7 звичок високоефективних* держав

Принципи, сформульовані Стівеном Кові в його "7 звичок високоефективних людей" сьогодні відомі, здається, всім, хто професійно займається управлінською діяльністю.

З моменту першого виходу цієї книги в 1989 році її було перекладено на 38 мов і продано більше 15 мільйонів екземплярі в 73 країнах світу.

Багато менеджерів не лише читали книгу, але й пройшли відповідні тренінги.

Мені здається цікавим можливе застосування структури і самих "принципів Кові", які, перетворюючись на звички, допомагають людині бути ефективною в сучасному розумінні і сучасному світі, для виявлення звичок високоефективних держав.



Я вперше познайомився з концепціями Кові в 2002 році, коли по дорозі додому з чергової поїздки на навчання до Ворвікської (Warwick) бізнес-школи зупинився на день у друзів в Лондоні, щоб зайти в найбільший в Європі книжковий магазин Waterstone's на Пікаділі.

Тоді я вперше придбав декілька аудіо-книжок, серед яких був семінар від Стівена Кові (в сучасному шаленому ритмі подій ще й з постійним напруженням зору перед екраном комп'ютера, без аудіо-книжок, взагалі, здається, дуже важко підтримувати відповідний сучасним вимогам рівень необхідного інтелектуального і емоційного навантаження, який можуть дати лише книги).

Семінар мені дуже сподобався і я почав розповідати про сім звичок своїм найближчим колегам, друзям і рідним і в результаті переконався в дієвості дуже важливої методологічної поради від Кові – якщо хочеш чомусь навчитися якомога швидше і якісніше, треба разом із вивченням навчати інших людей (наприклад, своїх рідних або друзів). Адже роль вчителя передбачає краще володіння матеріалом, ніж роль учня...Таким чином, змінюючи внутрішнє сприйняття своєї власної ролі в процесі навчання з учня на вчителя, суттєво підвищується рівень відповідальності і мотивації і, як наслідок, – засвоєння матеріалу.

Виходячи з того, що "7 звичок" мають бути якщо не скрізь застосовуваними (на це, нажаль, поки що рано сподіватись), то, принаймні, загальновідомими серед всіх категорій управлінців (від сімейних і бізнесових – до політичних і державних, хоча це також поки що із області фантастики), перейду безпосередньо до стислого викладення "7 звичок високоефективних держав", користуючись структурою семи звичок ефективних людей С. Кові.

До речі, важливо підкреслити, що книга "7 звичок високоефективних людей" з'явилась в результаті вивчення літератури, присвяченої темі досягнення успіху, що була опублікована за останні двісті років. Над нею працював не лише Кові, але й багато людей, які йому допомагали. Саме тому, мені здається, кожен хто читав цю книгу зміг відчути, що з одного боку – всі ці принципи на перший погляд дуже прості і загальновідомі, але їх справжнє розуміння і усвідомлення, не кажучи вже про застосування, є справою набагато більш складною, є "вищим пілотажем" відносин між людьми і структурами, що ними утворені.

Звичка 1: Be Proactive: Principles of Personal Choice – будьте проактивні: принципи особистого вибору

Високоефективні держави завжди займають про-активну позицію. Вони не чекають на події, щоб потім на них реагувати. Вони перші порушують питання, як у відносинах зі своїми громадянами і їх суспільством, так і у відносинах з іншими державами. Звичайно, адекватна, зважена, чітка і вчасна реакція на події – це дуже важливо. Але чим більше подій і питань порушуються про-активно, тим менше ресурсів витрачається на ре-активну діяльність і тим більше їх залишається для реалізації власного бачення і пріоритетів.

Звичка 2: Begin with the End in Mind: Principles of Personal Vision – починайте, розуміючи кінцеву мету: принципи лідерського бачення

Ефективні держави мають бачення свого майбутнього. Це бачення не завжди стає реальністю, але без нього шанси розвитку подій в бажаному напрямку суттєво знижуються і, за умов жорсткої конкуренції і обмежених ресурсів, зводяться до нуля.

