БЛАГА ВІСТЬ ПРО УКРАЇНСЬКУ МОВУ МІЖНАРОДНУ...
Блага вість зійшла на Україну: міністр освіти т. Гриневич заявила, що українська мова має набути статусу міжнародної. Перед тим міністерка заявляла про збільшення зарплати учителям, а вже незабаром зворушила вчителів їхнім неминучим масовим скороченням і відомим від часів Табачника пилом про створення опорних шкіл та ліквідацію тисяч шкіл в українських селах та ще й потреби їхнього фінансування з місцевих бюджетів...Пані, ви ж так боролися з тим, що зараз запроваджуєте, коли були депутатом від фракції Народний фронт із теперішньою нульовою народною підтримкою! Що за дивнії метаморфози? Чи просто завіса впала і декор яценюківський, як вода, зійшов?
Але я про мову. Аби тебе визнали у світі, – зроби лад спершу в себе вдома. Можна почати з однопартійця Гриневич А. Авакова, який ніяк не може яко міністр внутрішніх справ опанувати мову народу, хліб якого споживає, та ще й судиться за право в Українській унітарній Державі бути окупантомовним. Можна поспілкуватися зі ще одним своїм однопартійним міністром юстиції Петренком, який на мою вимогу про запровадження в актах цивільного стану графи національність переймається, що цей найосновніший зв'язок зі своїм родом може "перетворитись на тягар" (лист нардепам І. Фаріон, О. Шевченкові від 07.07. 2014 N4305- 1- 4, див. 14/6.1http://blogs.pravda.com.ua/authors/farion/53ec980d4f0c0/). Можна і листа до Америки написати своєму партійному поплічникові – казнокрадові Яценюку, який завше публічно обстоював право окупантомовних. А ще можна звернутися до всіх інших своїх побратимів – нардепів із фракції Народний фронт: із 82 народних обранців лише 18 осіб підтримало мій законопроєкт про внесення змін до закону "Про державну службу" (щодо обов'язкового володіння українською мовою посадовими та службовими особами). Цей законопроєкт ставив на голосування мій побратим нардеп VIII скликання М. Головко 20 травня 2015 року. І то більше. Саме ця рідна для Гриневич фракція у своїх рядах знайшла аж 5 нардепів, що проголосували проти української мови у держслужбі: О. Дроздик, Л. Денісова, О. Романовський, М. Бурбак, Д. Сторожук. То поспілкуйтеся, пані міністр, з ними родинно, по-українському, без виходу на міжнародний рівень...Слізно прошу.
І найосновніше, бо то вже винятково з освітньої парафії. Задля блага української мови в Україні скасуйте, пані міністерко, ще один наказ вашого побратима по-ліберальному освітньому цехові С. Квіта про необов'язковість предмета УКРАЇНСЬКА МОВА та Історія України в негуманітарних вишах. Цей зашморг на тілі української національної освіти "майданний" Квіт сплодив 25 листопада 2014 року, скасувавши наказ N642 "Про організацію вивчення гуманітарних дисциплін за вільним вибором студента" від 9 липня 2009 року, який встановлював перелік обов'язкових дисциплін гуманітарної підготовки в вишах та їхні обсяги. Як наслідок такого прекрасного подарунку для рускава міра в час чергової українсько-російської війни – негуманітарні виші, почасти на чолі з манкуртами (з огляду на свою так звану автономність), відмовляються від вивчення базових світоглядових дисциплін – української мови та історії України. Війну ж бо маємо там, де нема УКРАЇНСЬКРЇ МОВИ і де не вчили української історії. А окупантомовний українець – це найкращий трофей путіна і символ поразки України перед Росією: вона вичавила з українця його душу й наповнила своім міром і язиком – рускім. Ці речі доведені смертю понад 9 тисяч українців на Східному фронті, яких убили винятково москвоязичні.
Поряд із тим такий квітівський наказ грубо порушує право студентів отримувати повноцінну освіту, яка є університетською саме тому, що випускник вузько спрямованого закладу отримує базові знання зі засадничих гуманітарних дисциплін ціннісного і світоглядового спрямування. Освіта без національного виховання – це меч у руках божевільного. Таке рішення є насильним і брутальним відлученням молодих людей від грандіозних українських набутків, які можливо почерпнути передусім із української мови та історії. Наказ Квіта, який ви вілюєте в життя, спрямований на демонстративне усунення української гуманітарної складової з навчального процесу. Вважаю, що основна проблема сучасної освіти в її космополітичній спрямованості й відсутності україноцентричного змістового наповнення. Обережно! Ліберальна інфекція у вишах. Але вона, без сумніву, мине, як дитяча хвороба наслідування чи то Заходу, чи Сходу.
Отож. Спрямуйте свою енергію на закриття окупантомовних шкіл та усунення з роботи всіх окупантомовних прєпадаватєлєй, бо вони аж ніяк не мають поїдати наш бюджет і формувати виродків-сепаратистів. Війна кличе стати сильними українцями і не потрясати країну безплідними словесами про міжнародність української мови, коли вона й досі ні в освітній, ні в державній, ні в медійній царині не посідає першорядного місця. Залишіть цей словесний декор для свого вузького оточення. НЕ ПРОЙМАЄ!
