Втрати
Нам не повезло народитися в епоху змін.
Чи, навпаки, ми щастя маємо дуже масштабних перемін.
Ми не буваємо незмінні, коли міняється весь світ.
Не встиг сказати "Світ, привіт", і ось вже пишеш заповіт.
ˑ
Так вже заведено, що зміни потребують жертви,
Що криза, пандемія, революція, війна багато кого змушують померти.
Ідуть з життя у вічність наші найкращі душі.
Коли їх так багато, то смерті стають байдужі.
ˑ
Пам'ять померлі душі звикла пам'ятати,
Щоб навіть там, у вічності, з ними зв'язок тримати.
Водночас окрім смерті є також розриви долі -
Просто сваволі, неподоланої болі, чужої ролі, згаслої любові.
ˑ
Це нерівномірність змін в близькому колі,
У віч-на-віч розрідженому спілкування полі.
Бо близьке коло це завжди душі робота,
Тримання рук на пульсах і проста турбота.
ˑ
Але пришвидшення у світі радикальних змін
Споруджує між нами безліч мурів та високих стін,
Не залишає часу на приватність, очність,
Все більш штовхає нас в онлайн, в заочність.
ˑ
Відтак у зміни різномірні ми потрапляємо покірно.
Й коли не співвідносим швидкозмінність душ розмірно,
То душі рвуть свої все більш напружені зв'язки
І б'ють складне ціле своїх відносин на друзки.
ˑ
Ще вчора душ спорідненість така міцна
Стає сьогодні раптом безпомічна і немічна.
Тож душі ділять спільне на своє й чуже.
Відтак тоді їх вже ніщо не вбереже.
ˑ
І от недавно близька ще душа
Кудись від нашої душі пішла.
І рідні душі нерозлийвода
Туди втрапляють, де у злі біда.
ˑ
І з кожним йде від нас душі частина.
То ніби ми самі, ніби наша якась дитина.
На кожному крутому повороті змін душі втрачаються,
Бо наші співчуття й турботи на них не витрачаються.
ˑ
Все менше коло своїх рідних душ.
Все більше їх ідуть світ за очі чимдуж.
Все більше змін, все менші наші душі.
Все більше сподівань, що душі незворушні.
ˑ
Але не може бути незворушною душа,
Коли з нею споріднена душа стала чужа.
Не можна гоїти душевні рани лише в собі.
Бо наодинці ми душею завжди слабі.
ˑ
Зв'язки душі – може найбільше надбання,
Коли живемо ми душевно зрячими, не навмання.
Зв'язки душі цінніші за життя чи ідентичність.
В них є далека перспектива і величність.
ˑ
Чому так щемно й млосно на душі,
Коли стають чужими друзі, знайомі і товариші?
Вони ж не всі навіть вмирають,
А просто близьке коло покидають.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
