Як влада ліліпутів до Бандери у Львові ходила...
Цьогоріч біля пам'ятника Бандері у Львові на традиційному вічі, яке започаткувала свого часу ВО "Свобода" разом із Маршем Бандери по всій країні, влада ВСІМ закрила уста. Виступальників НЕ БУЛО. Можливо, й тому, що мене туди наперед вписали..., а потому швидко передумали. Священники своє відспівали, хтось з них сказав украй убоге боязливе слово, відтак заспівали пісень...Чогось при покладанні квітів затягнули жалібне "Кру, кру, в чужині умру...". То нині Бандера вмер чи народився???? Хто пише такі сценарії національної безпомічности? Львівці?
Не промовляв НІХТО. Справді, цій владі, особливо Садовому, нема що сказати про Бандеру. Це чи не єдина щирість, на яку вони здатні. Садовий його так само боїться і ненавидить, як пуйло в болотній москві. А сьогодні наче в тренді приліпитись до Бандериних ідей – ото й приліпився, яко політичний слимак. Щодо "Слуг народу", то для Зеленського Бандера непідйомний: він від часу великої війни жодним позитивним словом не згадав про героїчні національно-визвольні змагання ОУН-УПА. У його голові не вкладається, що сучасна сила ЗСУ виросла з сили УПА – армії, яка ніколи не капітулювала і не прийняла так званої побєди 1945 року, армії, що воювала з московським ворогом до 60-х років ХХ сторіччя, коли всі лягли під московський терор. Це погано, президенте. Це ваш страх перед істинними героями і перед непереможною Ідеєю Нації. Вам до того ще рости, а може, і не дорости. Вивчайте спадщину Бандери. Вона вас вразить.
Щороку в цей день вручають премію ім. Степана Бандери за виняткові заслуги у втіленні бандерівських ідей. Цю премію заснували дві людини: Ірина Фаріон – тоді депутат Львівської обласної ради, і Олег Панькевич – голова Львівської облради 2010-2012 рр. Я, зокрема, писала Положення цієї премії і входила до комісії з її присвоєння. Це була наша форма протесту з Олегом Панькевичем проти скасування звання Героя України Степанові Бандері в Донецькому суді. Ми вимагали і від ряженого в національний стрій Порошенка, і від Зеленського повернути Бандері і Шухевичу звання Героїв України. Ні Порошенко, ні Зеленський цього не зробили. Це їхнє правдиве ставлення до цього народного Героя. І це логічно: це не їхній світ, не їхні цінності, не їхні ідеали. Бо в Бандери про Вічне, в них – про ситуативне і за потребою. Ракети їх ще й досі не повернули до глибин націоналізму як ідеології поневоленої нації, що стає (чи стала?) месником.
А що ж Садовий? Премію прийшли вручати заступники Козицького (а де ж сам очільник ОВА?) і ненависник Бандери Садовий, що категорично відмовляється підняти червоно-чорний стяг на Львівській ратуші бодай 14 жовтня, всупереч ухвалі міськради. Натомість на будівлі облради та адміністрації стяг підняли догори ногами...
Мовчазно, тупо, нікчемно і на німо тупцювала львівська власть біля Бандери. Як карлики біля велета. А потому так само на німо, як щурі, згинули з площі біля пам'ятника, залишивши людей без слів про Героя України, без привітань, без уваги і поваги. Бо хіба можуть малі промовляти про Великого? І чи мають смілість надати слово тим, хто знає силу Бандери і може донести її до людей? А нащо тим людям давати правдиву силу? Так можуть і трон влади ліліпутів завалити...
Ото й уся нині правда в Бандерин день під журливу пісню "Кру, кру..." про львівську каналізацію на верхах влади і про їхню абсолютну нездатність збагнути, що визволення наші в бандерівському чині. І той Чин творять наші воїни на фронті. А запілля в глибокій морально-духовій та ідейній немочі. Коли б націоналістичні ідеї сповідувало понад 50% країни, то не було б у путіна жодних шансів розпочинати війну. Тому й платимо найкращими за найгірших і ніяких.
"Ідейно-світоглядові переконання, політичне кредо, непослідовність у життєвому прямуванні, особиста честь, гідність і добре ім'я – це не чоботи, які можна почистити, а то й викинути, замінявши новими", – Степан Бандера.
З уродинами, Степане Андрійовичу! Таки довгий наш шлях до перемоги. У Львові передусім.
П.Н. Згодом моє розлоге відео на моєму ютуб-каналі про це львівське ганьбище у Бандерин день.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
