Універсал національної єдності. Що далі?
На цей допис мене надихнув учорашній прямий ефір на 5 каналі. Тема чергової річниці Універсалу, як виявилося, актуальна і сьогодні і, думаю, буде актуальною в найближчі роки. Мова йде про те, що для подальшого розвитку країни політичні сили повинні навчитися домовлятися навколо спільної мети – майбутнього країни. У разі, якщо домовлятись не вміємо чи не можемо – маємо піти і відкрити дорогу для молодих політиків, більш відповідальних, прагматичних та здатних домовлятись заради майбутнього Української Держави.
Контекст події
Згадаємо реалії 2006 року. Країна знаходиться в умовах жорсткого політичного конфлікту. Необхідно проводити соціальні та економічні реформи, що не можливо без політичної консолідації. Президент Ющенко виступає із ініціативою діалогу та співпраці тих сил, що знаходились при владі із тодішньою опозицією – Партією регіонів. Чи було це правильним кроком? З точки зору державних інтересів – безумовно.
Універсал як повчальна подія
Ющенко запропонував Універсал як модель розвитку країни, що базується на запроваджені спільної відповідальності політичних еліт та консолідації України. Але, на жаль, політикум сприйняв Універсал як свідчення слабкості влади і тому використав його як привід для закулісних ігор. Янукович побачив у ньому лише шлях до прем'єрського крісла. А Тимошенко побачила тільки те, що Універсал забирає у неї можливість у цьому кріслі опинитись.
Історичний шанс, який давав Універсал
В нас звикли лише брати владу. Універсалом пропонувалось взяти ще й політичну відповідальність за реалізацію цієї влади. На жаль, ми цим шансом не скористалися.
Універсал як можливість компромісу
Універсал 2006 року показав, що компроміс в українській політиці можливий. І, сподіваюсь, колись, прийде покоління політиків, яке зрозуміє: компроміс – це стартова площадка для подальшої роботи, а не перший етап "кидка".
Політичний зміст Універсалу
В Універсалі національної єдності були окреслені проблеми, які потребували знаходження порозуміння між різними політичними силами. Тодішня влада, пропонуючи Універсал демонструвала, що вона вважає політичне знищення – шляхом у глухий кут. Універсал був кроком до розуміння того, що політичні сили, які мають інші аргументи та інші погляди, мають право на існування та спільну роботу заради розвитку держави.
Уроки Універсалу
Між іншим, ситуація нині багато в чому схожа. Політична конфронтація зростає, суспільство розгублене та нервує, попит на реальне оновлення неймовірний. Отже, консолідація на зразок 2006 року дала б відчутний поштовх в реалізації реформаторського курсу. Питання лише в тому, чи здатна нинішня влада на такий відповідальний крок?!
