Всередині і зовні

Як же усе-таки наше сприйняття навколишніх подій залежить від точки зору. Колись ми були частиною великої і завжди правої країни. І світ сприймали відповідно, тобто щиро дивувалися тому, що нас багато хто не любить, хтось навіть зневажає, хтось жаліє і геть усі побоюються.

Після відомих історичних катаклізмів ми опинилися зовні. І почали розуміти що вищезгадані нелюбов, зневага, жалість і побоювання до тих, хто всередині, були далеко не безпідставні. Що старий анекдот про схожість Радянського Союз на Амура аж ніяк не втратив своєї актуальності. Пам'ятаєте: з голим задом, озброєний і до всіх цілуватися лізе.

Останнім часом риторика любих сусідів про братерські стосунки наших народів все більше нагадує оті радянські поцілунки, що завжди супроводжувалися відвертим диктатом правил "братерської поведінки" та прихованою, а іноді і відвертою, погрозою покарати за порушення встановлених "старшим братом" правил. Хоча, до речі, а чому саме російський "брат" є старшим? Сильнішим – можливо.

Зараз багато говорять і ще довго говоритимуть про результати газових переговорів. Цілком очевидно, що більш-менш об'єктивно ці результати ми зможемо оцінити лише за кілька місяців потому. Теперішні оцінки занадто тенденційні, чи то занадто оптимістичні, чи навпаки, чорно песимістичні. Але якось воно буде, бо ще ніколи не було, щоб ніяк не було.

Однак з кожним раундом протистояння ми все більше "виокремлюємося", стаємо незалежними внутрішньо, у своїх власних очах. Нова ціна на газ навряд чи може вважатися низькою, однак це є ще одним підтвердженням того, що ми "зовні". І дай Боже нам не повернутися "всередину".

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.