20 січня 2016, 12:32

РОБІМО ТЕ, ЩО ВІЙНА ВИМАГАЄ...



У січні 20-го за старим стилем морозний день пропік своїм народженням ВОЇН ЗБРОЇ та СЛОВА Евген Маланюк (1897-1968).

Його висновки з російсько-української війни 1917-1921 року у час теперішньої війни з Росією, що триває ще відтоді, – для нас надактуальні. Прочитаймо знову нашого філософа Життя і Смерти під біноклем війни.

"Були величезні склади зброї. Був багатий людський матеріял. Була територія.

Але ми програли Визвольну війну. Ми її майже не "грали" – ми не хотіли воювати.

Бог нам дав єдину на землі країну: немає на світі такого підсоння, таких краєвидів, такої щедрости ґрунту, такого здоров'я роси.

"Нема на світі України, Немає другого Дніпра!". Але ми не захистили цієї країни, бо ми її майже не захищали.

Не можна жити "на дурничку". Не можна довго існувати "в кредит". Не можна існувати історично. Тобто посідати Землю, не виконуючи обов'язків, що їх та Земля покладає на насельників її. Обов'язків всіх: географічних, історичних, геополітичних, геокультурних і навіть історіософічних.

Але ми їх не виконали, бо не виконували.

Грушевський залишив біля десяти томів біблій, де оспівував улюблені маси і пропагував ненависть до власної влади.

Драгоманов підвів під те все "ідеологію", а Винниченко скеровував енергію еліти на полові проблеми. Навіть ранній Петлюра був проти власного Війська.

Але ніхто з того покоління не розповів "масам", що таке Москва. Ані Польща, ані Туреччина, ані "Схід" і "Захід" – за винятком єдиного Донцова.

Ми програли Визвольну Війну. Підкреслюю – ми, хорунжі і поручники 1918-19 рр. Бо ми мусили "пазурями й зубами" робити те все, що Війна вимагала.

Але ми, бачачи, хто були ті міністри й ідеологи, відчуваючи трупний сморід драгоманівщини, ми – з морального ледарства нашого – ми воліли в них вдивлятися, як у справжніх людей і виконувати їх отруєні рабством накази.

Навіть Великий Василь Тютюнник винен, як винен менший Тютюнник Юрко.

Винен – і страшно! – Павло Скоропадський.

Винен – мазепинською запізненістю своєю – Симон Петлюра.

Винна – вся генерація, і винні в ній саме найліпші.

Чому про це згадуємо? Нащо це самобичування? Для того, що без усвідомлення всього цього – немає майбутнього" ("Нотатники". К., 2008, с.117-118)

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Уповноваженому з захисту державної мови України Тарасові Кременю про безпрецедентні дискримінаційні дії щодо депутата Верховної Ради України 7 скликання доктора філологічних наук, професора Ірини Фаріон

З В Е Р Н Е Н Н Я 15 листопада 2023 року я без жодного офіційного пояснення у блискавичний спосіб за підписом ректора НУ Львівської політехніки під тиском міністра освіти і науки О...

МИКОЛА ЄВШАН (Федюшка) – войовничий ідеаліст: воїн і митець

Хто вміє ненавидіти, той вміє й любити... Ворог навчив нас ненавидіти, він примусив нас полюбити Вітчизну. І тому я кажу, що наше вигнання з рідних хат, недоля десятків і сотень тисяч українців була потрібна, аби дати сильну і глибоку підставу ідеї національної боротьби...

Рецензія на монографію ''Англізми і протианглізми: 100 історій слів у соціоконтексті''

Від часу Тараса Шевченка аксіомою є слова "і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь", "бо хто матір забуває, Того Бог карає". Українське суспільство давно перестало усвідомлювати кару Господню за зраду свого, за переступ, за вихваляння всього іноземного...

СВОГО НЕ ЦУРАЙТЕСЬ, І ЧУЖОГО НАУЧАЙТЕСЬ, АБО РІВНОВАГА МЕЖИ СЛОВОМ НАЦІОНАЛЬНИМ ТА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНИМ Оксана Микитюк. Рецензія на монографію "Англізми і протианглізми: 100 історій слів у соціоконтексті". Автори: Ірина Фаріон, Галина Помилуйко-Недашківська,

Від часу Тараса Шевченка аксіомою є слова "і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь", "бо хто матір забуває, Того Бог карає". Українське суспільство давно перестало усвідомлювати кару Господню за зраду свого, за переступ, за вихваляння всього іноземного...

ВИСТУП ІРИНИ ФАРІОН 9 травня 2024 року на другому засіданні Львівського апеляційного суду у справі незаконного і політично замовного звільнення з Львівської політехніки (стилістично виправлено)

1. Про своє звільнення я довідалася з інформації, розташованої в мережі 15 листопада 2023 року приблизно о 20.00 у середу. Жодних попередніх розмов з керівництвом Політехніки, де пропрацювала 32 роки і жодних конфліктів із будь-ким: чи студентами, чи викладачами, – не мала...

Відкритий лист на підтримку Ірини Фаріон проти її незаконного політично вмотивованого звільнення з НУ ''Львівська політехніка''

Шановне панство! Прошу про підтримку! Незаконне звільнення з політичних мотивів – це повернення в репресії 30-70-х років 20 ст. Це знищення України зсередини...