З нагоди 80-річчя УПА: моральні максими покоління нескорених

Стисло про твори-символи, що формували Дух повстанців: "Декалог" Степана Ленкавського, славень Олеся Бабія "Зродились ми великої години", "12 прикмет українського націоналіста" Ярослава Старуха, "44 правила життя українського націоналіста" Дмитра Мирона (Орлика), "Молитва українського націоналіста" Осипа Мащака. Про те, як мистецтво Слова формувало силу Зброї.

Тирани змагають, щоб народ

не бачив своїх апостолів.

Степан Ленкавський

I. Степан Ленкавський (6 липня 1904, Угорники, нині в межах Івано-Франківська – 30 жовтня 1977, Мюнхен) – монах ОУН, філософ, перекладач, провідний ідеолог Організації українських націоналістів (ОУН), очільник ОУН після вбивства С. Бандери. Підготував два фундаментальні збірники "Євген Коновалець та його доба" і "Перспективи української революції" С. Бандери.

Автор фундаментальних праць з історії та теорії націоналізму і "Декалогу ОУН" ("Десять заповідей українського націоналіста", 1929 р.), в якому виклав основні морально-етичні засади учасника національно-визвольних змагань. Йому належить гасло "Свобода народам! Свобода людині!", що стало чільним у програмі ОУН (б). Він також один з ініціяторів та співавторів тексту Акта 30 червня 1941 р., яким проголошено відновлення Української Держави (8).

Я – Дух одвічної стихії, що зберіг Тебе від татарської потопи й поставив на грані двох світів творити нове життя (авторство Івана Габрусевича):

1. Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за Неї.

2. Не дозволиш нікому плямити слави, ні чести Твоєї Нації.

3. Пам'ятай про великі дні наших Визвольних змагань.

4. Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового Тризуба.

5. Пімсти смерть Великих Лицарів.

6. Про справу не говори з тим, з ким можна, а з тим, з ким треба.

7. Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.

8. Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів Твоєї Нації.

9. Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять Тебе виявити тайни.

10. Змагатимеш до поширення сили, слави, багатства й простору Української Держави.

Степан Ленкавський так трактував вступні слова до десятьох заповідей націоналіста: "Вступ – з'ясовує, що це таке український націоналізм та як він повстав. Він випливає з глибини українського духа. Націоналізм – це Дух відвічної стихії. Існує від того часу, відколи існує український нарід. Проявився вперше тоді, як перший раз проллялася українська кров в обороні цілости та незайманости українського народу – національної спільноти... Відтоді цей Дух відвічної стихії цілий час проявляється в історичному післанництві України" (4, с. 35)

Бо плач не дав свободи ще нікому,

А хто борець, той здобуває світ.

Олесь Бабій

II. Олесь Бабій (17.03.1897, село Середнє на Калущині (Франківщина) – 2.03.1975, Чикаго, США): воїн із кулями зі слів – від покоління УСС – до покоління ОУН.

Націоналіст. Поет. Літературознавець. Журналіст. Педагог. Поліглот: знав латину, грецьку, французьку, еспанську, італійську, німецьку, англійську мови і, звісно, що слов'янські мови (2, с. 200).

Автор славня ОУН "Зродились ми великої години" (1932 р.), що з певними змінами, аж за 86 років від часу написання, став офіційним Маршем українського війська 24 серпня 2018 року. Ймовірний автор музики Омелян Нижанківський.

9 вересня 1932 року Олеся Бабія засуджено до 4-ьох років Дрогобицької в'язниці у справі "конгресівців" – учасників історичного Установчого конгресу Організації Українських Націоналістів у січні-лютому 1929 року у Відні. Саме в цей час, перебуваючи під слідством, він у 35 років створив свій славень ОУН "Зродились ми великої години". На ту пору він уже був автором чотирьох поетичних збірок:

(зміни курсивом)

Зродились ми великої години,

З пожеж війни і з полум'я вогнів,

Плекав нас біль по втраті України,

Кормив нас гнів і злість на ворогів.

І ось йдемо у бою життєвому

Тверді й міцні, незламні мов граніт,

Бо плач не дав свободи ще нікому,

А хто борець, той здобуває світ.

Не хочемо ні слави, ні заплати.

Заплата нам – це радість боротьби!

