Чорнобиль – 30 років потому
"Добрий вечір! Сьогодні ніде в Росії не відбулася жодна ядерна катастрофа, тим паче в Чорнобилі. Ніхто не загинув під час аварії, яка не відбулася. Рятувальні служби не викликалися, оскільки очевидно було б дурницею це робити, бо над Північною Європою немає ніякої величезної радіоактивної хмари. Отже, немає потреби у випуску новин, який і так не відбувся".
Саме так гостро-сатиричне британське шоу "Точна копія" (Spitting Image) відреагувало на повідомлення про Чорнобильську катастрофу 30 років тому (попри слабеньке знання радянської географії). Наведені вище слова промовлялися лялькою у вигляді товариша Брежнєва, за спиною якого клубився дим – відео можна переглянути на YouTube. Я добре пам'ятаю, як я сиділа вдома у вітальні та дивилася передачу разом зі своїми батьками. Мені було 13 та, як і багато людей у Великій Британії, я була налякана, адже в нас було дуже мало інформації, а Холодна війна все ще викликала величезні підозри в обох сторін. Усе, що ми знали, – це інформація зі скандинавських ЗМІ, у той час як показ на радянському телебаченні підготовки до травневих святкувань не віщував нічого доброго.
Звичайно, ситуація була значно страшнішою та більш небезпечною в Україні та Білорусі, ніж у Британії. Українські друзі та колеги кажуть, що всі знали, що щось було не так, але всіх і надалі закликали займатися своїми справами та ходити на роботу, наче нічого не сталося. Чорнобильська катастрофа показала не тільки провали радянської системи, але і її безсердечність.
Наслідки були неймовірні та довготривалі. Навряд чи ми колись дізнаємося про реальну кількість жертв Чорнобильської катастрофи – 31 робітник героїчно загинув відразу, проте постраждалих було значно більше. Понад 350 тисяч осіб було евакуйовано та переміщено, а наслідки для здоров'я людей можна спостерігати ще й досі. Україна та Білорусь постраждали від величезної екологічної катастрофи, але її наслідки відчувалися значно далі – в країнах Скандинавії, Уельсі та Шотландії.
Як член Великої Сімки (або Великої Вісімки, до призупинення членства Росії), Велика Британія брала участь у міжнародних зусиллях із подолання наслідків Чорнобильської катастрофи з 1990 року. Ці зусилля координуються Європейським банком реконструкції та розвитку. Є два основні напрямки цих зусиль: обслуговування сховищ для радіоактивних відходів і проміжного сховища для використаного радіоактивного пального, а також проект будівництва укриття, мета якго – зробити Реактор 4 стабільним і безпечним для навколишнього середовища. На сьогодні внесок Великої Британії у фінансування та виконання цієї діяльності складає 120 мільйонів євро. Ми й надалі підтримаємо заклик Великої Сімки до фінансування проекту, оголошений Японією 25 квітня 2016 року. Також упродовж більш ніж 16 років ми надаємо підтримку благодійним організаціям, які працюють із дітьми Чорнобиля.
За тридцять років багато що змінилося. Холодна війна закінчилася, Радянський Союз розпався, але, як це не трагічно, конфлікт все ще не полишає цей регіон. Ніщо не може стерти те, що сталося в Чорнобилі, а його наслідки будуть відчуватися протягом багатьох прийдешніх десятиріч. Однак ізоляції, яку висміювало сатиричне шоу "Точна копія" у 1980-их, вже немає... у цієї країни. Україна поглиблює зв'язки з Європою, посіла місце в Раді безпеки ООН та відіграє все більшу роль на міжнародній арені. Подолання наслідків Чорнобиля та надана підтримка є істинно міжнародним проектом – і Велика Британія пишається своєю роллю в ньому. Ми продовжимо працювати з нашими українськими партнерами задля посилення ядерної безпеки через Програму Глобальне партнерство проти розповсюдження зброї та матеріалів масового ураження.
У свої невпевнені 13 років я б ніколи й не мріяла про поїздку до Чорнобиля у 30-ту річницю катастрофи. Сьогодні приєднуюсь до всіх українців у спогадах про жахливу трагедію, що сталася в Чорнобилі, та вшануванні пам'яті тих, хто втратив своє життя за таких нелюдських умов. Однак ми також не повинні забувати про те, що прогрес та міжнародне співробітництво із подолання наслідків катастрофи підкреслюють той факт, що з 1986 року ми подолали великий шлях – і це має давати нам усім надію на майбутнє.
You can read the blog in English here
