Про ''студента з Криму''
Шановне панство! Нетом і в ЗМІ ширять інформацію, що я начебто "злила інформацію про студента з Криму".
1. Всі повідомлення, які надходять мені на е-пошту (саме там я його отримала), і в яких дописувачі НЕ зазначають, аби їх публічно не висвітлювати, я публікую в себе на ТГ-каналі з єдиною метою: ми маємо ПУБЛІЧНО і максимально ГОЛОСНО заявляти про нашу україноцентричну позицію, а не ховатися по кухнях, як це вже було в часи імперії зла ссср. Особливо важливо це тепер, коли почалася безпрецедентна атака на українську мову і нехтування мовним законодавством в освітній та військовій царинах. Ми вже проходили з вами етап української мови "для хатнього вжитку". Тому нам сьогодні вкрай потрібно максимально ширити наші націєцентричні погляди в супротиві до подальшого панування московського язика і культури в Україні, а також в украй загрозливий період внесення неприпустимих змін до закону про національні меншини. Тобто Ваша підтримка, надіслана мені на е-пошту, це насправді підтримка української України, а не персонально Фаріон. І про це має знати якнайширше коло українців, аби розуміти, що ми не самотні і нас багато, хоч де ми є. Саме про це був слушний допис так званого "студента з Криму" (хто він – аж ніяк не можу знати), де зауважено на визначальному: як українцям у звільненому Криму реагувати на московську мову з уст військовика в українській формі, що зайде у звільнений Крим? Запитання риторичне. Бо кожна армія має говорити мовою своєї землі, своїх дідів-прадідів, а не мовою ворога!
2. Якщо цей студент, що вмент відхрестився від своїх слів, реально з Криму, то він точно мав би знати про небезпеку підписуватися власним прізвищем. Попри те, він чомусь це зробив, і НЕ вказав, аби не ширити його допису публічно, про що деякі дописувачі зазначають і, як вислід, їхні дописи публікую анонімно. Чи не свідчить це про сплановану провокацію ФСБ, підкинуту вже цього тижня, коли попередня понеділкова атака, яка тривала на всі мої обліковники, з тріском провалилася. Особливий провал стосувався бажання втягнути в якісь ефемерні акції протестів студентів Львівської політехніки.
3. Саме після вкиду цієї інформації про нібито "студента української філології" з Сімферополя на мій телефон і на ту ж е-пошту надходить нескінченна кількість диких погроз і типова їхня лайка московською мовою і з московських номерів і, звісно, доморощені підгавкувачі. Складається враження, що в цій зливі дзвінків і в дописі "студента з Криму" один диригент – московська ФСБ. Показово, що деякі українські ЗМІ цю інформацію активно підхоплюють і ширять, а на одному з ресурсів, що, ймовірно, підпорядкований мерові Львова Садовому, взагалі в бесіді виставили мої приватні дані. Чи це не є спільна злучка варварського зовнішнього ворога з прихованим внутрішнім, що таким способом спільно зійшлися у війні проти Фаріон, яка своєю публічною україноцентричною діяльністю наганяє на них панічний страх щодо національної перспективи для нашої Держави? Дивна сліпота місцевих ненависників, які радше приймуть московську ІПСО, ніж мою мотивацію та дії. Це називається повна відсутність відчуття і розуміння, хто свій, а хто чужий. Звідси у нас і найбільша біда – війна.
Висновок
Не треба перекладати з хворої голови на здорову, а звинувачення на мою адресу не мають під собою жодних підвалин, бо їхнє підґрунтя, найімовірніше, московське ФСБ. Маю намір щодо цього звернутися до СБУ.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
