ДБР і ФСБ
Поки Директор Державного бюро розслідувань БР Роман Труба палко заперечує наявність російського сліду в роботі ДБР, слідчі цієї організації рухаються спільним маршрутом з їх колегами з ФСБ.
На радощах від повернення додому з російського полону українских моряків суспільство якось забуло, що кримінальні справи, порушені проти них у РФ, нікуди не поділися.
Нагадаю, Федеральною службою безпеки РФ було порушено кримінальну справу про незаконний перетин кордону, вчинений організованою групою осіб (частина 3 статті 322 КК РФ).
Звинувачення з наших моряків слідчими органами держави-агресора не зняті. Воні звільнені під особисте поручительство Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Відповідно до кримінально-процесуального кодексу РФ особисте поручительство полягає у письмовому зобов'язанні в тому, що поручитель гарантує (ручается) виконання підозрюваним або обвинуваченим зобов'язань. Про які зобов'язання мова? З'являтися за викликами слідчого і суду та не перешкоджати провадженню у кримінальній справі.
Зауважу, що поручительство пані Денисової – фактично задоволення вимог, що містилися у ноті МЗС РФ, яка у свій час скандально була відкинута паном Клімкіним.
Нагадаю, МЗС РФ вимагало від Української Сторони надання у відповідності к кримінально-процесуальним законодавством Російської Федерації письмових гарантій участі кожного з 24 українських моряків після їх звільнення з-під варти у попередньому і судовому слідстві.
Виходить, cаме такий документ і надано Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини.
Поки російське ФСБ звинувачує наших моряків у незаконному перетині кордону РФ, в Україні слідчим держави-агресора активно сприяють слідчі ДБР.
21 травня 2019 року Державним бюро розслідувань за заявою відомого с своєю проросійською позицією А.В.Портнова зареєстровано кримінальне провадження N62019000000000683 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених серед іншого ч. 1 ст. 426-1 КК України стосовно переходу кораблів ВМС ЗС України (катерів "Бердянськ", "Нікополь" та рейдового буксира "Яни Капу") з Чорного моря до Азовського моря через Керченську протоку.
Частина 1 статті 426-1 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто, за умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих прав і повноважень.
Очевидно, що факт досудового розслідування "перевищення влади та службових повноважень" українськими військовослужбовцями фактично сприяє здійсненню протиправного кримінального переслідування українських моряків слідчими органами держави-агресора.
Виглядає так, що на думку слідчих ДБР, перевищення українськими моряками влади або службових повноважень полягало у здійсненні переходу з одного українського порту в інший!
Кращого подарунка своїм фсбешним колегам підлеглі Романа Труби навряд чи можуть зробити.
Не забуваймо, що Міжнародний Трибунал з морського права ще не прийняв остаточного рішення.
І жодних сумнівів у тому, що держава-агресор на повну відпрацює у процесі зроблений слідчими ДБР пас, у мене особисто немає.
Є всі підставі вважати, що своїми діями слідчі ДБР надають іноземній державі, а саме державі-агресору – Російській Федерації, допомогу в проведенні підривної діяльності проти України. А це – злочин, передбачений статтею 111 КК України. Так, саме державна зрада.
Заяву про це я направив Генеральному прокурору, який отримав ще один шанс показати, чий він на сто відсотків.
Текст заяви публікую.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
