МОСКВОФІЛЬСТВО У ЛЬВОВІ – це ''САМОПОМІЧ'' і Садовий
9 листопада – День української мови та писемности – зовсім не для того, щоб саме цього дня згадати про наймичку у власній країні – МОВУ. Варто назвати винуватців чергової хвилі змосковлення України: президент, прем'єр, ВР.
Щоб мова титульної нації утверджувалася, – вона має всеохопно діяти у двох царинах: державній і освітній. Через те я запропонувала законопроєкт "Про державну службу" (щодо обов'язкового володіння українською мовою посадовими та службовими особами органів державної влади) від 23.02.2014 року, проте винести його до сесійної зали Верховної Ради тоді не було жодних шансів через відсутність 226 голосів підтримки. Натомість другу спробу ухвалити цей знаковий закон (N1201) – лакмусовий папірець національного самоусвідомлення нації – зробив мій побратим, нардеп теперішнього VIII скликання, Михайло Головко.
В особливо "оновленій" і "європеїзованій" Верховній Раді 20 травня 2015 року цей закон отримує підтримку лише 152 депутатів (із БПП за лише 61 зі 143, із НФ із 82 за лише 18, із Самопомочі з 30 не голосує 7).
Проте весь мовний жах теперішньої ситуації в тому, що хвиля змосковлення сягнула Галичини з основним ідеологом "рускава міра" на Заході України Андрієм Садовим та його "синьо-жовтими", "вишиваними" і "європеїзованими" посіпаками.
Садовісти-симулякри (або хруністи), на відміну від своїх спільників з парламентської коаліції, не діють так тупо, як БПП чи НФ у голосуванні щодо МОВИ. Від садовістів публічно не голосує 5 осіб із 30: Маркевич Я., Данченко О., Острікова Т., Сидорович Р., Скрипник О. Відтак очільник фракції "Самопоміч" – тінь Садового Березюк – непублічно на раді керівників фракцій вимагає від голови ВР Гройсмана (він теж не голосує за українську мову) оголосити керівникові апарату ВР п. Зайчуку догану за те, що питання захисту державного статусу української мови опинилося у порядку денному... Союз причепуреного запанілого хохла та чужинця-олігарха – основна проблема України як залежної і ще не ствердженої держави. "Самопоміч" ідеальний приклад цього.
Партія Садового "Самопоміч" (себто поможи собі сам) свою мовну політику означила ще задовго до парламентських і місцевих виборів. Мер Львова напередодні анексії Криму 26 лютого 2014 року разом зі своєю бездарною ставленицею, начальницею управління культури м. Львова І. Подоляк (це та, що була проти відкриття архівів КДБ і проти відкриття музею Степанові Бандері у Львові), звернувся до львів'ян із закликом спілкуватися російською мовою на знак солідарности з Донецькою, Луганською областями та Кримом... Це підтверджують його змосковщені засоби масової інформації на зразок 24 каналу. Його ж ТРК "Люкс" свого часу організувала на ТБ в новинах якусь хвору психіятриню (мабуть, подругу Березюка), що звинувачувала Ірину Фаріон у розпалюванні міжнаціональної ворожнечі за розміщення у Львові ситилайтів з "Катериною" Тараса Шевченка з відомими словами: "Кохайтеся чорнобриві, та не з москалями...". Це було ще далекого 2008 року. Путін аплодував від щастя, що нарешті у 2014 році він зібрав рясні плоди москвофільства у бандерівському Львові. НАЙКРАЩИЙ ВИЯВ МОСКВОФІЛЬСТВА У ЛЬВОВІ сьогодні – це "САМОПОМІЧ".
Натомість "Свобода", яка блискуче на місцевих виборах 2015 року повернула свої україноцентричні позиції по всій країні (дякую за це шановним українцям), – єдина політична сила, що максимально вможливила позитивне голосування щодо скасування мовного закону Путіна-Колесніченка 23 лютого 2014 року. У законі "Про вищу освіту" винятково її зусиллями врятовано 49 статтю про мову викладання у вишах – державну; її дворічні неспинні протестні крики "українська!" у парламенті 2012-2014 років були способом повернення українцям їхньої гідности і протиставленням до рабів та окупантів. Саме ВО "Свобода" в моїй особі розпочала перші судові процеси з ВР щодо виняткового звучання української мови на сесійних та ін. засіданнях. І, звісно, що програла їх. Бо не буде Україна українською, коли при владі чужинці різного розливу.
То кого будемо обирати на голову міста Лева: прислужника Москви з поширенням "рускава міра" у Львові Садового чи воїна російсько-української війни, голову мовної комісії у ВР VII скликання Руслана Кошулинського, діти якого студіювали і студіюють українську філологію у Львівському університеті імени Франка?
Москвофіла чи націоналіста?
Прислужника чи воїна?
Лицеміра і фарисея чи правдоборця і політика нової української генерації? Доморощеного снайпера, що стріляє у душу народу – Мову, чи її відважного і послідовного захисника?
Читай про це більше:
http://blogs.pravda.com.ua/authors/farion/5626a2930701e/
http://blogs.pravda.com.ua/authors/farion/55dcb9751943e/
http://blogs.pravda.com.ua/authors/farion/559199cedb1ba/
http://blogs.pravda.com.ua/authors/farion/5577f870c0158/
http://blogs.pravda.com.ua/authors/farion/55741651a3e1b/
http://blogs.pravda.com.ua/authors/farion/5571497a23a3f/
P. S. Депутатка ВР від "Самопомочі" І. Подоляк. Вона ж свого часу начальниця управління культури... Здобула горе-підтримку зманіпульованого виборця у Залізничному та Шевченківськогму районах Львова. http://gazeta.ua/articles/regions/_a-serezno-podumyvayu-ne-perejti-li-na-russkij-yazyk-lvivyanka/544147
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