Солодше нам у бою умирати,

Ніж в путах жити, мов німі раби.

Доволі нам руїни і незгоди:

Не сміє брат на брата йти у бій!

Під синьо-жовтим прапором свободи

З'єднаєм весь великий нарід свій.

Велику правду для усіх єдину,

Наш гордий клич народові несе:

Вітчизні будь ти вірний до загину,

Нам Україна вище понад усе!

Веде нас в бій борців упавших слава.

Для нас закон найвищий то наказ:

"Соборна Українськая держава -

Міцна й одна від Сяну по Кавказ".

Війна – це година найбільшої проби для нації.

Ярослав Старух

III. Ярослав-Михайло Тимотейович Старух (псевдо: "Синій", "Стяг", "Ярлан", "Стояр") (17 листопада 1910, с. Золота Слобода, повіт Бережани, нині Козівський район, Тернопільська область – 20 вересня 1947, поблизу м. Любачів, нині Польща). Український політичний і військовий діяч, публіцист, член ОУН та крайовий провідник ОУН Закерзонського краю. Лицар Золотого Хреста Заслуги 1-го кл. З 1945 року член Проводу ОУН та провідник Закерзонського краю.

Бункер Старуха (Стяга) виявлено 17 вересня о 16.00 1947 року поблизу м. Любачева (нині Польща). Повстанці відмовилися вести перемовини зі спецвідділом польської служби безпеки, заспівали славень, молитву, прозвучав постріл, вибух мін. Загинули Стяг, його секретар Ігор і 3 охоронці. Ярослав Старух застрелився або взяв отруту.

Автор "12-х прикмет українського націоналіста" і нещодавно виданої брошури книжки "Упир фашизму":

1. Все готовий, це значить, що він є вояком Української Революційної Армії. Він бореться на великому всеобіймаючому фронті Української Національної Революції, віддаючи всі свої сили, готовий кожної хвилини віддати і своє життя. Український націоналіст є завжди в повній бойовій готовності.

2. Безкорисливий, це значить, що Ідею Українського Націоналізму й службу для неї ставить він вище всіх скарбів світу цього. Для неї він проміняє з радістю можливість спокійного та вигідного життя на тверду долю жовніра-борця, теплу хату на окопи чи тюрму. Щастя шукає і знаходить він у радості з боротьби й перемоги на службі Великій Святій Справі. Лише в щасті Української Нації щастя українського націоналіста. Її воля, слава й могутність – його найбільше бажання.

3. Чесний, це значить, що він ім'я націоналіста носить гідно й ніколи не сплямить ніяким нечесним вчинком. Він завжди придержується високих вимог націоналістичної моралі. Мораль опортуністичного світу родить і плекає безділля, страх, фарисейство й угоди. Мораль націоналістична – це мораль нового світу, світу чину й боротьби. Її засади взнеслі й тверді. Вона є основою чинного й чистого, мов кристал, характеру українського націоналіста, Лицаря-Революціонера.

4. Карний, це значить, що він безоглядно підпорядкований і вірний аж до смерті Ідеї Українського Націоналізму, Організації Українських Націоналістів і своїм провідникам. Кожний наказ для нього святий. Він знає, що карність – це основа організації й сили, а анархія – це руїна. Тому він завжди піддержує авторитет Проводу Української Нації в Організації.

5. Активний й підприємливий, це значить, що він бореться всіма силами, використовуючи всі можливості, кожну хвилину для добра Великої Справи – Української Національної Революції. Він не знає безділля. В нього за думкою і словом іде чин, мов за блискавкою грім. Бо життя – це рух, боротьба, а спокій – це застій і холодна смерть. Кожну ідею, організацію чи людину він оцінює по ділах, а не по словах. Пасивність – це прикмета раба. Пасивності раба протиставляє він творчу ініціативу і напружену активність борця-провідника.

6. Відважний, це значить, що він завжди відважно і нестрашно протиставиться всім перешкодам і небезпекам. Він не знає, що то є страх. Заяча вдача боягуза йому чужа і гидка.

7. Витривалий, це значить, що він завжди бореться завзято й витривало. Він знає, що без витривалості, доведеної аж до впертості, немає перемоги.

