21 березня 2021, 22:10

Про мову ''давню і достойну...''

Президент Литви Гітанас Науседа під час українськомовного виступу у Верховній Раді 19 березня 2021 року назвав нашу мову "давньою і достойною", "яку було довго переслідувано і знищувано, однак не знищено".

Ще з уст жодного нашого президента не чула акценту саме на давності нашої мови та її системному знищенні – і її, попри все, незаперечній перемозі. Звісно, жоден з наших президентів, з огляду на нікчемне знання української мови, не здатен уживати безособової форми дієслова на -но, -то (переслідува-но, знищува-но, знище-но), як це зробив Президент величної Литви. Мова завше виказує нас у найнесподіваніший спосіб. При нагоді хочу нагадати цей знаменитий історичний припис у Литовсько-Руському князівстві про державний статус нашої староукраїнської (руської) мови у Литовському Статуті (1566, 1588 рр.), бо про це добре знає президент Литви, але зовсім не знає президент України: "А писар земский мает по Руску литерами и словы Рускими вси листы и позвы писати, а не иншым языком и словы, и так мает писар присегати" [Ст. 1566, с. 90-91];

Містить Литовський Статут і стратегічно важливий у мовно-етнічному і політичному плані артикул 9-й розділу III-го про неприпустимість посідання урядів чужинцями та продажу їм землі: "Иж достоенств врядов в дедицтво чужоземцом давано быти не маеть", відповідно до якого ні ґрунтів, ні посад іноземець не має права отримати: "Але на достоенства и всякий вряд духовный и свецкий не маеть быти обиран, ани от нас, Господаря, ставлен, толко здавна продков своих уроженец Великого Князства Литовского Литвин и Русин". У разі порушення цього припису людина чужого народу втратила б свою маєтність на користь Великого князя Литовського [Ст. 1566, с. 76, 281].

А завершу своє коротке слово з моєї докторської монографії приписом з Литовського Статуту 1588 року: розділ IV "О судьях и о судех", де в артикулі 1-у зазначено: "А писар земский маеть по-руску литерами и словы рускими вси листы, выписы и позвы писати, а не иншым езыком и словы. А присягнути маеть на вряд свой писарский тыми словы" [Ст. 1588, кн. 1, т. III, с. 430]. Більше про це читайте у моїй монографії "Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у 14-17 століттях: мовна свідомість. Мовна дійсність, мовна перспектива" (Видавництво Львівської політехніки, 2015, 2-е вид. 2018 р., тел. 097 250 80 86)

Уповноваженому з захисту державної мови України Тарасові Кременю про безпрецедентні дискримінаційні дії щодо депутата Верховної Ради України 7 скликання доктора філологічних наук, професора Ірини Фаріон

З В Е Р Н Е Н Н Я 15 листопада 2023 року я без жодного офіційного пояснення у блискавичний спосіб за підписом ректора НУ Львівської політехніки під тиском міністра освіти і науки О...

МИКОЛА ЄВШАН (Федюшка) – войовничий ідеаліст: воїн і митець

Хто вміє ненавидіти, той вміє й любити... Ворог навчив нас ненавидіти, він примусив нас полюбити Вітчизну. І тому я кажу, що наше вигнання з рідних хат, недоля десятків і сотень тисяч українців була потрібна, аби дати сильну і глибоку підставу ідеї національної боротьби...

Рецензія на монографію ''Англізми і протианглізми: 100 історій слів у соціоконтексті''

Від часу Тараса Шевченка аксіомою є слова "і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь", "бо хто матір забуває, Того Бог карає". Українське суспільство давно перестало усвідомлювати кару Господню за зраду свого, за переступ, за вихваляння всього іноземного...

СВОГО НЕ ЦУРАЙТЕСЬ, І ЧУЖОГО НАУЧАЙТЕСЬ, АБО РІВНОВАГА МЕЖИ СЛОВОМ НАЦІОНАЛЬНИМ ТА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНИМ Оксана Микитюк. Рецензія на монографію "Англізми і протианглізми: 100 історій слів у соціоконтексті". Автори: Ірина Фаріон, Галина Помилуйко-Недашківська,

Від часу Тараса Шевченка аксіомою є слова "і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь", "бо хто матір забуває, Того Бог карає". Українське суспільство давно перестало усвідомлювати кару Господню за зраду свого, за переступ, за вихваляння всього іноземного...

ВИСТУП ІРИНИ ФАРІОН 9 травня 2024 року на другому засіданні Львівського апеляційного суду у справі незаконного і політично замовного звільнення з Львівської політехніки (стилістично виправлено)

1. Про своє звільнення я довідалася з інформації, розташованої в мережі 15 листопада 2023 року приблизно о 20.00 у середу. Жодних попередніх розмов з керівництвом Політехніки, де пропрацювала 32 роки і жодних конфліктів із будь-ким: чи студентами, чи викладачами, – не мала...

Відкритий лист на підтримку Ірини Фаріон проти її незаконного політично вмотивованого звільнення з НУ ''Львівська політехніка''

Шановне панство! Прошу про підтримку! Незаконне звільнення з політичних мотивів – це повернення в репресії 30-70-х років 20 ст. Це знищення України зсередини...