Путін – лакмус на свободу чи рабство світу
Чому теперішні події – це спосіб вилікувати Україну і світ? Тому що зрада, угодовство, компроміси зі злом, політична, а не моральна доцільність призводять до витворення великого Зла, втіленням якого став цей застарілий імпотентний психопат Путін. Водночас саме він – це лакмус виявлення роздвоєних і цілісних, здорових і хворих, рабів і вільних, чесних і ницих, сміливих і боягузливих.
Це виклик Неба оздоровити глобальну деморалізацію, прикриту гаслами демократії. Саме опортуністи з усього світу, а передусім компромісотворці з малим злом в Україні і поза нею, виростили цього монстра, що тепер трясе всією планетою. На зміну Гітлеру і Сталіну прийшла їхня реінкарнація на тлі загального угодовського сприйняття і покволих протестів. Вісім років триває бойня в Україні. Убито найкращих 15 тисяч воїнів. А в середині країни і довкола переважає "не стріляти", заклики "до миру", безплідна пацифістська словесна еякуляція. Замість мілітаризації і бандеризації! Апелювати через перемовини до зла – це сподіватися, що воно добро. Це не просто алогізм, це примноження зла і заповільнення наступу зла. Це блокування нової справедливої якости світу, до чого мала б прагнути притомна частина людства (якщо це людство, а не біомотлох). Колись угодовський світ не до кінця полікували Гітлером – і виростили Сталіна, а відтак Путіна.
Так от, визнання Путіним власних терористичних утворень в Україні – це додаткова демонстрація для світу, щоб валити його наджорсткою силою, а не умиротворювати. Маски зірвано навіть для зовсім сліпих. Бо тоді з тих сліпих треба просто здерти шкіру. І не про мир слід говорити чи гарантії безпеки (бо їх не було і нема), а про знищення Москви дотла. Зло не дробиться на дрібні частинки – зло підривається на порох. Щоб ніколи не відродилося.
Світ і Україна начебто прокидаються. Навіть починають використовувати свободівські наративи, що вселяє надію: деолігархізація, Будапештський меморандум, а не Мінськ, розрив дипломатичних відносин, запровадження воєнного стану, закон про колаборантів. Це все наші, націоналістичні напрацювання, які влада тепер просто вимушена витягувати з наших відкладених і непроголосованих законопроєктів і постанов, бо це єдино правильне правове поле, в якому розгромимо Москву. Коли ж ми їх не ухвалили ще 2014 року, то чого ж світ мав реагувати на віддалене зло путіна, що років понад 360 гарцює по наших душах?
Себто саме на нас лежить виняткова відповідальність перемогти і розтерзати Москву. Поки найреальніше з нами Великобританія, Польща, Балтика, Туреччина. Поки витворюється Балто-Чорноморська вісь від націоналіста Юрія Липи з його "призначенням України" оздоровити цей світ: "Кожне покоління повинно написати свою історію. Нові події набирають ваги, і давні події треба розуміти по-новому" (за Ю. Липою – Дж. Галден).
Отже, нема злого, щоб на добре не вийшло. Тяжко хворих не лікують аспірином, а оперують – і ампутують. А дегенератів не лікують взагалі. Їх усувають, щоб ніколи більше не інфікували світу. Українці! Коли б Ви не вибирали лайна до влади – то не мали б війни. Тому війна тепер лікує і вас. Може, вилікує. Бажано, щоб убила найгірших, а найкращих возвеличила. І так буде. Бо з нами Бог і Правда. Бо Він зробить неможливе лише тому, що все можливе зробимо ми, горді і сильні українці.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
