Вельмишановна печатка

Дорога, вельмишановна печатко! Вітаю твоє існування, спрямоване до світлих ідеалів добра і справедливості; твій мовчазний заклик до плідної роботи, що підтримує (крізь сльози) у поколіннях нашого роду бадьорість, віру у краще майбутнє і виховує в нас ідеали добра і громадської самосвідомості.

Саме так, подумав я, звертаються до гербової печатки непоодинокі керівники одного з вищих судів. Хоча ні, щось подібне написав досить давно А.П.Чехов. І не про печатку, а про шафу. Та яка різниця? Що печатка, що шафа – матеріальні об'єкти, яким дехто приписує надприродні властивості і релігійно поклоняється.

З нашим аж надто шанобливим ставленням до різного роду канцелярського приладдя виглядаємо ми у світі такими собі фетишистами.

Багато хто пам'ятає, як представники закордонних компаній, що починали співпрацювати з нашими, змушені були терміново купувати самонабірні штампи. Хоч якась, а печатка, а без печатки українці документа не сприймають.

А щоб судді, ці майже небожителі, гордовито демонстрували журналістам пластиково-полімерний пристрій як символ своєї могутності, а не так давно навіть ставили магічний відбиток на власній долоні, таке можливо тільки на теренах колишнього СРСР. Де, як сумно жартували у старій радянській комедії, гумовій печатці вірили, а живій людині – ні.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.