовуючи петлі Бойда.

Ці процеси теж відбуваються протягом 10-20 років. Потім відбудований Донбас повертається у інакшу Україну.

Гра в Будапештський формат через ООН

Гра в Будапештський формат можлива лише тоді, коли Україна повністю поламає гру міжнародної спільноти разом з Росією в Мінський формат та в Нормандський формат.

Водночас Будапештський меморандум, на якому зазвичай пропонують будувати Будапештський формат, дає для України дуже слабку позицію.

Але цю позицію можна посилити. Покажемо схематично, як можна посилити позицію України по Будапештському меморандуму.

Україна, як одна з країн-засновниць ООН, звертається в ООН за роз'ясненнями щодо статусу Будапештського меморандуму з такими запитаннями.

1. Який статус Будапештського меморандуму, чи можна його розглядати як договір, в якому Україна відмовляється від ядерної зброї, а інші сторони гарантують їй територіальну цілісність? Україна нагадує, що цей статус має бути визначено ООН прямо і недвозначно, бо мова іде про долю цілої країни і будь-які непрямі чи неоднозначні формулювання означатимуть відмову у відповіді на питання.

2. Якщо Будапештський меморандум має статус юридично нікчемного документу, то Україна хотіла би денонсувати цей документ через ООН. В такому разі Україна залишає за собою право відновлення ядерного потенціалу. Нагадаємо, що участь України в Договорі про нерозповсюдження ядерної зброї, як в українському, так і міжнародному правових полях, є "обумовленою (conditional) " саме Будапештським меморандумом і його чинністю. І за умови визнання його "нікчемним", Україна не є пов'язаною жодними зобов'язаннями щодо ядерної зброї.

3. Якщо Будапештський меморандум має статус договору, то Україна вимагає від членів ООН, підписантів Будапештського меморандуму, дієвого виконання гарантій щодо відновлення суверенітету України над Кримом і Донбасом. В разі, якщо Росія не погоджується на це, вона має бути виключена з ООН, чи, принаймні, втратити статус постійного члена Радбезу ООН, оскільки він і так є доволі "проблематичним" з огляду на неправову природу "спадковості" Росії по відношенню до СРСР.

4. Якщо ООН в особі підписантів Будапештського меморандуму не погоджується з вимогами України, то Україна виходить з ООН.

5. Україна має заявити, що національно-державна модель ООН, в якій протиріччя між сильними країнами вирішуються за рахунок слабких країн, недієва, не має смислу і безперспективна. Як країна-засновник ООН Україна має на це моральне право. Україна має закликати інші країни до створення нової світової організації, де буде реалізовано недержавну модель членства.

Це дуже серйозна гра з дуже серйозними наслідками не лише для України, але і для світу. Світові не потрібна така недієва ООН, яка хоче вирішувати проблеми західних країн з Росією через руйнування територіальної цілісності України.

Масштаб гри і своя позиція

Можна критикувати, корегувати і покращувати кожну з цих моделей. Але зверніть увагу, що кожна з цих стратегічних моделей має світовий масштаб, пропонується як інаваційна ініціатива України, ламає гру сильних країн разом з Росією, нав'язує гру України, посилює позицію України і дає можливість хоч якось перемогти.

Перша стратегічна гра-схема-модель переводять ситуацію у простір, де Росія практично мало що може зробити. Друга стратегічна гра-схема-модель роблять ціну поразки України неприйнятною для Заходу та Росії.

Водночас обидві ці стратегічні гри-схеми-моделі можливі лише за умови наявності центру стратегування в Україні. Ані РНБОУ, ані Інститут Стратегічних Досліджень не є такими центрами. Тобто, щоб грати стратегічно, потрібні стратегічні гравці, а не політики і не дослідники чи аналітики стратегій. Ці стратегічні гравці мають бути включені в систему прийняття державних рішень.

Друга умова це мужність умовного правлячого класу. Україна, як власне і решта світу, вже давно не мають мужніх політиків. Субпасіонарність та субдомінантність світової політики дозволяє такому гопнику як Путін творити все, що забажається.

Третя умова це легітимність мислення в Україні. Допоки мислення під забороною і країною панує інтелектофобія, навіть розроблені перспективні моделі стратегії не можуть бути впроваджені і розвинуті.

Будь-яка участь у чужій грі це шлях до програшу у війні. Якщо ми не здатні все це зробити, потрібно готуватися до важкої і трагічної поразки і до розколу України. Це принаймні чесно.

Тарас Бебешко

Сергій Дацюк

Володимир Нікітін

Юрій Чудновський

FFF

powered by lun.ua
Коментарі — 15
el Cid _ 15.11.2019 21:52
IP: 35.235.226.---
+1000000000000. Щоб хтось прислухався до ваших ідей пане Дацюк. Але в цієї країни запущена інтелектофобія. Чи найдуться ліки для цієї хвороби?
Leonid Hrabovsky _ 15.11.2019 06:21
IP: 35.235.226.---
Viktor Poliukh:
А Ви, ніж поспішати з висновками (і людей смішити), подумайте краще, пане Полюх.
Mike Olexandriv _ 25.10.2019 12:23
IP: 35.235.226.---
"Гра в Будапештський формат через ООН"
Гра в Будапештський формат – дійсно цікава ідея. Не обов'язково через ООН. Треба подумати, куди звернутися, щоб це була дійсно ефективна організація, здатна вплинути на уряди країн-підписантів меморандуму. Можливо, якийсь міжнародний суд. Можна було б подумати, як правильно сформулювати звернення. Так, щоб дати можливість політичним силам країн-підписантів використовувати судовий розгляд цього звернення у внутрішньополітичній боротьбі.

