Тріяда від Петра Яцика: освіта, гроші, армія
8 листопада в Києві стартуватиме ХХ Міжнародний конкурс з української мови ім. Петра Яцика (7.07.1921-1.11.2001) – мецената, фонд якого становив щонайменше 4 млн. доларів і який став найбільшим українським жертводавцем другої половини ХХ століття. Він був великим скептиком, жорстким критиком українських вад і невтомним працелюбом. Нещадно шмагав сучасників за лінивство, запроданство і водночас за надмірний ідеалізм та ліричність. Його патріотичність, як природа, – різний у своїх виявах і завжди правдивий і незаперечний! Свої великі статки вкладав у перспективу, сформулювавши тріяду базових цінностей – освіта, гроші, армія: "Найважливіша цінність одиниці й держави – це сила, яку дають освіта, гроші й армія. Освітлюють красу, але рахуються тільки з силою. А ми ці ділянки занедбували багато-багато років". А чи не занедбуємо зараз, особливо в час війни між Москвою та Києвом?
Що б сказав сьогодні Петро Яцик, коли б у час гарячої фази московсько-української війни, обізваної словами з трьох букв -АТО чи ООС, у Києві почув незрівнянно більше мови окупанта, ніж тоді, 2000-го, коли вперше відвідав Київ і розпочав свою мегаакцію – Міжнародний конкурс з української мови? Він був би певен, що московити ВЖЕ взяли Київ!!! Саме на цій підставі якась московська пісатєльніца Л. Уліцкая 28 жовтня 2019 року заявила про загрозливість для язика навіть вкрай ліберального мовного закону, ухваленого 25 квітня 2019 року: "Запрет русского языка в нынешнее время и утверждение украинского как государственного в Украине – это ошибочный проект. Эта мера мне показалась слишком жесткой и неразумной. Это не совсем удачный проект на сегодня. В Украине очень много русскоязычных людей, Киев говорит по-русски. Такие решения требуют пересмотра и вдумчивого отношения. Когда украинская государственность утвердится, таких жестких языковых запретов не нужно будет делать" (див. https://www.obozrevatel.com/society/eto-oshibka-izvestnaya-pisatelnitsa-vyiskazalas-o-zaprete-russkogo-yazyika-v-ukraine.htm).
Щоб він подумав, коли б на Хрещатику зустрів військовиків в українській військовій формі з тризубом та синьо-жовтим прапором, але московською мовою на устах? Так це ж перевдягнений в українську форму ворог-московит! Окупант в українському строї крокує Хрещатиком! Бо що ж захищають тоді воїни, як не свою культуру та мову, вписану в координати тільки цієї української землі. Про це свідчить діялектологічний атлас української мови: жодної іншої мови, крім української, наші терени не народили. Звідки ж взялася на цій українській землі мова ворога, з яким триває безперервна війна в різних фазах від часу смерти Хмельницького? Чому, запитав би Петро Яцик, з огляду на свою термоядерну логіку, скептичний розум, пекуче слово й меркантильний розрахунок, ці воїни говорять мовою агресора, коли в законі "Про Збройні Сили України" у статті 13 написано, що мова війська – українська? Якщо в армії не дотримуються законів, то хіба це армія і чия це армія? Якщо держава не живе за 10 статтею Конституції України, то хіба це держава? То кого ж вона держить і задля чого?
Щоб він подумав, коли б приїхав на Закарпаття і почув, як українські діти шваркотять по-мадярському, у Львові – по-польському, у Чернівцях – по-румунському, а в Києві, звісно, по-московському? Що Україну сусіди-хижаки через її слабкість "в освіті, грошах та армії" роздерли на шмаття і доконали черговий переділ світу під час цієї неоголошеної московсько-української війни, обізваної АТО чи ООС! Але ж це, пане Петре Яцику, нова ліберальна мовна стратегія нашого міністерства освіти на чолі з Квітом та Гриневич насаджувати в освіті мовний вавилон, аби лиш не допустити до панування МОВИ Вашого села Верхнього Синьовидного, що на Львівщині...
За їхніми приписами у так званій антидискримінаційній експертизі шкільних підручників мову нашу вже не можна називати солов'їною, бо це дискримінує інші, "несолов'їні" мови (див.: https://blogs.pravda.com.ua/authors/farion/5b3b304d50bf2/).
