ПЕЧАЛЬ НАША У РАДІСТЬ ОБЕРНЕТЬСЯ. МОЖЛИВО.
Вітаю з величним святом Днем української мови та писемности. Народи
без своєї мови – бездомні. Нема жодного сенсу аналізувати мовну свідомість
теперішньої начебто української влади – це споживачі та утилітаристи
в кращому випадкові. В гіршому – логічний продукт багатостолітнього
українського рабства. Вони зі світу матерії. Мова – зі світу Духу. Тому
пропоную доступний і радісний мовний епізод навіть для них. Записав його у
книзі "Імперія" польський дослідник імперії зла СРСР Ришард Капусцінський,
який відвідував різні поневолені квазіреспубліки, аби збагнути глибину
ментальної кризи поневолених народів з адаптованим розумом.
Так от. В одному таджицькому селі зібралось багато таджиків. Хтось із
них щось розповідав, інші голосно сміялися. Ришард Капусцінський попросив
пояснити, про що йдеться. Учитель переклав історію про молодого таджика,
що повернувся з війни до колгоспу "Комінтерн" – і з усіма почав розмовляти
російською. "Говори таджицькою", – сказав йому батько. Проте він начебто
не чув і не розумів. Під будинок цього батька почали сходитися люди, аби
побачити людину, що забула мову своїх батьків. Спочатку прийшли сусіди,
потім усе село. Натовп стояв і розглядав молодого таджика, що забув свою
рідну мову. Хтось голосно розсміявся – почали сміятися всі. Село гуділо від
сміху, трималося за животи і падало на землю... Нарешті молодий таджик не
витримав, вийшов до людей і крикнув таджицькою: "Досить". І розсміявся сам.
На знак повернення таджика до правдивого мовного дому у селі зарізали барана
- і святкували увесь вечір.
Отож. Живемо в країні, де й досі доводимо аксіоматичні речі про потребу
лише однієї державної мови. Проти утвердження цього статусу і президент,
і прем'єр-міністр, бо саме вони пропонують "спеціальний статус" для мови
окупанта. Ще інші розпатякують про патріотизм російськомовних. То вивчіть
українську – і це буде ваш найдієвіший патріотизм. Звідки стільки агресії,
лукавства і дурної мотивації в цьому питанні? Все дуже просто. Тільки
найвеличніші істини викликають найбільшу ненависть і ворожнечу. Війна в
Криму і на Донбасі – МОВНА, а отже, ЕТНІЧНА. Україна переможе тоді, коли
повсюдно переможе її МОВА.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
