Європейський суд вмиває руки
Оцінки опублікованого вчора рішення Європейського суду з прав людини протилежні діаметрально.
Одні пишуть: "ЄСПЛ відмовився від 12 тис. справ українських "чорнобильців".
Інші: "Європейський суд із прав людини одноразово задовольнив 12 тис. позовів українців до держави".
Європейський суд з прав людини одним махом вилучив з реєстру справ більше 12 тис. звернень українських заявників, що стосувалися невиконання рішень українських судів, постановивши передати їх до Комітету Міністрів Ради Європи з метою їхнього опрацювання в межах заходів загального характеру, визначених у пілотному рішенні по справі Іванов проти України.
Мотиви ЄСПЛ зрозумілі. Пілотному рішенню у справі Іванов проти України 8 років, однак його виконання в частині заходів загального характеру, тобто заходів, що мали б унеможливити аналогічні порушення, повністю провалено українськими чиновниками. Рішення українських судів як не виконувалися, так і не виконуються, що змусило Європейський суд з прав людини констатувати наявність системної структурної проблеми невиконання або несвоєчасного виконання судових рішень, яка становить порушення статей 6 § 1 та 13 Конвенції та статті 1 протоколу N1 до Конвенції.
Нагадаємо, що Комітет Міністрів Ради Європи повноважний наглядати за виконанням рішень Європейського суду з прав людини. Тому згадане рішення ЄСПЛ дійсно можна тлумачити як одночасне задоволення всіх 12 з гаком тисяч заяв.
Але не можна не погодитися з окремою думкою суддів Юдківської, Шайо, Каракаш, Де Гаетано, Лафранк та Моток, зокрема, з тим, що в рамках наявних правовиих механізмів Комітет Міністрів Ради Європи навряд чи зможе чимось допомогти заявникам, які опиняться у такому собі "правовому лімбі". Факт порушення державою Україна прав і свобод визнано, заявники визнані "потерілими від системного порушення", що "мають право на відшкодування. Однак поновлення порушених прав чекати невідомо скільки часу. І на додачу питання справедливої сатисфакції взагалі якось загубилося.
Причиною ситуації, що склалася, є багаторічний, системний нахабний і цинічний саботаж українського чиновництва, що блокує реалізацію передбачених рішеннями ЄСПЛ заходів загального характеру, спрямованих на усунення можливості повторення порушень прав і свобод.
Українське чиновництво дбайливо зберігає українське беззаконня і послідовно забезпечує безкарність порушників прав людини.
Я проце неодноразово писав.
Отже, Європейський суд з прав людини визнав власне безсилля у протистоянні з українським чиновництвом та вирішив внутрішніі бюрократичні проблеми з "перевантаженням", "перевівши стрілки" на Комітет Міністрів Ради Європи.
ЄСПЛ фактично вмив руки, а от наше чиновництво, що зганьбило Україну "на всю Європу", має всі підстави свої рученята (ті самі, які нічого не крали) задоволено потирати.
А що робити нам? А нам слід подумати, як допомгти Комітету Міністрів Ради Європи подолати нашого домашнього чиновного монстра.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