Нова чиновниця від освіти, "слуга народу" Г. Новосад каже, що з 2020 року в Україні не буде жодної школи з мовами нацменшин (розумій мовами окупантів), про що зовсім не здогадується Зе-президент і, приїжджаючи на лінію фронту, в Золоте, нервово спілкується з воїнами, до речі, як і вони, мовою окупанта. Пан Яцик, мабуть, упав би в шок від таких мовних кульбітів новообраної влади, зокрема головнокомандувача як найяскравішого представника "рускава міра" в Україні та від Голови Верховної Ради Д. Разумкова, що ще на початку виборчої кампанії 2019 року заявив, що питання мови, історії та культури треба винести за дужки: "Насправді, все, що може роз'єднувати українців, – віра, мова, територія, якісь історичні лідери, – потрібно винести за дужки, принаймні доти, доки ми не закінчимо війну" (див. https://www.5.ua/polityka/treba-vynesty-za-duzhky-u-komandi-zelenskoho-rozpovily-iak-stavliatsia-do-zakonoproektu-pro-ukrainsku-movu-189717.html, 2.04.2019). Це логічно, як папуга, 23 жовтня 2019 року на московському ТБ повторив нардеп від "слуг народу" Є. Шевченко: "Я вважаю, що перші питання, які ми повинні зняти – це мовні і культурні. Саме мовне питання, яке було порушено ультранаціоналістами, призвело до розколу в суспільстві. Мовне питання має бути зняте. Люди повинні розмовляти тією мовою, якою вони хочуть" (див. https://glavcom.ua/news/vinna-mova-ta-nacionalisti-shcho-nagovoriv-sluga-narodu-shevchenko-na-kremlivskomu-kanali-povne-video-634653.html).
А щоб Ви сказали, пане найбагатша людини Канади, коли б зустрілися з послом України в Канаді Андрієм Шевченком (просто горе з сучасними шевчєнкамі), який 25 липня 2018 року заявив, що "Українська діяспора в Канаді змінює ставлення до російської мови. Ставлення до російської мови завжди було складною темою, проте зараз українська мова втратила монополію на патріотизм. Можна бути російськомовним кримським татарином і російськомовним патріотом України... Це матиме дуже хороші, правильні, довгострокові, здорові наслідки" (див. О. Пономарів. "Подарунок" українського дипломата // Слово Просвіти, ч. 31, 2-8 серпня 2018). А що ж це за новітні укропатріоти з язиками в роті? Ви б, мабуть запитали в цього А. Шевчєнкі, чи він колись учив історію, яка показує, що московська мова в Україні взялася через убивство українців московитами та окупацію України Росією? То скільки ж тому Шевчєнкє в цій Канаді платять, коли він повторює столітньої минувшини гасла Валуєва та чорносотенців "про здорові наслідки" від язика окупанта? Чи ж він, бува, не осліп і не бачить, що наслідки російської мови в Україні криваві: війна там, де не було української мови, історії та церкви. Війна там, де російська мова! Там убито вже від 2014 року близько 13 тисяч українців! САМЕ МОВА, особливо під час війни, ділить нас на ВІЛЬНИХ і НЕВІЛЬНИКІВ, на своїх та чужих, на борців і бандитів, на державників і колаборантів, на націоналістів і псевдопатріотів з язиком у роті. Ділить на живих та мертвих. І не треба свого банального лінивства та угодовства прикривати патріотичними фразами і правом без обов'язку і далі говорити мовою окупанта! І не треба виплітати, що серед українськомовних чимало юд, бо не про виродків нам ідеться, а про виконання власних законів.
А ще Петро Яцик, мабуть, хотів би зустрітися з українськими бізнесменами, але виявив би, що великого українського бізнесу нема, а коли щось і є, то говорить також мовою окупанта: фірташі, ахмєтови, каламойскі, парашенкі, бойки, вілкули, пінчуки та ін. То чи знайшов би він в собі сили продовжувати цей конкурс з української мови, що є водночас і знаннями, і грішми, і легіоном воїнів українського слова, що сильніше за гармати? Звісно, що так. І найбільше окрилив би його річної давнини епізод з обдарованим юним шахістом Романом Ковальським, який на европейському чемпіонаті з шахів на запитання суперника московита російською мовою блискуче відповів: "I don't understand you": "Рома сьогодні грав з суперником з Росії. Він питає Рому: "Какой у тєбя рєйтінг?". Рома у відповідь: "I don't understand you". Той: "Чьто!?". Поруч сидить молдованин і каже росіянину, що він не розуміє російської. Той: "Как нє панімаєт, он же с Украіни". Рома після партії мені: "Я так давно мріяв потролити так росіян". П.С. Партію легко виграв. Хто думає, що це не толерантно, мені байдуже" (допис мами Романа Ковальського Анни Ковальської на ФБ).
Ось, панове, це і є нова стратегія конкурсу з української мови: ми не розуміємо мови окупанта. І це не тролінг (збиткування). Це має стати новим світоглядом відродженої нації. Ми вивчаємо, знаємо і живемо своєю українською мовою, що була для нас Державою в часи бездержавности. Вона наш кордон і наші набої. Словом, пане меценате! Будьте спокійні. Конкурс буде, бо є дуже багато Ромчиків Ковальських.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