"легітимність мислення в Україні"
У боротьбі здобудеш ти право своє. Був такий есерівський лозунг. Мені здається, він і сьогодні актуальний. Якщо ідея дійсно ефективна, вона здобуде легітимність сама. Хоча, звичайно, допомога держави нікому не завадила б
Володимир Дмитрович _ 21.10.2019 12:07
IP: 35.235.227.---
Не менш цікавим є питання виникнення зазначених умов для реалізації описаних сценаріїв: чи можуть ці умови виникнути в процесі еволюційного розвитку суспільства, чи ж потребують революційних перетворень в суспільстві?
Влад Дорошенко _ 18.10.2019 20:44
IP: 35.235.226.---
Mike_Kharkov:
"Не этническая "идентичность", а возможности развития для каждого.
Уже с этим стимулом быть вместе опоздали и этого маловато. Такое "развитие" поняло бы не более 5% народа, сегодня едва ли это кто-то поймет и его это как-то заинтересует. В условиях злыдней, как населения, так и академии наук, которая в принципе должна что-то развивать. Бедность от разворовывания и деиндустриализации страны привели к тому, что "развитие" люди понимают как приобщение к схемам финансирования. Развитие в направлении "дай денег".
Mike_Kharkov _ 18.10.2019 16:35
IP: 35.235.227.---
"В поняття своєї гри входить і розбудова уяви про нове спільне майбутнє – тобто відповідь на питання навіщо нам жити далі разом"
===
Это и есть основной вопрос. И это есть наша основная брешь, пробитая за последние десятилетия, наш воздушный шарик сдувается. И надпись "інакший" не спасет. Что может склеить нас в государство? только уважение друг к другу, или равенство перед великой целью, или цепь рабства. Уважение – часть культуры, и нам не светит. Цели нам не дают, да и работать за грамоту охочих мало, даже патриотическую. Остается цепь равенства в нищете и "идентичности".
А нельзя было просто уважать граждан, объединившихся в 91-м году? как Ли сделал. Не этническая "идентичность", а возможности развития для каждого. Нам важнее моноэтничность или развитость?
Сколько можно вешать, что сначала моноэтничность, а потом, может быть, развитость. Не получится. Уже сыпемся.
Влад Дорошенко _ 18.10.2019 14:43
IP: 35.235.226.---
Три фьючерсных мушкетера и д'Артаньян
Viktor Poliukh _ 17.10.2019 21:50
IP: 35.235.227.---
Україна екологічно нищить Крим...

Дах поїхав
Елена Величко _ 17.10.2019 19:16
IP: 35.235.227.---
Бачу раціональне – ПІДНЯТИ ПРОБЛЕМУ на рівень вище, адже нам обіцяли захист – ОТ ЧАС І ПРИЙШОВ.
Й тому, що це дійсно ігри на міжнародному рівні – ВІДБУДОВУЙТЕ Донбас, допоки дійсно не почалось...
Андрей Маковский _ 17.10.2019 18:40
IP: 35.235.227.---
Очередная порция политической маниловщины от Дацюка и Ко.
Max Mykhaylenko _ 17.10.2019 16:41
IP: 35.235.227.---
От із цим погоджуюся, хай навіть і з моментами утопічності. Браво.
iip _ 17.10.2019 14:52
IP: 35.235.227.---
Автор – людина розумна, і його думки, як мінімум, варті поваги і уваги.
Е одна ремарка.
Було запитано: "Який статус Будапештського меморандуму?".
Яким би не був статус меморандуму, але він значно вищий за статус горезвісних "мінських угод".
Якщо міжнародна спільнота так вже затялася на "мінських угодах" – виконуйте та виконуйте, – то є значно легітимніша можливість спитати країни-підписанти – які Ваші заплановані дії щодо Будапештського меморандуму?
Якщо у відповідь – ніяких дій, окрім "стурбованості" – то і Україна має право таким же чином трактувати "мінські угоди"... Приблизно так: ми дуже "стурбовані" тим, що ніяких дій щодо цих угод здійснити не можемо.
Nikitta Marchenko _ 17.10.2019 14:45
IP: 35.235.227.---
Так и надо! Пока не готовы, но после череды унижений, что-нибудь такое сделать придется. Или – исчезнем нафиг
Патриот2004 _ 17.10.2019 14:16
IP: 35.235.227.---
Порожні розумування.
Ви пропонуєте, щоб ця кривава баня на сході країни тривала ще років 20 і щоб ще загинуло без будь-якої розумної мети багато тисяч наших громадян?
Невже незрозуміло, що обстріли території України і загибель громадян України неможливо зупинити односторонніми діями? Не можна побудувати стіну, яку не перелетить міна або снаряд. І ви пропонуєте, щоб міни продовжували летіли на нашу країну роками?
Війна може бути закінчена або розгромом військових угруповань ДНР і ЛНР або переговорами і компромісами.
Все інше – словоблуддя, яке ніяким чином не зупинить обстріл і безглузду загибель громадян нашої країни.
Віктор Совщак _ 17.10.2019 13:59
IP: 35.235.227.---
Памятаєте ситуацію з Собочого серця Професор Преображенський заявляє – Не люблю я пролетаріат На питання Чому? Не люблю і все До чого я все це До того що є світ і він такий Україна є в ньому А не навпаки Хоч трісни а вони заявлять Не люблю Чи навпаки Люблю І Ніяких пояснень І вся написана Вами стратегія в туалет
Уряд реформ410 Корупція1365 Aтака Путіна1244 Україна та Європа1103 Зеленський41
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter