ЯЗИК подав у суд на МОВУ: перше судове засідання у справі Фаріон
"Вона йшла гордо і впевнено в симпатичній сукеночці, в елегантних босоніжках, красива, незалежна жінка, високий науковець, незрівнянна своєю мудрістю і силою Духа! Львів зустрів ганебне судилище над нею похмуро, ніби сердився і журився з усіма присутніми...Навіть дощик накрапав, щоб остудити гаряче обурення і протестні настрої від абсурдности позивача... Старі партійці і зовсім юні націоналісти стояли міцною стіною підтримки Великій жінці, яка гостро стріляє словом", – так побачила початок мовного судилища над Іриною Фаріон у Львові за Позовом від рускоязичного Борі з окупованої Макіївки львів'янка пані Наталя Грицишин (див. ФБ). Але "абіжений рускоязичний" Боря на суд не прийшов. А ми чекали...
Отже, 31 липня відбулося перше судове засідання у справі Позову до Ірини Фаріон мешканця Макіївки Б.Б.Л. у справі начебто образи Фаріон "російськомовного населення"... Предмет позову – етер Ірини Фаріон на каналі НТА "Юркевич: Акценти" від 8 листопада 2019 року.
Попри відсутність Позивача та його представника, судовий процес розпочато. Що хоче Боря з окупованої московським ворогом Макіївки? Боря вважає, що я принизила "честь та гідність мешканців Донецької та Луганської областей та російськомовного населення України шляхом публічного виступу на телебаченні та опублікування у соціальних мережах" (з Позову). Боря вважає, що я завдала йому тим "тяжких моральних страждань" (з Позову), які він оцінює у 50.000 грн.
Одного разу подібний до Борі комуніст, нардеп VII скликання О. Зубчевський, вже подавав на мене Позов за приниження його "честі, гідності та ділової репутації", бо в Верховній Раді, на комітеті з питань освіти і науки, я ніжно назвала його "виродком" через віслюче небажання говорити державною українською мовою. "Принижений і угнєтьонний", забутий вже всіма комуніст Зубчевський, оцінив прекрасне слово "виродок" у 100 тисяч гривень як моральне відшкодування. Як бачимо, Боря "абідєлся" на меншу суму, ніж динозавр-комуніст. Ідеологічна інфляція. І нема на то ради.
24 вересня 2013 року той самий Шевченківський суд м. Львова ВИЗНАВ, що я принизила цього "таваріща Зубчевського" і постановив сплатити йому за "виродок" 20 тисяч гривень і 2 тисячі судових витрат, який цей виродок пообіцяв використати на підтримку російськомовних шкіл... Проте Касаційний суд скерував справу на новий розгляд. Позивач більше не прийшов. Натомість ми, передусім свободівці, на Майдані й у Верховній Раді помножили комуністів на нуль...Отже, не хотілося б, щоб Львівський суд знову повторив помилкове рішення в первинній інстанції. Хоч Майдан, як на мене, неминучий.
Але повернімося до Борі. Що ж його, представника рускоязичного насєлєнія як основного трофея Москви в Україні, підґрунтя московсько-української війни, соціяльно-демографічної основи внутрішніх конфліктів усередині країни та визначального дестабілізатора її незалежности – так рвонуло аж на Позов до суду?.
Всього лиш мої правдиво убивчі слова, які сповна сприйме сильний, вільний і гордий. Пропоную ці два знакові уривки з телепрограми на каналі НТА "Юркевич: Акценти", з яких Боря з переляку понадкушував окремих фраз (виділено чорним) та й подавився ними, бо сам загальний контекст йому взагалі не під силу:
5:30 – 7:00... Пригадуєте з'їзд у Сіверсько-Донецьку, за часів Ющенка, саме тоді, відверто в 2004 році, звучали сепаратистські заяви, що "государство", бо важко це назвати державою, то що ми маємо сьогодні в Україні, зробило з тими людьми, які ще в 2004 році виразно закликали до єдності з москалями. Абсолютно нікого...Та по тюрмах розіпхати, розумієте? Розіпхати по тюрмах, освіти не дати, роботи, не дати. Кордони відкриті, гибанули швиденько і поїхали. Чого ви причепилися як реп'яхи до нашої святої української землі? Це наша свята українська Донецька і Луганська земля. Народила Володимира Сосюру, народила Івана Світличного, народила Олексу Тихого, народила Юрія Литвина, виплекала, сформувала, вилеліяла Василя Стуса. І ви мені будете заявляти, що Василь Стус за свою свідомістю особливо відрізняється від Маркіяна Шашкевича? Від, скажімо, Степана Бандери? Від Романа Шухевича? Тут взагалі навіть не ідеться, щоб їх слухати, ідеться про те, щоб поставити на місце і запропонувати вибір: не подобається моя культура, не подобається мій герой? Ти мені не подобаєшся, просто кордон відкритий і пішов. Оце цяцькання з ними упродовж 28 років, призвело до чого? До того, що загинуло 15 000 сильних українців.
7:36 – 9:08:
...Тепер до влади прийшов продукт "русского мира", тепер до влади прийшли совки рівня 70-80-х років. А що таке 70-80-ті роки? 70-80-ті роки – це, власне, тоді коли народилася потворна радянська свідомість. Коли сформувався "советский человек", коли сформувався образ – "мой адрес не дом и не улица, мой адрес Советский союз". Розумієте? Ці совки чортові, які зараз при владі, не сподівалися, що в дев'ятдесят першому році Україна проголосує все таки своє більшістю за самостійну державу. Формально ми цю державу отримали. А на рівні ментальності і на рівні свідомості ті, які голосували за цю "зєлєнь", яка зараз при владі, – це насправді утвердження "советского человека" чи "радянського человека". І от ті, яких ви цитували, це також "гомо советикус". Пам'ятаєте, цей фантастичний термін, які створили прибалтійські народи, литовці, латиші й естонці? Тому нам не треба робити з того проблему, не треба до них пристосуватись, нам треба іх маргіналізувати і шукати статті кримінального кодексу, за які вони мають відповідати за посягання на унітарність нашої держави, на суверенітет нашої держави. Далі, іх слід всіх позбавити паспортів, обов'язково. Якщо вони хочуть повернутися назад в Україну – іспит з української мови, з історії України, іспит на знання нашої Конституції, і далі, що надзвичайно важливо, я би позбавила їх, щонайменше на років десять виборчого права...".
Який стосунок до цього сказаного мають національно свідомі мешканці Донеччини та Луганщини, мабуть, знає тільки рускоязичний представник насєлєнія Боря, що, маючи 42 роки бадьорого віку, покинув окуповану територію. Він не взяв зброї до рук у лавах ЗСУ чи добровольчих батальйонів, щоб захистити від московського ворога свою окуповану ворогом домівку. Він не став волонтером для нашої армії та адвокатом (за фахом юрист) для катованих і закатованих у донецько-луганських підвалах українців, яким за мову відрізають руки, розпорюють животи, виколюють очі... Ні! Він у свої повні сил 42 роки припхався до Києва і звідси (не забуваючи тепер подорожувати Єгиптом та Тунісом) строчить доноси на Ірину Фаріон та ще й, не соромлячись свого чоловічого виродження, пише незугарні словесні голосіння:
"у 2014 році власними очима стали свідками військового протистояння у м. Донецьк та прилеглих територіях, відчуваючи жах від пострілів та вибухів артилерії на недалекій відстані, в результаті чого зазнали важких моральних страждань;
У червні 2014 року вимушені були покинути власну квартиру та виїхати за межі Донецької області у пошуках роботи та місця проживання, і до теперішнього часу вимушені проживати в орендованій квартирі, відчуваючи себе соціально незахищеними громадянами України" (з Позову).
Як бачите, Боря зумисне не вказує, що ж це за "військове протистояння", бо рускоязичний Боря – основна ментально-соціяльна опора для окупації України Путіним. Путін щасливий, що є в Україні рускоязичний Боря, якого треба захистити, бо він, тупий, не може заговорити мовою землі, яка його годує: "Наголошу, що ми були змушені захищати російськомовне населення на Донбасі, змушені були відреагувати на прагнення людей, що живуть в Криму, повернутися до складу РФ", – В. Путін (https://www.unian.ua/politics/1568831-putin-zayaviv-scho-rosiya-bula-zmushena-zahischati-rosiyskomovne-naselennya-na-donbasi-ta-v-krimu.html, 12 жовтня 2016).
Коли Борі так тяжко живеться в Україні, і він тут "соціально незахищений", то нема жодної проблеми, аби поїхати до райської країни Путіна, де всі рускоязичні купаються в молочних ріках.
Але пощо стільки про ображеного рускоязичного Борю, коли під стінами Суду було так багато прекрасних людей зі Львова, Києва, Луцька, Рівного, Кривого Рогу, Слов'янська, Золочева, Стрия, Самбора та навіть квіти кур'єрською поштою з Дніпра і друзі з Польщі, а найосновніше – мої студенти з Політехніки, політичні побратими, колеги, дуже юні, зрілі й поважні оборонці нашої Мови як основного символу національної тожсамости. Ось деякі найяскравіші міркування натхненних учасників акції протесту "Язик проти Мови" і "Руки геть від Фаріон" із ФБ:
"Моя публікація про суд над Українською Мовою і професоркою Іриною Фаріон як її метафорою викликала резонанс. Отож сьогодні ущімльонний Борєчка навіть не з'явився до суду. Але з'явились сотні проукраїнських Людей, які зарядили мене своїм духом, як сонце заряджає світлом. Мову не здамо! На щастя, є ті, кому не байдуже, хто не втомлюється, хто підводиться після ударів і йде до мети, до ідеї. Для мене особливий цей день" (Антон Іщук, Вінниця-Київ, студент-філолог Київського нацуніверситету ім. Т. Шевченка).
"Не можу не поділитися з вами цими світлинами та емоціями! Яка неймовірна сила і квітковість в одній постаті! Не перестаю захоплюватись і щиро дякую "за спільне думання і літання"!#зупини лінгвоцид #руки_геть_від_Ірини_Фаріон" (Данило Гайдамаха, Київ, студент-журналіст Київського нацуніверситету ім. Т. Шевченка).
"Дякую, Ірина Фаріон, за таку СИЛУ боронити МОВУ! Щастя бути тим студентом і слухати Ваші лекції, формувати хребет і ставати до бою. Надихаєте, мотивуєте, пробуджуєте ВІРУ!" (Кіндрат Сергій, Львів-Самбір, студент-економіст Львівської політехніки).
Цікаво й інше: жодне інформаційне джерело так званого нацдемівськго чи ліберально-гібридного спрямування не висвітлило події. І це зрозуміло чому: поважна конкуренція начебто на їхньому полі. Фаріон для них – це паніка і когнітивний дисонанс:
Доходить до накалу атмосфера -
Бо Фаріон вже стала, як Бандера!
Бояться тут її, бояться і в Кремлі -
Доки не пізно, ховайтесь, мос-алі!
Нталія Музира.
Отже, до зустрічі на наступному судовому засіданні 3 вересня, об 11.00, Львів, вул. Січових стрільців, 12. Постріляємо. Мова – зброя. Слова – кулі в тилу.
Далі буде.
Ірина Фаріон
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
