Техаське правосуддя...
У нас весь час говорять про реформи. Ну там, країна потребує реформ, країна прагне реформ, без реформ не обійтися. При цьому про які саме реформи йде мова у тому чи іншому конкретному випадку, як правило, не уточнюється. Реформи заради реформ. Зміни заради змін.
Абияк аби не так, як було раніше.
Звідусіль чути: "Потрібен новий закон про те! Потрібен просто закон про се, бо досі немає такого закону!".
Я не проти змін і не проти удосконалення законодавства.
Але зміни заради змін, тим більше зміни не продумані, мене дратують.
Скільки було розмов про критичну необхідність Податкового кодексу?
Прийняли, а тепер змінюють у режимі "нон-стоп".
Впевнений, що така сама історія буде і з законом "Про адвокатуру". Спочатку приймуть, а потім стануть з'ясовувати чи можна його застосувати на практиці.
Судову систему ми теж активно реформуємо.
Однак почнемо з початку. Для чого ота сама судова система існує?
Якщо звернутися до Конституції, то для захисту прав і свобод людини і громадянина. Адже сказано у статті 55 "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом".
Тобто, суди створюються не для забезпечення засобами для існування суддів та інших працівників (хоча відповідно до Конституції держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів), а перш за все для захисту прав і свобод.
Доцільно процитувати правову позицію Конституційного Суду України, висловлено у нещодавно оприлюдненому рішенні у справі за конституційним зверненням громадянки Сінюгіної Ірини Іванівни:
"Права і свободи людини і громадянина захищаються судом, завданням якого є, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України (частина перша статті 55 Основного Закону України, стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів") ".
Тепер поставимо собі питання, наскільки те, що ми називаємо тут реформою судової системи спрямовано саме на захист прав і свобод?
За моїм особистим враженням спрямовано, але дуже вже опосередковано.
Може я не правий, але основну увагу реформатори приділяють кількості судів, структурі, посадам. Реформаторам важливо, хто і як призначатиме суддів, а надто, голів судів та їх заступників. Які і як судді складатимуть іспити. Хто і за які кошти навчатиме суддів бути суддями.
Де судді чесніші і розумніші: у Верховному суді чи у Вищих спеціалізованих?
Що зараз являє собою судова реформа? Зміни текстів законів, з подальшими спробами ті зміни якось реалізувати.
Впливає це на ефективність захисту прав і свобод? Так, але...
Наскільки відповідають меті захисту прав і свобод спроби боротися з можливими зловживаннями з боку суддів максимально формалізуючи їх діяльність? Хіба нас нічому не навчив досвід регулювання державних закупівель? Адже виявилося, що чим більше формальностей, тим простіше зловживати. Чи не пора повернути у юридичний обіг поняття "розумність" та "здоровий глузд"?
Чи немає, скажемо так, невирішених питань більш простих, "ближчих до землі"? На мою думку, дуже багато.
Наприклад, чому продовжується облога судів з боку "дітей війни"? Чи не тому, що численні рішення судів з цього приводу аж ніяк не лякають чиновників?
А тепер наведемо приклад іншого підходу.
Ось рішення окружного суду графства Харріс у штаті Техас, США (The District Court of Harris County, Texas) у тому вигляді, як вони доступні на сайті секретаря окружного суду (Harris County District Clerk). Не всі рішення цього суду виглядають так, але багато рішень саме такі. Особливо так звані default judgment, що їх виносять у випадку, наприклад, неявки відповідача в суд.
До речі, на сайті можна побачити не лише рішення, але майже всі матеріали кожної справи. І не лише тексти, а зображення, тобто кожен користувач Інтернету може побачити матеріали у тому вигляді, в якому вони у справі зберігаються, з підписами і виправленнями.
Як бачимо, колеги з Техасу не соромляться виправлень. І не дозволяють правопорушникам завдавати збитків стороні, що діяла правомірно.
Більше того, вони вважають за необхідне визначити розмір компенсації витрат на юридичні послуги і на майбутнє (на випадок апеляції).
Очевидно, що проект рішення готувався адвокатом позивача, а суддя лише виправив текст ручкою. І все!
Прозорість і здоровий глузд. Ось чого не вистачає українському правосуддю.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