8. Рішучий, це значить, що він кожний наказ і кожну свою постанову виконує рішуче, без вагань. Постановив – зробив.

9. Врівноважений, це значить, що він в усіх випадках життя задержує повну рівновагу духу. Життя українського націоналіста повне трудів, перешкод і небезпек. Щоб їх перебороти, щоб опанувати положення і зібрати всі сили до удару в відповідне місце, треба насамперед опанувати себе. Тому український націоналіст у підпіллі й у твердому бою, в окопах і тюрмі, в тріумфі чи на ступнях шибениці, завжди врівноважений, завжди однаково спокійний, гордий і усміхнений. Вміє по-лицарськи перемагати і по-геройськи вмирати.

10. Точний, це значить, що він завжди придержується точності в житті, аж до дрібниць.

11. Здоровий, це значить, що він хоче бути здоровим. Він хоче, щоб ціле молоде українське покоління було здорове. Україна потребує сильних і здорових духом і тілом синів. Тому він в міру можливості вправляє і поширює руханку та спорт, не нищить свого здоров'я вживанням отрути – не п'є і не курить – ні гулящим життям. В українського націоналіста Велика Ідея в серці, вогонь революційного духа в грудях, міцні і гнучкі м'язи, сталеві нерви, бистрий соколиний зір і слух та твердий п'ястук.

12. Обережний, це значить, що він завжди суворо придержується усіх засад конспірації (7, с. 66-70).

"...перемагають тільки озброєні ідеї й народи,

надихані войовничим, мілітарним духом.

Тому дух мілітаризму ˂...˃

мілітарного виховання молоді й цілого народу,

ідея озброєного народу є підставовою

вимогою життя й боротьби

українського народу за власну державність..."

Дмитро Мирон (Орлик)

IV. Дмитро Мирон (Орлик) (5.11.1911, село Рай, під Бережанами, Тернопільщина – 25.07.1942, Київ). Мислитель і Воїн, що "з криці душа й тіло". Провідний діяч ОУН (б), автор тексту "44 правила життя українського націоналіста" (за деякими джерелами у співавторстві з З. Коссаком) та базової ідеологічної праці "Ідея і чин України": "За прапорами ідеї мусять іти залізні колони модерної зброї".

Втілювач ідей українського націоналізму в Києві. Убитий німецькими нацистами в Києві. "Його тіло спочило в масових могилах Бабиного Яру" (В. Рог). Загибель Мирона розслідував шеф СБ М. Арсенич. Зрадника було викрито, і вночі 7 листопада 1942 року його застрелили старшини 201 батальйону В. Сидор і Ю. Ковальский (3).

У травні 1932 р. – перший арешт польською поліцією через вшанування на Личаківському кладовищі під час Зелених Свят полеглих за волю України. Тоді в тюрмі написав свій знаменитий текст "44 правила життя українського націоналіста" (5, с. 305-308), які на папірцях через колег передає на волю:

1. Приймай життя як героїчний подвиг і здобувай чин незламної волі та творчої ідеї.

2. Найвищим Твоїм законом і Твоїм бажанням є воля й ідея Нації.

3. Будь гідним виконавцем заповітів великих синів Твоєї Нації і борись та працюй для великого майбутнього.

4. Твоїм найбільшим добром і Твоєю честю є сила і велич Твоєї Нації.

5. Залізна дисципліна супроти Ідеї та Проводу й обов'язок праці є Твоєю чеснотою.

6. Пам'ятай, що Україна покликана до творення нового життя і тому працюй для її мотутности й розвитку.

7. Плекай духа волі й творчости, неси всюди ідею Правди України і закріплюй в життя її історичну місію.

8. Твоєю найбільшою любов'ю є Українська Нація, а Твоїми братами всі члени української національної спільноти.

9. Будь вірний Ідеї Нації на життя і смерть і не здайся, хоч би проти Тебе був увесь світ.

10. Красу і радість життя вбачай у невпинному стремлінні на вершини духа, ідей і чину.

11. Могутній Бог княгині Ольги і Володимира Великого жадає від Тебе не сліз, ані милосердя чи пасивного роздумування, але мужности й активного життя.

12. Знай, що найкраще віддаси Богові почесть через Націю та в ім'я Нації чинною любов'ю до України, суворою мораллю борця та творця вільного державного життя.

