Мій адвокат зв'яжеться з Вами!
Чи промовляли Ви коли-небудь ці слова? Чи маєте Ви свого адвоката? Нарешті, чи уявляєте Ви, що значить "мати свого адвоката"?
На жаль в Україні поширена думка, що "свій адвокат" – це привілей якщо не олігархів, то людей дуже заможних.
Однак задумаємося, чи не тому права наших людей порушуються так часто, що не маємо традиції користуватися правовою допомогою? Адже відповідно до Конституції адвокатура існує саме для захисту прав людини і громадянина.
Після століть виховання спочатку Російською Імперією, а потім Радянським Союзом, ми надто багато сподівань покладаємо на державу. Держава має звернути увагу на те, держава має зайнятися цим, держава має захистити, запобігти, покарати... Але ж відповідно до висновку Енгельса, творчо розвинутого Леніним, держава є машиною придушення панівним класом класів пригноблених. І наша держава, хоч і називається у Конституції правовою, повністю відповідає цьому визначенню. А панівним класом у нас є бюрократія, оскільки саме державні чиновники усіх мастей і рівнів почувають себе найбільш комфортно, що підтверджується їх стрімким розмноженням (на фоні зменшення населення) за останні роки.
Отже, чекати захисту своїх прав чи бодай поваги до них з боку держави, справа, звісно, не марна, але... За народною мудрістю, навіть Бог помагає тільки тим, хто сам собі помагає.
Тому адвокат Вам потрібен. І обрати його слід завчасно, до того, як Вам знадобляться його послуги. Але навіть наявності адвоката у наших умовах замало. Слід домогтися, щоб держава не заважала йому Вам допомогти. Наведемо приклад.
Не секрет, що українське законодавство взагалі (і кримінально-процесуальне зокрема) надає чиновнику (забув зазначити – недобросовісному, нехорошому чиновнику) масу можливостей мордувати співгромадян.
Наприклад слідчий (прокуратури, органів внутрішніх справ, податкової міліції чи СБУ) може викликати будь-якого громадянина для допиту у якості свідка. Для виклику слідству достатньо даних, що певній особі відомі обставини, які відносяться до справи. Особа, викликана як свідок, зобов'язана з'явитися в зазначені місце і час і дати правдиві показання про відомі їй обставини в справі.
Фактично, слідство має можливість викликати будь-яку людину на свій розсуд хоч кожного дня і допитувати скільки вважає за потрібне. Наявність у громадянина власного професійного та приватного життя жодним чином не впливає на його обов'язок з'явитися і дати свідчення або просто просидіти цілий день в коридорі, чекаючи слідчого, який саме в цей день затримався у керівництва.
Якщо свідок не з'явиться без поважних причин, до нього може бути застосовано привід через органи внутрішніх справ. За злісне ухилення від явки свідка можна притягнути до адміністративної відповідальності. За відмову давати свідчення і за свідчення завідомо неправдиві відповідальність передбачено вже кримінальну.
Вищенаведені норми не несуть у собі жодних проблем у разі, якщо слідчий є добросовісним. Такий слідчий не стане викликати всіх підряд, а тільки тих, чиї свідчення дійсно мають значення для справи. Добросовісний слідчий не стане мучити свідка кілька годин, а коротко поставить йому важливі для встановлення істини у справі питання, після чого точно занесе відповіді до протоколу.
Однак нерідко трапляються слідчі (і навіть цілі слідчі групи) зовсім іншого ґатунку. Такі, що викликають людей кілька днів підряд і мордують їх їм одним зрозумілими запитаннями по кілька годин на день. Причині можуть бути різні. І непрофесійність, і бажання продемонструвати якусь діяльність за відсутності реальних успіхів розслідування. Не можна виключати і таку причину як певне покарання свідка за якісь його неправильні дії (неправильні з точки зору слідства чи тих, хто має на слідство вплив).
Поширеним "тактичним прийомом" українських слідчих є допити у якості свідка потенційного обвинуваченого. Справа в тому, що свідок зобов'язаний давати показання, а обвинувачений – ні. От і тримають людину у свідках практично до завершення слідства, після чого пред'являють обвинувачення і, після виконання необхідних формальностей, направляють справу до суду.
Питання участі адвоката у допиті свідка в українських реаліях залишається відкритим. У більшості випадків слідчі не надають можливості свідкам запрошувати для участі у допитах адвокатів, мотивуючи свою відмову відсутністю відповідних норм у Кримінально-процесуальному кодексі. Однак кодекс не містить і заборони свідкам отримувати правову допомогу. Кримінально-процесуальний кодекс лише вимагає, щоб свідок допитувався окремо і у відсутності інших свідків. При цьому слідчий зобов'язується вжити заходів до того, щоб свідки, викликані в одній справі, не могли зноситися між собою до закінчення допиту.
Жодних перепон участі у допиті адвоката, запрошеного свідком, Кримінально-процесуальний кодекс не містить. В той же час стаття 59 Конституції (надає кожному право на правову допомогу) є нормою прямої дії. Отже, законних підстав не допускати адвокатів до участі у допитах свідків слідчі не мають. Інша справа, що самі свідки не досить часто запрошують адвокатів і не наполягають на їх присутності під час допиту.
То може, свідки правової допомоги не потребують? Навпаки, дуже потребують. Відповідно до Кримінально-процесуального кодексу (стаття 69-1) свідок має права, які мають захищатися. Оскільки права свідка багатьом громадянам невідомі, а свідком у будь-який час може стати кожен з нас, наведу права повністю.
Отже, свідок має право:
1) давати показання рідною мовою або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача;
2) заявляти відвід перекладачу;
3) знати у зв'язку з чим і у якій справі він допитується;
4) власноручно викладати свої показання в протоколі допиту;
5) користуватися нотатками і документами при дачі показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших даних, які йому важко тримати в пам'яті;
6) відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї та близьких родичів;
7) знайомитися з протоколом допиту і клопотати про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, власноручно робити такі доповнення і зауваження;
8) подавати скарги прокурору на дії дізнавача і слідчого;
9) одержувати відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для дачі показань.
У разі наявності відповідних підстав свідок має право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законом.
Реалізація зазначених прав може скласти певну проблему для необізнаної у юриспруденції людини. Тому адвокат свідку конче потрібен. Причому потрібен безпосередньо на допиті, де свідок має вирішувати мовчати йому чи говорити, власноручно викладати свої показання чи довірити їх запис слідчому.
Саме тому ми зважилися потурбувати з цього питання Конституційний Суд України. З текстом звернення можна ознайомитися тут http://golovan.com.ua/
