Люстрація: як це зробити на рівні місцевої влади
Як журналіст, який 4-й рік з мандатом Коцюбинської селищної ради бореться за збереження Біличанського лісу, вважаю за необхідне поділитись зараз досвідом з усіма, хто розуміє, що країна змінюється не з парламенту, а з сільських, селищних та міських рад.
4 роки тому ми "підключились до матриці" – місцевої влади, поза якою залишились, на жаль, всі мої друзі, які не вибороли мандат.
Читачі просили вести мене на УП блог, щоб інформувати про хід нашого журналістського експерименту.
Робота в раді полягала не лише в збереженні лісу й вирішенні господарських питань селища. Треба було показати, що навіть одна людина може в системі щось змінити разом з командою однодумців ззовні системи і звітувати перед виборцями щороку в тому числі й он-лайн.
До наступних виборів місцевої влади треба було розібратись в природі політиків Приірпіння – вичислити тих "агентів" матриці, які не дають жити громаді належним чином й максимально проінформувати громаду.
Зараз всі члени Партії регіонів та Комуністичної партії, які не вийшли з партії після розгону мирного майдану, мають бути назавжди відсторонені від влади будь-якого рівня.
Але наш моніторинг природи політиків регіону довів – опозиція щільно співпрацює з владою і саме опозиціонери є найбільшими прогульниками рад та подільники дерибанів.
В законі є стаття, яка передбачає можливість втратити мандат, якщо депутат пропускає понад 50 % засідань. Ось картина лише по Ірпінській раді.
Всі журналісти та й прості активні громадяни мають зробити запити в свої ради (запит написати – 5-10 хв), аби знати, хто в раду потрапив для годиться аби вирішувати свої питання й не вів щоденну боротьбу за якість життя громади.
Такий моніторинг за три роки ми провели не лише в Ірпені, але й в Бучі, в Ворзелі, в Коцюбинському. Незабаром закінчимо працювати по Гостомелю. Отже навіть одна людина може цілком відмоніторити весь регіон й оприлюднити дані. Закон "Про доступ до публічної інформації" дає таке право не лише журналістам. Це може зробити кожен з простих громадян. було б бажання.
Коли спілкувались з опозиціонерами, які так само доклали руку до дерибанів, – було відверто гидко чути щось на кшталт: "ми не ходим, бо нас меншість, ми ні на що вплинути не можем..."
Не можете = всі вільні. Я не сприймаю такі слова тим більше від чоловіків у той час, як народила дитину й відвідую практично кожне засідання ради й одна в раді продовжую веду боротьбу з більшістю за збереження Біличанського лісу.
Треба додати, що опозиціонери зріднились з владою й навіть відпочивають разом, про що ми писали у статті про відпочинок депутатів, які повідують для піару столітніх бабусь з пачкою цукерок, а самі жирують.
Для того, щоб донести це все до громади – потрібен свій незалежний сайт, який має мати групи в соцмережах. Звідти активних користувачів з вашого регіону необхідно залучити до колумністики – нехай кожен пише й надсилає матеріали про нагальні питання громади. Це називається громадянська журналістика.
За два роки роботи над селищним сайтом нам вдалось перерости себе й тепер ми інформаційно намагаємось моніторити все Приірпіння. У нас є свої активні колумністи, а загальна кількість дописувачів уже зросла до 3-х десятків.
У надактивний етап використання соцмереж зробити сайт про місцеві події відвідуваним – дуже легко. Фінансові витрати складають на рік близько 200 грн. Але потрібен мінімум один журналіст – редактор, який зможе не лише вичитувати колонки людей, але й готувати новини.
Таким чином не лише члени ПР та КПУ підпадають під по життєву люстрацію. Якщо опозиційні партії надумають йти на вибори – склад опозиціонерів треба жорстко чистити.
І це не безнадійно. В Приірпінні УДАР вигнав з свого складу двох ударівнів, а БЮТ запевнив, що депутат-дерибанник Ірпінської ради Валерій Пєший (на фото – обличчям в ікру), вже вибув з їхніх партійних лав.
Отже є перші результати і в моніторинг має потрпити діяльність кожного депутата з будь-якої партії. Можна з упевненістю сказати, що 80 – 90 % складу рад підпадають під жорстку й безповоротну люстрацію.
Але виникає питання – де взяти людей, які підуть до влади й будуть виконувати свої функції. І тут відповідальність лягає більшою мірою на топ-менеджерів або тих працівників, які виконують керівні функції за природою своєї роботи. Саме вони зможуть провести кризовий менеджмент.
Щодо виборів до Київради, то тут взагалі проблем не має виникати. В столиці сто відсотків є добра сотня порядних людей-менеджерів, які можуть ефективно працювати на громаду.
Я знаю, що хтось може просто не хотіти працювати на благо громади, бо й так завантажений на роботі. Тут відповідь дуже проста: не маєте права. Люди загинули. Загинули воїни для того, щоб у мирний час у нас все було по-іншому.
Генеральний директор Microsoft Дмитро Шимків брав відпустку, щоб бути на майдані. Я точно знаю ще з десяток людей рівня топ-менеджерів, які не просто були на майдані, а активно підвозили шини, закуповували ліки, возили їжу, групувались для перевезення поранених.
Люди, які очолюють юридичні фірми столиці захищали в судах тих, хто їздив на Межигір'я, забезпечували правові висновки від суддів Конституційного Суду в відставці.
Небесна сотня дорогою ціною дали нам шанс.
Тому найближчі роки доведеться забути свої особисті плани й наміри на відпочинок й працювати. Місцеве самоврядування – це не так страшно, як може здаватись.
Через 5 років роботи у нас вже буде кадрова еліта місцевого самоврядування. Тому всі, хто працює і чесно заробляє й до цього не мав жодного відношення до політики, але тямить в менеджменті й може прислужитись громаді – йде свідомо на вибори. Другого шансу не буде.
В цей час ми журналісти маємо розвивати місцеві сайти громад, формувати якісних колумністів регіону і на кожного кандидата влаштовувати інформаційне полювання. Під прицілом мають опинитись не лише депутати ВРУ. Кожен депутат з селища до Верховної ради має відчувати, що він не може не те, що зробити нічого протизаконного, але й навіть дозволити подумати собі про таке.