Звичка 3: Put First Things First: Principles of Integrity & Execution – спочатку робіть те, що потрібно робити спочатку: принципи цілісності і дисципліни

Високоефективні держави, як і високоефективні люди, дуже багато часу приділяють тим напрямкам діяльності, які є важливими, але не є терміновими. Саме ця діяльність є найважливішою з точки зору створення основ ефективності, їх підтримання і розвитку.

Освіта, наука, культура і медицина – ось чотири стовпи, на яких стоять і завдяки яким розвиваються всі високоефективні держави.

Економіка – це результат комерціалізації наукових досягнень, культурних потреб і можливостей, що випливають з рівня освіти і здоров'я. людей.

Чим більше держава інвестує (не тільки грошей, але й часу, уваги, якісних управлінців...) в освіту, науку, культуру і здоровий спосіб життя, тим менше потім потрібно витрачати всіх видів ресурсів на гасіння термінових пожеж в будь-якій сфері діяльності і біг на місці лише заради підтримання ілюзії наявності продуктивної і корисної праці.

Цей принцип є головним в управлінській діяльності, яка базується на цілісності бачення, місії і мети і дисциплінованого виконання завдань щодо її досягнення.

Звичка 4: Think Win/Win: Principles of Mutual Benefit – Думай в дусі Виграв/Виграв: принципи взаємної вигоди

Якщо для людини, коли йдеться про мислення в дусі взаємовигідних стосунків, мова йде про взаємини з іншими людьми, то для держави цей принцип має означати, перш за все, збалансовані відносини з власними громадянами, їх спільнотами і суспільством в цілому, а вже потім – з іншими державами.

Сьогодні, коли саме поняття "держава" вже є майже віртуальним, цей принцип набуває надзвичайного значення. Звісно, формально держави існують і будуть існувати ще довго, але в сучасному глобальному інформаційному суспільстві люди вже діляться не на підданих тієї чи іншої держави, а на учасників тієї чи іншої міжнародної спільноти, навіть, якщо вони самі цього не усвідомлюють.

Застосування принципу виграв/виграв на практиці є дуже складним, оскільки дуже складно втриматись від спокуси отримати більше, залишаючи когось в програші, коли для цього є всі можливості. Але такий підхід є дуже слабким навіть з огляду на тривалість стосунків між людьми, не кажучи вже про держави, які існують в переважній більшості набагато довше, ніж люди.

Кові говорить: "для менталітету "виграв/виграв" необхідні велика мужність і велика чуткість одночасно. Такий баланс є свідченням істинної зрілості. Володіючи ним, я здатний слухати, співчувати і розуміти, але в той же час мужньо відстоювати власну точку зору"...

Годі й казати, що лише дійсно високоефективним людям і державам притаманна така зрілість, а дитяча поведінка багатьох країн (в особі їх політичних і державних діячів), включаючи майже всі пострадянські держави, є одним з яскравих свідчень і одночасно причин їх неефективності.

Звичка 5: Seek First to Understand, Then to be Understood: Principles of Mutual Understanding – спочатку намагайся зрозуміти, а потім бути зрозумілим: принципи взаєморозуміння

Цей принцип є прямим продовженням попереднього і означає, що держава має завжди спочатку прагнути зрозуміти потреби своїх громадян і суспільства, а вже потім роз'яснювати свою позицію. Зворотній підхід сприймається лише як спроба нав'язати простому народу волю верхівки.

Цей підхід вимагає більш збалансованої суспільної дискусії з метою реальної розробки ідей і пропозицій, а не лише заради шоу і піару, глибшого і ширшого контролю з боку громадських організацій і об'єднань громадян за діяльністю владних інститутів, більш активного застосування інструменту референдумів і організації постійно діючого механізму зворотного зв'язку з суспільством і спільнотами з будь-яких питань не лише в формі здебільшого замовних соціологічних досліджень, навіть, якщо вони робляться для отримання реальної інформації.

Сьогоднішній рівень розвитку комп'ютерних технологій дає можливість радитись з широким загалом суспільно активних людей з будь-яких питань в режимі реального часу.

Ця звичка має ще один важливий вимір. Коли ми спочатку розуміємо, в нас набагато більше шансів донести свою думку так, щоб і нас зрозуміли, не кажучи вже про психологічний вплив емпатичного спілкування, на якому б рівні воно не відбувалось.

