ПРО МОВУ для гібридів: "на вимогу" чи "прийнятну для сторін" (5670д)
Нове словоблудство шириться через мовні місцеві ухвали, а найбільше через мовний закон 5670д (так званий доопрацьований), що зараз у Верховній Раді у профільному комітеті з питань культури і духовности. Насправді нічого "доопрацьованого" в цьому законі нема, крім як заведення до багатостраждальної освітньої ст. 17 у п.7 "офіційних мов Європейського Союзу". Не можуть лакеї не прогнутися тепер перед новим господарем: треба всюди втулити мови ЄС. Так себе поводять лише залежні, несамостійні та ущербні істоти. Отже, хвостик біля цифр, що д, розрахований хіба на дурнів.
1. Цей закон 5670д, що розпіярений як закон "від громадськости", – є насправді законом від Самопомочі, НФ та БПП, що найняли собі на службу лакеїв "від громадськости" при Мінкульті у вигляді так званої координаційної ради з мовних питань.
2. Представники цих фракцій, зокрема І. Подоляк, Г. Гопко, О. Юринець... та ін., цей закон тупо списали із закону 5669 (автор С. Головатий), який депутати-свободівці, а також тоді М. Княжицький і М. Матіос зареєстрували у ВР 19 січня 2017 року.
3. У цей закон 5669, що був зареєстрований у Раді ще 10 січня 2013 року (а тепер переєстрований) тодішніми опозиційними фракціями (Батьківщина, Удар, Свобода), внесено концепційні правки, що закріплюють уживання поряд із державною мовою інших мов. Найодіозніша серед цих правок у першому розділі, ст. 1, п. 2: "Статус української мови як єдиної державної мови не може бути підставою для заперечення мовних прав і потреб осіб, що належать до національних меншин", що насправді перенесена у цей законопроєкт із закону Ківалова-Колесніченка, ст. 6. Звісно, що далі закон 5670д, що списаний із закону 5669 у його добрій базовій частині, можна не читати, бо будь-який його добрий пункт буде оскаржено через пункт 2, ст. 1. Особливо оскаржені будуть дуже вагомі приписи із закону 5669 про Національну комісію зі стандартів української мови, про Центр української мови, про Термінологічний центр, про Інститут Уповноваженого, про мовну експертизу. Усі ці пропозиції скопійовано (себто вкрадено с умним ліцом) у законі 5670д, але чудодійно знейтралізовано пунктом 2 статті 1.
4. Проте ліберальні творці мовного закону на цьому не спинилися. У законі, який вони назвали "Про забезпечення функціонування української мови як державної", ці просвітлені законотворці чомусь у понад 20-х статтях із 59-х вживають термін "інші мови", а у 5-х статтях вживають термін "мови національних меншин" (див. про це: ПРО ТРИ МІФИ МОВНОГО ЗАКОНОПРОЄКТУ N5670). І це попри те, що вони, на превелике горе, взялися ще й писати закон про мови нацменшин... Понад то, в освітній ст. 17, що відкриває дорогу для навчання мовами нацменшин по всій освітній вертикалі, ці лакеї постійно покликаються на закон "Про національні меншини в Україні", "Про дошкільну освіту", "Про загальну середню освіту" замість того, щоб творити україноцентричний закон і тоді до цього новоствореного закону достосовувати інші. І це зрозуміло: лакеї мусять підперти себе чинним колоніяльний законодавчим полем, бо на зміну його вони не здатні, з огляду на свою ж колонізованість.
5. Закон 5670д заводить у наш простір дивний соціолінгвальний термін гібридного змісту "мова прийнятна для сторін" і поширюється ця гібридність на органи правопорядку (ст.13, п.2), обслуговування споживачів (ст. 26, п.2), медицину (ст. 29, п.2), транспорт (ст. 32, п.3). Цікаво, як цей припис можна здійснити? Чи є щось подібне в Німеччині, в Польщі, Аглії, Чехії та ін., коли для мене прийнятна там, до прикладу, лише моя українська мова у сфері обслуговування. Чи не ідоти? Ні. Вони просто ГІБРИДИ, бо малороси. Цього ідіотизму ви, звісно, не знайдете у законопроєкті 5669.
6. Творці закону для "д" (тобто для гібридодурнів), звісно, що чолом гепнулися перед мовами ЄС (тільки англійська – це вже не ЄС) та й повписували їх до статті про мову науки (ст. 18), про книговидання і книгорозповсюдження (ст.22, п. 3), до електронних інформсистем (ст. 23, п.1). Особливо зворушує припис захищати докторські та кандидатські дисертації мовами ЄС. Замість того, аби дбати про розвиток НАУКОВОГО стилю української мови і неспинний розвиток її термінологічної системи у супротиві до чужих терміносистем, то ці представники племени ботокуди НЕЙТРАЛІЗУЮТЬ розвиток нашої інтелектуальної думки питомою мовою і ставлять науковців на службу до чужих мов та держав! Словом, курс на космополітизацію науки взято. Адже тепер у вишах за те, що ти читаєш лекції мовами ЄС, тобі заплатять більше грошей, а коли статтю опублікуєш англоязиком (який вже не в Евросоюзі), то тобі докинуть 250 балів у рейтингу, тоді як за монографію своєю мовою отримаєш всього лиш 40 балів!!! Чи є ще більша маніфестація своєї вторинности, ніж та, що в освіті та науці? Коли нема усвідомлення свого, то йдеться по чуже.
Вчіть які завгодно мови і послуговуйтеся ними на Міжнародних наукових конференціях, але у своїй державі навчіться бути гідними мови Шевченка, Франка, Лесі, останні з яких неабиякі поліглоти з єдиним вибором українськомовної України.
Отже, новозаведені гібридні терміни "мова прийнятна для сторін" чи "мова на вимогу споживача" і ще щось подібне – це все затримання мови окупанта в нашому просторі. Для початку, прочитайте 10 статтю Конституції України, де державна мова лише УКРАЇНСЬКА, а не "прийнятна для сторін". Вигадують все що завгодно, аби лиш закріпити стан раба у власній свідомості і у власній країні.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
