Автосовок
Як сказав класик, кожен, хто не має автомобіля, мріє його придбати.
Навіть міліціонерам хочеться мати скромний засіб пересування, але хоч з якимись елементами розкошів, типу малого шкіряного пакету і вставок з дерева.
А ми ось згадали про автомобільний спадок радянського часу – подорожній лист.
Так, чинні Правила дорожнього руху вже не містять обов'язку водія мати той лист при собі. Та все одно суб'єктам господарювання, що використовують службові автомобілі, доводиться ці папірці заповнювати, бо інакше як віднести на адміністративні витрати кошти, сплачені за бензин, масло і паркування?
А форма подорожнього листа у майже незмінному вигляді дійшла до нас з часів автоколон і таксопарків.
Звісно, яка-небудь автобаза управління справами апарату Верховної Ради, що витрачає мільйони тільки на запчастини, без проблем може забезпечити всю цю паперову вакханалію з підписами диспетчерів та механіків і навіть передрейсовий медичний огляд з проставленням відповідного штампу (головне – штамп).
Але тисячі малих підприємств, наприклад, просто не мають гаража, перед виїздом з якого інструкція вимагає заповнювати подорожній лист.
Однак якось же ці листи заповнюються, бензин списується. А медичні працівники відповідно до листів і штампів регулярно оглядають водіїв, яких вони в очі не бачили.
Бо нам іноді простіше "творчо вирішити питання", ніж боротися за скасування безнадійно застарілих нормативних актів. Та все ж ми спробуємо домогтися відповідних змін. Почнемо прямо сьогодні.
Хоча той же класик і зауважив, що кожен, хто має автомобіль, мріє його продати.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
