14 травня 2023, 07:03

Втрати

Нам не повезло народитися в епоху змін.

Чи, навпаки, ми щастя маємо дуже масштабних перемін.

Ми не буваємо незмінні, коли міняється весь світ.

Не встиг сказати "Світ, привіт", і ось вже пишеш заповіт.

ˑ

Так вже заведено, що зміни потребують жертви,

Що криза, пандемія, революція, війна багато кого змушують померти.

Ідуть з життя у вічність наші найкращі душі.

Коли їх так багато, то смерті стають байдужі.

ˑ

Пам'ять померлі душі звикла пам'ятати,

Щоб навіть там, у вічності, з ними зв'язок тримати.

Водночас окрім смерті є також розриви долі -

Просто сваволі, неподоланої болі, чужої ролі, згаслої любові.

ˑ

Це нерівномірність змін в близькому колі,

У віч-на-віч розрідженому спілкування полі.

Бо близьке коло це завжди душі робота,

Тримання рук на пульсах і проста турбота.

ˑ

Але пришвидшення у світі радикальних змін

Споруджує між нами безліч мурів та високих стін,

Не залишає часу на приватність, очність,

Все більш штовхає нас в онлайн, в заочність.

ˑ

Відтак у зміни різномірні ми потрапляємо покірно.

Й коли не співвідносим швидкозмінність душ розмірно,

То душі рвуть свої все більш напружені зв'язки

І б'ють складне ціле своїх відносин на друзки.

ˑ

Ще вчора душ спорідненість така міцна

Стає сьогодні раптом безпомічна і немічна.

Тож душі ділять спільне на своє й чуже.

Відтак тоді їх вже ніщо не вбереже.

ˑ

І от недавно близька ще душа

Кудись від нашої душі пішла.

І рідні душі нерозлийвода

Туди втрапляють, де у злі біда.

ˑ

І з кожним йде від нас душі частина.

То ніби ми самі, ніби наша якась дитина.

На кожному крутому повороті змін душі втрачаються,

Бо наші співчуття й турботи на них не витрачаються.

ˑ

Все менше коло своїх рідних душ.

Все більше їх ідуть світ за очі чимдуж.

Все більше змін, все менші наші душі.

Все більше сподівань, що душі незворушні.

ˑ

Але не може бути незворушною душа,

Коли з нею споріднена душа стала чужа.

Не можна гоїти душевні рани лише в собі.

Бо наодинці ми душею завжди слабі.

ˑ

Зв'язки душі – може найбільше надбання,

Коли живемо ми душевно зрячими, не навмання.

Зв'язки душі цінніші за життя чи ідентичність.

В них є далека перспектива і величність.

ˑ

Чому так щемно й млосно на душі,

Коли стають чужими друзі, знайомі і товариші?

Вони ж не всі навіть вмирають,

А просто близьке коло покидають.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Момент істини

1. Ми не витримуємо ліберальний шлях в Україні. Не дивлячись на війну, ми досі не воюємо ні за свободу, ні за вольності, ні за волю. Ми воюємо за націю, за своє, за своїх...

Правила катастрофи

Якщо ти живеш просто, то будь-яка складна угода для тебе кабальна. У складному світі будь-яка локальна війна є війна глобальна. Нагромадження простих рішень у складному світі веде до краху...

Про Надію

ˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑМи – це лише наша омріяна Надія, ˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑБо все решта – це нездійснені наміри ˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑта залишки марних сподівань...

Жижек як уособлення смерті філософії напередодні глобальної ядерної катастрофи

Відгук на статтю Жижека "Діалектика темного просвітництва". Оригінал тут. Жижек говорить з позиції спостерігача чи інтерпретатора про світ, у якому нема і до кінця глобальної катастрофи не буде мислення...

Виснаження

ˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑЗ країною песимістична картина, ˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑБо потрапила в подвійну кабалу вона: ˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑНемовби зраджена Катерина ˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑІ водночас Галя балувана...

Незалежність, самостійність та свобода. Суб'єктивні роздуми

Війна – це час переосмислювати власну державну незалежність, самостійність та свободу, особливо на 32-му році незалежності України. Нижче пропонуються дуже суб'єктивні роздуми про свободу в Україні...