Зелене світло корупції в оновленому Міноборони
Боротись з корупцією – не справа Міноборони, сказав мені новий Міністр оборони щойно зайняв кабінет і звільнив команду свого попередника.
З ним можна було б погодитись. Завдання Міноборони – забезпечувати обороноздатність держави.
От тільки проблема в тому, що корупція в Міноборони цю обороноздатність підриває. А значить – без цілеспрямованих дій на її подолання вона і далі заважатиме виконанню ключової функції Міноборони.
Попередній Міністр (якому дали попрацювати всього 6 місяців) це розумів. Саме тому зниження рівня корупції було визначено однією з пріоритетних цілей Міноборони на рівні програми діяльності уряду.
Коли восени 2019 я приєдналась до команди нового Міністра, то написала на виконання антикорупційної цілі план дій, заснований на трьох принципах: усунення умов корупції, забезпечення невідворотності відповідальності та виховання нетерпимості до корупції.
В основі цього плану - управління ризиками за кращими стандартами країн-членів НАТО, суть якої в тому, щоби порушення і втрати виявляти заздалегідь і попереджати.
В плані дій були визначені 5 пріоритетних сфер: землі оборони, використання пального, державні підприємства Міноборони, закупівлі, будівництво об'єктів інфраструктури + житлове забезпечення. В кожній – визначені стратегічні рішення, які в перспективі 2-3 років мали усунути умови корупції через запровадження нових прозорих електронних систем і правил.
Паралельно треба було виявити і закрити "дірки" в існуючих процедурах – на час, поки втілюються стратегічні рішення. Для цього я ініціювала створення робочих груп з профільних підрозділів і включення до них громадських експертів, на роботу яких ми залучили міжнародну підтримку, для того, щоб забезпечити максимуму кваліфікованої експертизи. Їх завдання було ідентифікувати корупційні ризики і напрацювати конкретні проекти рішень (інструкції, методології, накази, постанови, законопроекти тощо), які би мінімізували корупційні ризики в кожній.
Тому що набагато ефективніше втрати і порушення попередити, ніж потім роками в судах втрачене повертати.
Проте, на жаль, новий міністр так не вважає.
А для чого? Ну подумаєш, життя і безпека військових і громадян опинялися під загрозою, подумаєш – мільярди як крізь сито зливалися, подумаєш – землі оборони розбазарювались, подумаєш – військові не отримували житла і не мали в що вдягатись. Функціонувало ж раніше якось?
В радянському союзі теж функціонувала, система: генерал завжди правий, солдати, сержанти, молодші офіцери – це витратний матеріал та гарматне м'ясо. Так може ну їх ці реформи західного світу – повернемось до зразка радянської армії, а ще краще – російської. Ну щоб ворог наш краще за нас розумів, як у нас все влаштовано, який напрямок розвитку ми вибираємо, а головне чи зможемо ми чинити опір російській агресії проти України. Так, пане міністре?
Зупинка або імітація реформ може стати величезною помилкою у стратегічному розвитку і подальшій розбудові української армії.
Парадокс і трагедія ситуації в тому, що попри формальну визначеність західного курсу наш рух в тому напрямку зараз виглядає як крок вперед, два назад. І якщо новий керівник Міністерства все "обнулить", другого шансу мати потужну армію незалежної України може і не бути. А це вже – наслідки на десятки, а можливо, й сотні років.