13. Здобувай знання, що допоможе Тобі опанувати світ і життя, піднести Україну й перемогти ворогів.

14. Будь свідомий того, що Ти є співвідповідальним за долю цілої Нації.

15. Пам'ятай, що найбільшим злочином є шкодити своїй Нації.

16. Твоїми ворогами є тільки вороги Твоєї Нації.

17. З ворогами поступай так, як того вимагає добро і велич Твоєї Нації.

18. Знай, що найкращою ознакою українця є мужній характер і вояцька честь, а охороною України – меч.

19. Постійно пізнавай, удосконалюй себе, а здобудеш світ і життя.

20. Знай, що світ і життя – це боротьба, а в боротьбі перемагає той, хто має силу.

21. Тоді Ти повна людина, коли перемагаєш себе і світ і постійно стремиш до вершини.

22. Знай, що в боротьбі перемагає той, хто не заломлюється невдачами, але має відвагу піднятися з упадку й завзято змагає до цілі.

23. До перемоги треба витривалости й постійного зусилля в діянні і боротьбі.

24. Кожночасно будь готов на найбільший чин, але при тому не занедбуй щоденної праці.

25. Будь перший в боротьбі і перемогах життя, щоб здобути для Нації вінець перемоги.

26. Живи риском, небезпеками і постійним змагом, а погорджуй всякою вигодою і спокійним життям філістра.

27. Радо й без нарікань виконуй покладені на Тебе обов'язки щоб власною працею й наявними вартостями здобути собі право на провідництво.

28. Пам'ятай, що провідництво вимагає постійних трудів і великих зусиль.

29. Будь сильний і незламний навіть в обличчі смерти і всяких терпінь.

30. Став гордо чоло небезпекам, а на удари життя відповідай збільшеним зусиллям праці й боротьби.

31. Пам'ятай, що милостиню приймає тільки немічний прошак, що не може власною працею і власними вартостями здобути право на життя.

32. Не покладайся на нікого. Будь сам творцем свого життя.

33. Будь скромний і шляхетний, але не знай, що значить слабість і покора.

34. Співчуття з велетнями духа Тебе підносить, а співчуття з підлими й безхарактерними людьми ослаблює. Подай братню руку тим, що хотять, як і Ти, йти на верхів'я.

35. Не завидуй нікому. Приймай те, що здобудеш власною працею і вартістю.

36. Будь товариський. Зав'язуй побратимство духа, ідеї і зброї в житті, праці й боротьбі.

37. Зв'язуй тісно своє життя з життям Нації. Віддай Україні свою працю, майно, кров.

38. Гидуй всякою лицемірною облудою і хитрим фальшем, але перед ворогом укривай таємні справи і не дайся заманити в наставлені сіті, для здобуття ж тайни від ворога вживай навіть підступу.

39. Шануй жінок, що мають стати Тобі товаришками духа, ідеї і чину але гидуй розгнузданими.

40. Ціни високо материнство як джерело продовження життя. З Твоєї родини створи кивот чистоти раси Нації.

41. Люби й опікуйся дітворою, як молодістю майбутнього Нації.

42. Плекай фізичні сили, щоб тим видатніше працювати для своєї Нації

43. Будь точний. Вважай за втрачену частину життя кожну хвилину, що пройшла без діла.

44. Що робиш, роби совісно й так, якби воно мало остатися вічно й мало стати останнім і найкращим свідоцтвом про Тебе.

Україно свята, мати героїв, зiйди до серця мого.

Осип Мащак

V. Осип Мащак (22 грудня 1908 року в с. Смільниця Старосамбірського району Львівської области – 20 грудня 1976 р., Нью Йорк США). Після закінчення Перемиської гімназії (1928 р.) продовжив здобувати освіту на хемічному відділі Львівської політехніки.

Належав до Пласту (6-й курінь ім. Івана Богуна), відтак до УВО, працював журналістом газети "Наш Клич". Неодноразово був ув'язнений польською поліцією за націоналістичну діяльність (травень 1930 р., березень і грудень1932 р., жовтень 1933 р. тощо). Після арешту С. Бандери 14.06.1934 р. очолив крайову екзекутиву ОУН.

