А руки-то помнят!
Розхвалюючи новий Кримінальний процесуальний кодекс України, різних рівнів чиновники багато говорили зокрема про вирішення проблеми розгляду заяв і повідомлень про злочини.
Мовляв, діятиме Єдиний реєстр досудових розслідувань, туди вноситимуться дані відповідно до нової процедури, і всі будуть задоволені.
Нагадаю, що у старому КПК була стаття 97, відповідно до якої по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:
1) порушити кримінальну справу;
2) відмовити в порушенні кримінальної справи;
3) направити заяву або повідомлення за належністю.
Що часто-густо робили наші прокурори? Вони заяву та повідомлення про злочин "не впізнавали" і розглядали як звичайне звернення громадянина, не виносячи постанови. Прокурори так все заплутали, що розбиратися з порядком оскарження їх бездіяльності мусив Конституційний Суд.
Відповідно до статті 214 нового КПК, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Але виявилося, що працівники прокуратури свої навички зберегли. І новий кодекс їм абсолютно не заважає знову "не впізнавати" повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
І надсилати відписки, такі, як я публікую нижче.
Міняти слід було не кодекс, а тих, кому той кодекс не писаний.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
