Одеса 2024. ''По призначення України''. Вдруге!
ОДЕСА. Виїздила з гостинця у Львові, що зганьблений безголовою скульптурою голого хлопа на постаменті. Мабуть, то садовий. В'їхала в обійняту вранішнім серпанком Одесу, ніби в чар очікуваного відпочинку, затишку і світлої новизни. Хоч довкруж війна і триразова тривога над Одесою з шахедами і героїчною роботою ППО. Але це нас не зупиняє! Бо це наснажливий відпочинок-праця, затишок однодумців і синьо-жовта новизна від Одеси на кожному кроці. Себто чар туману не розвіявся, а зайшов у серце розширенням рідного дому всюди – від Заходу до Сходу, від Півдня – до Півночі. Війна не тільки вбиває. Вона творить нові смисли: заглиблює в суть, витягує з нас запилену добрість і служіння, ліпить із нас, розрізнених дрібницями, моноліт в головному. Це головне сьогодні: працювати кожному задля перемоги – кулями, словом, грошима. Задля цього приїхала до Одеси в своєму загальноукраїнському турі по Україні з моїми монографіями, і зокрема, з останньою "Англізми і протианглізми: 100 історій слів у соціоконтексті" (у співавторстві Галина Помилуйко-Недашківська, Анна Бордовська) та з інтерактивним відео про кожен англізм на моєму youtube-каналі (https://www.youtube.com/results?search_query=%D0%90%D0%BD%D0%B3%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%BC%D0%B8%2C+%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%B0%D0%BD%D0%B3%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%BC%D0%B8) від Василя Особи – воїна бригади "Рубіж", "Сила Свободи".
Це книга, задумана в час миру, але написана під час війни. Це мої набої, що піднімають з надр української підсвідомости національну свідомість і гідність. Не вийшовши з московсько-українського суржика, ми потрапили в англо-український! Своя мова – це дім. Всі решта – гостина і туризм. Про своє треба дбати найбільше, чуже вчити і пізнавати. Книгу створено на засадах незнищенного українського націоналізму, який єдиний прорве нашу вічну оборону й прогру і виведене до перемоги та розширення нашого Духу. І той розширений наш Дух я в Одесі побачила, йдучи синьо-жовтими вулицями, що промовисто позначені (хоч ще не всюди) видатними українськими постатями від Івана та Юрія Лип, Є. Чикаленка, С. Шелухіна, І. Луценка, М. Комарова, М. Слабченка, І. Бондаренка, С. Караванського, Н. Строкатої та багатьох інших українотворців...до пам'ятника І. Франкові, а відтак до оселі патріярха дисидентського руху, освяченого школою ОУН-УПА, сьогоднішнього уродинника письменника і мовознавця Олекси Різникова. І все це під інтелектуально-пасіонарну музику доктора історичних наук Олександра Музичка – натхненника і співорганізатора цієї зустрічі. Я наповнилася українською силою Одеси, як море хвилями.
Після україноцентричних доріг Одеси були хвилі довгожданої зустрічі з одесцями у знаковому освітньому закладі – ліцеї "Надія" (виняткова подяка за розкішну залу паням директорові Наталії Батаєвій та заступникові директора Марії Оробець) з понад тригодинним спілкуванням. І в укритті зокрема. Знаково, що на цій зустрічі були й рідні люди, що не забули нашу над'яскраву зустріч в Одесі в червні 2013 року, на яку мені доводилось заходити через законспірований вхід, а людей, що масово йшли у вишиванках і з квітами, оскаженілі "вітренківці", комуністи і просто рашисти закидували помідорами і всілякою нечистю, якою наповнені їхні нутрощі (блог про це "До Одеси по "Призначення України" від 17 червня 2013 року https://blogs.pravda.com.ua/authors/farion/51bf490147a86/). То де вони всі сьогодні – ці автори війни в Україні? А Фаріон знову в Одесі в переповненій залі з набагато вищим рівнем національного самоусвідомлення та непереборною потребою спільно зустрічатися і творити Україну, вільну від московської нечисті і питомих зрадників. Саме про це говорила зворушлива зала, якій я дуже дякую за подарований час і спільний надих до боротьби – зала усіх вікових зрізів: від студентів (переважно педагогічного університету ім. Ушинського), їхніх батьків до людей зрілого віку, досвід яких не переважать жодні абстрактні теорії в загальному політикуванні. І найголовніші люди в залі – це наші Воїни. Дякую Вам, непереможний ланцюг поколінь українців, що понад тисячоліття живить один одного, хоч як намагаються нас оббрехати, розз'єднати і вбити. Ми є не лише в цій залі, ми є всією великою нескореною Україною, що бореться і переможе.
Виняткова подяка за організацію цієї надважливої зустрічі Катерині Мусієнко (ГО "Робимо нерви") за пропрацьований кожен крок нашої спільної безпеки і результативної праці, подяка її колегам Олександрі Гавронській @o_havronska, Наталі Федонюк @NataliiaFedoniuk та п. Світлані @ats_ug за можливість швидкого пересування, а казковому готелеві, де на рецепції чарівна панночка з Трускавця, а в барі – одесець, за чар миттєвого проживання без тривог, хоч із шахедами...
Проте не мала б ця зустріч особливої ваги, якщо б ми не організували збору для бригади швидкого реагування "Рубіж" 4-го батальйону "Сила Свободи", яку успішно провів мій побратим Іван Ярема. З аукціонного продажу картини воїна-художника Богдана Салія "Чорногора" (купив п. Теодор Оробець за 10 тисяч), з лоту монет "Рідна мова", які придбали п. Владислав Михайленко (5.500), Ларіна Іванцова (5.100) та Анна Сенченко – 3.800. Нагадаю, що з продажу монографії, завдяки видавництву "Свічадо", на допомогу нашим воїнам скеровуємо 30%. А ще вдячна панові зі Львова, що попросив не називатися, за повну пожертву за всі інші мої книги – 2.160 грн. До цієї суми долучаю також 200 доларів США, які системно через мене надсилає нашим воїнам з бригади "Рубіж" п. Галина Попер з Ізраїлю, та 350 еврів від п. Тетяни Меркель з Німеччини. Загальна сума збору 54.568 грн.
Хто хоче ще долучитися до збору:
Реквізити для внесків на дрони👇
Моно 🔗https://send.monobank.ua/jar/5a2KkkrRXR
💳5375 4112 0282 6553
Приват 🔗https://www.privat24.ua/send/bi8mp
💳5168745023875153
📧PayPal: olha.albert.ukraine@gmail.com
З Півдня будемо в наших зустрічах рухатися на Північ...до Чернігова та Конотопу. Звісно, ще дещо маю встигнути у Львові, зокрема 29 лютого в ліцеї ім. Івана Пулюя, 14 березня у Львівській науково-педагогічній бібліотеці і 12 березня в одній із Львівських ОТГ (Зимна Вода, ліцей). Відтак плануємо Чернівці і Кам'янець-Подільський, а між тим Біла Церква. Тоді знову благодатна Франківщина.
Дякую, пасіонарна, незламна, мужня, натхненна Одесо. Дякую, Катерино Мусієнко і Олександре Музичко. Ви були базою, що це все втримала і розпросторила. Особливо вдячна студентам!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
