ВІРШІ СИЛЬНІШІ ЗА КУЛІ...
Рівно рік тому, 15 вересня 2015 року, Дмитро Павличко написав вірш про заклик мера Садового у дні анексії Криму спілкуватися у Львові мовою ворога і загарбника. Ось воно – це відео, де мер Львова – західне обличчя рускава міра, москвофіл Садовий – закликає львів'ян до цього страшного відступництва.
Раб завше мріє інших зробити рабами. Це в перші дні анексії наших земель.
Тепер нове гасло Садового і самонемочі:
ЗАНЕЧИСТЬ УСЮ УКРАЇНУ ЛЬВІВСЬКИМ СМІТТЯМ І МОСКОВСЬКИМ ЯЗИКОМ.
_______________________________
Коли агресорові навдогоду
Панове львівські (кажуть, навіть мер!)
Одну добу до рідного народу
Звертатись по-російськи, – я помер!
Помер з ганьби, збудився від розпуки -
Це що, Франка у ЛЬвові вже нема?!
Не чують вже діди, сини і внуки,
Як в дзвони б'є на Лонцького тюрма?
Куди ж ти дівся, український Львове?
Ти просиш Путіна: "Не бий! Спинись!
Я притулюся до твоєї мови -
Хай буде так, як то було колись!"
Свободою розбещені плебеї,
Московського ярма пружна тяго,
Нема на вас бандерівської реї,
Нема у вас і розуму свого!
Так, як було, не буде вже, не буде,
Хоч вічно по-російськи говоріть,
Як ваші предки, славні ботокуди,
І як гебня з тюремних підворіть!
Подумайте, збагніть, пани шановні,
Що там, на Сході, де палає твердь,
Ідуть бандерівці російськомовні,
За українську мову йдуть на смерть!
Вони були маленькими забиті
Москвою, та воскресли, вчувши крик
Повстань, але кати несамовиті
У їхні горла вп'яли свій язык.
Вони беруть російщину як зброю,
Для битви з ворогом: "Вперьод! Вперьод!"
І гинуть, заслоняючи собою
Не москальню, а рідний свій народ.
Вони – повстанці не наполовину,
Вони при зброї – значить, не раби,
І борються вони за Україну
Без вашої "російської" доби!
15 вересня 2015 року
ДМИТРО ПАВЛИЧКО
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
