На круги своя...
Більше шести місяців не мав доступу до свого блогу на УП. І ось, кілька днів тому адміністрація надала новий пароль.
Інша країна. Інше життя. Війна. Смерть. Руйнування. Біженці.
Горе тому, кому довелося жити в епоху змін. Китайська, здається, мудрість.
Але на жаль, дещо у нас не міняється. Звички пануючого класу, наприклад.
Зараз сперечаються, чи відбулася в країні антиолігархічна революція. Але ж насправді пануючим класом, класом-гнобителем в Україні є не олігархи, а чиновники. Бюрократичний спрут все ще тримає нас за горло. І жодна революція поки не послабила цю хватку.
У листопаді 2012 року я писав як знущалися українські прокурори з норм процесуального закону, що регулює розгляд заяв і повідомлень про злочини.
У старому КПК була стаття 97, відповідно до якої по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:
1) порушити кримінальну справу;
2) відмовити в порушенні кримінальної справи;
3) направити заяву або повідомлення за належністю.
Що часто-густо робили наші прокурори? Вони заяву та повідомлення про злочин "не впізнавали" і розглядали як звичайне звернення громадянина, не виносячи постанови. Прокурори так все заплутали, що розбиратися з порядком оскарження їх бездіяльності мусив Конституційний Суд.
Відповідно до статті 214 чинного КПК, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Але виявилося, що працівники прокуратури свої навички зберегли. І новий кодекс їм абсолютно не заважає знову "не впізнавати" повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
Ще кілька місяців тому на протиправний прокурорський креатив можно було знайти управу в суді.
Але чиновники прокурорські і судові швидко знайшли спільну мову.
І судді фактично своїми ухвалами "освятили" право слідчих і прокурорів, без винесення процесуальних рішень на свій розсуд визначати чи підлягає та чи інша заява реєстрації у Єдиному реєстру досудових розслідувань.
Бо бачте, системний аналіз положень ст.ст. 214, 303 КПК України, свідчить про те, що для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні заява чи повідомлення повинна містити достатні дані про наявність ознак кримінально-караного діяння.
Ось приклади таких ухвал
Приклад 1
Приклад 2
Все повернулося на круги своя, як було за часів "старого" КПК. Слідчий чи прокурор хоче впізнає в отриманій заяві заяву про злочин, а схоче – не впізнає. І пустить по довгому колу "у порядку розгляду звернень громадян".
Хтось скаже, треба знову удосконалювати КПК.
А я повторю, треба міняти не кодекс, а тих, кому той кодекс не писаний.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
