Аммиак не игрушка!
Я подготовил депутатский запрос и сегодня он был направлен Верховной Радой премьер-министру с требованием пересмотреть вопрос о продаже Одесского припортового завода.
Почему?
1. Это одно из самых серьезных предприятий, еще остающихся в государственной собственности. Учитывая то, что фактически Украина сегодня находится в состоянии войны, может получиться так, что мы отдадим его за бесценок. Я поднимал этот вопрос перед Арсением Яценюком и он пообещал мне, что государство установит высокую минимальную цену продажи, что не позволит кому-нибудь купить это предприятие за копейки.
Поэтому перехожу ко второй проблеме.
2. В состав ОПЗ входит цех перегрузки аммиака, который является финальной точкой 1000-км аммиакопровода. Тот, в чьих руках будет задвижка, будет управлять и аммиакотранспортной системой, даже если она формально останется в государственной собственности. Если мы считаем недопустимым приватизацию стратегической газотранспортной системы, то зачем отдавать стратегическую аммиакотранспортную систему?
3. И главное для меня. По первым двум пунктам может быть дискуссия. Но есть еще вопрос безопасности 1 миллиона 200 тысяч человек. И здесь никаких дискуссий быть не может. Дело в том, что ОПЗ – одно из самых опасных предприятий страны. В его состав входит крупнейшее в Европе аммиакохранилище, емкостью 120 тысяч тонн. А расположено оно в 15 км от миллионной Одессы.
Согласно Закону Украины "Об экологическом аудите", перед возможной приватизацией такого предприятия, как ОПЗ, должен быть проведен обязательный экологический аудит. Результаты этого аудита должны войти в условия возможной приватизации.
На сегодня, такой аудит не выполнен.
Підводжу лінію:
Я вже 10 років борюся з незаконною приватизацією ОПЗ. Абсолютно незалежно від того, хто її ініціює. У 2005 році цей процес почав уряд Тимошенко, а продовжив уряд Єханурова. В 2007 – уряд Януковича. 2008 – знову уряд Тимошенко. Тоді я навіть подавав на Кабмін до суду, і, надзвичайний випадок!, виграв його. У 2010-му – уряд Азарова. Якщо сьогодні уряд Яценюка буде намагатися зробити приватизацию ОПЗ незаконно, то зустріне сильний супротив з мого боку. Моя позиція залишається незмінною.
І наостанок, наскільки небезпечним є халатне ставлення до подібного роду підприємств. Біля Йонави, Литва, у 1989 році на схожому підприємстві розлилось 7 тон аміаку (ємність сховищ ОПЗ – 120 тисяч тонн). Загинуло 7 осіб, довелося евакуювати усе місто Йонава.
А в Бхопальській трагедії 1984 року через витік метілізоціаната, за фізичними властивостями схожого на аміак, загинуло 18 тисяч чоловік!
Отже, аміак – то вам не іграшки!
Бхопал 1984
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