Звичка 6: Synergize: Principles of Creative Cooperation – досягайте синергії: принципи творчої співпраці

Принцип синергії означає перш за все відмову від мислення в парадигмі "або-або". Він означає, що людина (а тому й держава, уособлена у владних інститутах і їх співробітниках і представниках) має бути відкритою для нових можливостей і варіантів рішень.

Ми бачимо багато проявів синергії в живій природі, вже все частіше і частіше – в бізнесі, але дуже рідко – в політичній і державній діяльності неефективних країн.

Чому? Тому що для розуміння принципу синергії, не кажучи вже про його застосування, потрібен високий рівень особистої зрілості і глибоке усвідомлення головної риси сучасної реальності – взаємозалежності.

Коли люди, які досі вважають, що можуть існувати незалежно у взаємозалежному світі, приймають на основі цієї думки рішення, відбувається те, що ми спостерігаємо кожного дня з екранів телевізорів і в житті.

Думаю, що тут буде доцільно навести досить довгу, але надзвичайно ілюстративну і влучну цитату з Кові:

"скільки часу витрачається на викриття чужих гріхів, на інтриги, суперництво, міжособистісні конфлікти, захист тилу, дії з-під поли, маніпулювання і хитрощі! Це все одно, що вести автомобіль, однією ногою натискуючи на педаль газу, а іншою – на гальма!

Але замість того, щоб прибрати ногу з гальм, більшість людей вважає за краще ще сильніше тиснути на газ. Заради підсилення своєї позиції вони застосовують тиск, красномовство і логічні побудови.

Проблема полягає в тому, що в найвищому ступені залежні люди намагаються досягти успіху у взаємозалежній реальності. Вони залежать або від сили, яку черпають зі свого службового становища, і тоді діють за принципом "виграв/програв", або від того, наскільки великою є їхня популярність в очах інших людей, і в цьому випадку керуються принципом "програв/виграв".

Навіть стверджуючи на словах свою прихильність принципу "виграв/виграв", вони не бажають слухати по-справжньому і прагнуть маніпулювати іншими. За такої атмосфери синергія неможлива. Невпевнені в собі особи вважають, що дійсність має пристосовуватись до їх парадигм. Вони відчувають величезну потребу уподібнювати собі інших, нав'язувати їм свій стиль мислення.

Ці люди не розуміють, що вся цінність відносин полягає в існуванні іншої точки зору. Однаковість не є згода; одноманітність не є єдність. Єдність (або згода) – це взаємодоповнення, а не однаковість...Суть синергії полягає в тому, щоб цінувати відмінності".

Справжнє розумінні і ефективне використання принципу позитивної синергії як у відносинах з іншими державами, так і у відносинах з власним суспільством, народом і окремими громадянами – це одна з найяскравіших рис і найважливіших звичок сучасних високоефективних держав.

Звичка 7: Sharpen the Saw: Principles of Balanced Self-Renewal – заточуйте пилу: принципи збалансованого самовідновлення

Суть цього принципу є очевидною, якщо мова йде про окрему людину. Треба постійно відновлювати і розвивати всі види особистої енергії – фізичну, духовну, інтелектуальну і емоційну.

Але як же бути з державою? Як держава має відновлювати свою духовну, фізичну, інтелектуальну і емоційну енергію?

Відповідь, на, здавалося б, складне питання, очевидна: сьома звичка високоефективних держав – це не що інше, ніж вибори.

Адже саме вибори дають можливість відновлюватись і розвиватись державним інститутам, системам і процесам. Лише вибори створюють можливість впровадження і підтримання процесу безперервних вдосконалень на рівні суспільства і держави. Процесу, без якого годі й сподіватись на будь-який довгостроковий успіх на ниві покращення життя всіх без винятку людей з однією спільною рисою – бажанням працювати.

* P.S. Під "ефективністю" я розумію не лише, як пропонує Кові, Р/РЗ баланс, тобто баланс між Результатами і Ресурсами й Засобами для їх досягнення. Дуже важливо, на мою думку, використовувати термін "ефективність" із розумінням, що це є комбінація вже вказаного балансу і первинної здатності взагалі досягнути бажаного результату. Тобто ефективність – це, по-перше, здатність як така досягнути мети і коли мета досягнута – Р/РЗ баланс цього досягнення.