Саме він дав наказ про атентат Івана Бабія (з 1 січня 1934 року директор Академічної гімназії у Львові) за співпрацю з польською поліцією та зраду українського народу. Зрадник був прихильником співжиття українців та поляків Галичини як невід'ємної частини Польщі.

Степан Бандера докладно пояснив мотив вбивства: "ОУН нікого з українців не карала за саму їхню льояльність до польської держави. Директора Бабія ОУН засудила на кару смерти за те, що він активно співпрацював з польською поліцією і свідомо поборював українське революційне підпілля, видаючи польській поліції українських ґімназистів та студентів, членів і симпатиків ОУН" (1).

Заарештований наприкінці вересня або на початку жовтня того ж року, яке завершилося вироком на Львівському процесі 25.05 – 27.06.1936 р. – 15 років ув'язнення. Вийшов на волю 9 вересня 1939 р. з тюрми в Сєдльцах під час падіння польської держави.

Знамениту "Молитву..." написав у травнi 1936 р. в камерi N100 львiвської тюрми "Бригiдки", де разом з iншими пiдсудними львiвського процесу Степана Бандери i товаришiв перебував під слідством. Серед тодiшнiх в'язнiв "сотки" – Ярослав Стецько, Роман Шухевич, Володимир Янiв, Іван Ярош, Володимир Івасик тощо. Вiдоме останнє слово О. Мащака на судовому процесі:

"За мету свого життя вважаю лише службу Українi. Україна була i є для мене такою величною, такою святою, що для неї не лише жити, а й умерти є замало. Я хотiв у боротьбi за Українську Державу, за визволення українського народу з неволi, в боротьбi за новий соцiяльний лад, за соцiяльну рiвнiсть, за Україну без хлопа i пана знайти цiль свого життя i своє щастя" (6).

Тюремнi переживання О. Мащака вилилися в текст, який згодом став вiдомий як "Молитва українського революцiонера" чи "Молитва українського нацiоналiста".

10 квiтня 1969 р. Осип Мащак у листi до Івана Бойка сам подав інформацію про появу цього твору: "Я зовсiм тодi й не думав писати молитву, отак вилляв на папiр те, що нуртувало в моїй душi. Янiв i Стецько як це прочитали, вважали, що її варто б поширити. З часом, як бачиш, бiльше i бiльше хлопцi пододавали, аж врештi перетво-рили в свого роду великопiсний парастас. Пересилаю Тобi "Молитву", як я її написав у Бригiдках. Ось цей текст..." (6).

2014 року після тривалих років заборон перед відправленням на війну на Донбас відроджену Молитву прочитав свободівець, боєць батальйону "Січ", потім "Карпатська Січ" Мирослав Мисла, що героїчно загинув 2 жовтня 2016 року на Луганщині (див.: https://www.youtube.com/watch?v=XcH5gZ9m_4k).

Україно свята, мати героїв, зiйди до серця мого.

Прилинь бурею вiтру кавказького, пошумом карпатських ручаїв,

Славою боїв Завойовника, батька Хмеля трiюмфами,

Ревом гармат революцiї, радiсним гомоном Софiйських дзвонiв.

Нехай душа моя в тобi вiдродиться, славою твоєю опромiниться,

Бо ти, пресвята, все життя моє, ти все щастя моє.

Задзвони менi брязкотом кайдан, скрипом шибениць в понурi ранки,

Принеси менi зойк катованих в тюрмах, льохах, концтаборах,

Щоб вiра моя була гранiтом, щоб зросли завзяття й мiць,

Щоб смiло йшов я у бiй, як iшли герої

За тебе, свята, за славу твою, за твої святi iдеї:

Щоб пiмстити ганьбу неволi, стоптану честь, глум катiв твоїх,

Невинну кров розстрiляних пiд Базаром i Крутами

І тисячi безiменних борцiв твоїх,

Що костi їх розкиданi або тайком загребанi...

Спали вогнем, життєтворная, кволiсть у серцi моєму,

Нехай страху не знаю я, не знаю, що вагання.

Скрiпи мiй дух, загартуй волю,

В серцi замешкай моєму.

В боях, в тюрмах рости мене до ясних чинiв для тебе.

