Слова на папері...
Один з коментаторів моїх текстів якось дуже обурився тим, що я назвав закон лише словами на папері.
Але ж це, на жаль, надто часто є правдою. Закон, якщо його не поважають, не захищають, не забезпечують, як кажуть, засобами примусу, залишається словами, надрукованими на папері.
І навіть такий Закон, як Конституція.
Ось на днях пан Андрій Портнов доповів суспільству про реформу кримінальної юстиції, що нас очікує у недалекому майбутньому.
Зокрема, зазначена реформа має зробити недоцільними міліцейські катування шляхом заборони на дослідження судом доказів, отриманих незаконним шляхом.
Тобто, напишуть у новому кодексі, що суддям не можна брати до уваги сказане поза судовим засіданням – і все, тортури недоцільні.
Удосконалення це, само по собі є позитивним.
Однак у нашій Конституції з самого 1996 року є норма статті 62:
"Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь".
Однак саме ці норми Конституції надто часто залишаються словами на папері.
Чому ж ми думаємо, що написавши приблизно те саме у новому Кримінально-процесуальному кодексі, ми зможемо дійсно щось змінити?
Реформи потрібні.
Але куди важливіше забезпечити суворе дотримання чинних норм Конституції і законів.
P.S. Не менш цікаві зміни принесе реформа і адвокатурі. Але про це, за браком часу, постараюся написати пізніше.
