ХТО ПЕРЕШКОДЖАЄ МИРНІЙ РЕВОЛЮЦІЇ – РОБИТЬ ЇЇ НАСИЛЬНИЦЬКОЮ
На Водохреща вперше у новітній історії Україна прийняла бойове хрещення. Прелюдією до цього були не лише 60 днів майданових протестів, а виростання українського національного самоусвідомлення у постколоніяльний період. Проте, з огляду на непримиренний характер українця, окупаційна адміністрація Януковича лише пришвидшила процеси каталізації і народження ВЕЛИКИХ УКРАЇЦІВ.
Мирна фаза еволюційно перйшла у бойову – і спину їй не буде. Якщо ця орда і далі чавитиме (а це неминуче, бо діють інстинктами), то протистояння набере партизанських методів боротьби. Благо, досвід від часів УПА маємо. Можливо, і через це так нестримно воюють із нашою історичною пам'яттю, бо вона у своїх сховках містить відповіді на всі проблеми сьогодення. Світ належить ризикованим, рішучим, одержимим і невідступним. Одні їх ненавидять. Інші захоплюються і наслідують. Ми до своєї перемоги йдемо поступово. Тільки ці маленькі кроки з плином часом дадуть приголомшливий результат. Мене дивують люди, що намагаються гнати час у тришия, аби пришвидшити події, що закостеніли на рівні поневоленої свідомости значної частини суспільства. Як можна не розуміти їхньої кількісної "неякости" і як можна хотіти за стислий час зрушити брилу з духу і тіла нації, яку свідомо громадили на нас окупанти і колаборанти століттями?. Знаний монах-філософ Робін Шарма залишив нам знакові судження: "Швидкі зміни ілюзія. Серйозні внутрішні зміни вимагають часу і зусиль. Настирливість – запорука успішних особистих змін. Великих звершень не буває без наполегливої праці і певних жертв".
Найкраща і найлогічніша дія – поступова і невідступна. Дитяча та майже істерична нетерплячість легко розбивається об тривалі шляхи боротьби у нашій історії щонайменше від холодноярців до упівців. Французи 15 років революціонізували свою країну (від 1789 до 1804 року).
Роздратування і нетерплячість – це брак сили. Стоїчність та невідступність – це гарантія перемоги. Одноразові бойовиті спалахи – це лише прелюдія. Знаймо, що ніхто не може влучити в ціль з першого пострілу. Натомість, як казали буддійські мудреці: "Кожна стріла, яка влучила в ціль, – результат сотень похибок". Ще ніколи за останні десятиліття не виходили на майдани такі солідаризовані маси людей і як безглуздо заганяти їх саме зараз, у січні, під одного лідера. Громада ж сама каже, що не за конкретну персону якусь вийшла, а радше проти неї, однієї – останнього рудименту колоніяльного режиму України. Хто зацікавлений у цій персоналістичній мотивації при теперішній потребі змінювати саме суспільну свідомість?
Думаю, що лють в очах наших людей не від безсилля, а від бажання довести власну спроможність. Огидно жити з собою, коли нема за що скласти собі оцінку. За цих 60 днів професійні справи більшости з нас відійшли за межі досяжного – зостався оголений нерв боротьби. Втома несподівано відступає перед кожним черговим безумством януковичів. Пам'ятаймо, мужність надає нам сили виявляти наполегливість там, де в когось опускаються руки. Ми ніколи не полишимо наших ідей, бо для нас побудова національної держави – це не перестановка кадрів, а доглибна зміна системи з колоніяльної, і помстколоніяльної на національну. Тому і творитимемо паралельні органи української влади.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