І в чинах тих хай знайду смерть,

Солодку смерть в бою за тебе

І розплинуся у тобi я i вiчно житиму в тобi,

Свята Україно моя, вiдвiчна й непоборна

Вiдомий дослiдник нацiонально-визвольної боротьби Григорiй Дем'ян писав, що "Молитву українського нацiоналiста" знали й говорили поряд iз "Отче нашем" вранцi i ввечерi, а також у хвилинах важких випробувань усi члени й симпатики ОУН, а у 1940-1960-х роках вивчали напам'ять навiть пiдлiтки.

Останнi змiни до "Молитви..." внесли нацiоналiсти на емiграцiї, пiсля загибелi Романа Шухевича i Степана Бандери. Ось як текст поданий у виданнi "Іди за мною! Ідеї i правила Юнацтва ОУН" (1976 р.): "...щоб помстити ганьбу неволi, потоптану честь, глум катiв Твоїх, невинну кров помордованих пiд Базаром, Крутами, в Кiнгiрi i Воркутi, геройську смерть героїв Української Нацiї, Української Нацiональної Революцiї – полковника Євгена Коновальця, Басарабової, Головiнського, Шухевича, Бандери та славну смерть Данилишина i Бiласа (додано – І. Ф.), i тисяч iнших незнаних нам..."*** (6).

Як учасник Похідної групи ОУН Осип Мащак-"Мак" провів велику роботу у Львові з підготовки проголошення Акта 30 червня 1941 р. та організації української влади.

Відтак з іншими націоналістами вирушив на Схід з призначенням на посаду крайового провідника ОУН у Харкові. Його заступником мав стати Микола Лемик, який керував Центральною похідної групою, при якій перебував і О. Мащак. Але групу розгромили німці, багато її учасників затримано або знищено (зокрема і М. Лемик). Осип Мащак врятувався і повернувся до Львова. Одружився із Галиною Галібей, з якою мав трьох дітей: доньку Марту, синів Івана й Андрія.

Після війни опинився на еміграції в Німеччині, де 1949 року закінчив фармацевтику в Українському технічно-господарському інституті. Після важкої хвороби помер 20 грудня 1976 р. у Нью-Йорку, де похований на кладовищі Ґейтоф Гевен у Вайт Плейнс, штат Нью-Йорк.

Мало так статися, аби в рік 80-ття УПА – основного духово-мілітарного здвигу ОУН – ці високодухові вербальні і музичні символи знову очолили національно-визвольну війну українців проти того ж ворога – Москви.

Моральні максими українського націоналізму

Декалог (1929). Степан Ленкавський (1904-1977, Івано-Франківськ)

"Зродились ми великої години" (1932). Олесь Бабій (1897-1975, Франківщина)

12 прикмет українського націоналіста. Ярослав Старух (1910-1947, Тернопільщина)

44 правила життя українського націоналіста (1932). Дмитро Мирон (Орлик) (1911-1942, Тернопільщина)

Молитва українського нацiоналiста (1936). Осип Мащак (1908-1976, Львівщина)

1.Бабій Іван (педагог). Доступ: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%B1%D1%96%D0%B9_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_ (%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B3).

2. Бабій Олесь. Зродились ми великої години. Дрогобич: Відродження, 1997. 206 с.

3. Діячі ОУН та УПА, загиблі в боротьбі з німцями. Доступ: https://reibert.info/threads/dijachi-oun-ta-upa-zagibli-v-borotbi-z-nimcjami.333893/.

4. Ленкавський Степан. Український націоналізм. Твори. Том 2. Ідеологія. Філософія / упоряд. і ред. О. Сич. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2022. 480 с.

5. Мирон Дмитро "Орлик". Ідея і чин України. УВС ім. Ю. Липи. Київ, 2017Старух Ярослав ("Ярлан"). Упир фашизму. Київ, 2022. 316 с.

6. Мороз Володимир. Молитва українського націоналіста. Доступ: https://www.academia.edu/36993136/%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B0.

7. Старух Ярослав ("Ярлан"). Упир фашизму. Київ, 2022. 80 с.

8. 6 липня 1904 р. народився Степан Ленкавський – автор Декалогу українського націоналіста. Доступ: https://ridna.ua/2020/07/6-lypnya-1904-r-narodyvsya-stepan-lenkavskyj-avtor-dekalohu-ukrajinskoho-natsionalista/.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.