Яким шляхом йтиме далі Туреччина?
Розумію, що обговорення й цього допису може скотитися до теми "Вітя-Юля", і хто з них двох "больше матери-Истории ценен?"
Але нагадаю, що крім України з її проблемами і вождями, в світі є ще й інші держави. В них теж відбуваються події, часом – досить важливі, рубіжні, значимі для України, як на середньострокову, так і на стратегічну перспективу.
Учора в Туреччині відбувся загальнонаціональний референдум, за підсумками якого буде внесено серйозні зміни до Конституції сусідньої держави.
Ці зміни подаються як важливий крок до стабільності й демократії, що має прискорити вступ Туреччини до Європейського Союзу.
Можливо, й так. Але може бути й інший розвиток подій.
Так склалося, що протягом кількох десятиріч запорукою світського характеру Турецької держави, запобіжником від спроб ісламізації була армія, в особі Генерального штабу ЗС Туреччини.
Конституція містить (тепер уже – містила?) припис, що давав збройним силам Туреччини, в разі небезпеки, захищати конституційний устрій.
Політична вага начальника Генштабу Туреччини завжди була значимою. Вплив НГШ на прийняття стратегічних рішень був більшим, ніж міністра оборони, чи президента, інколи – навіть прем'єр-міністра.
Кілька років тому, коли в армії відчули небезпеку ісламізації держави в разі обрання на пост президента одного з кандидатів, Генштаб поширив через ЗМІ короткий прес-реліз із застереженням – і цього виявилося достатньо, щоб парламент негайно зняв з розгляду вказану кандидатуру.
Не даватиму оцінок, добре це чи погано. З одного боку, Туреччина дійсно розвивалася по висхідній, як світська держава. З іншого – надмірний вплив військових, їх обмежена підконтрольність цивільним властям були предметом хоч і делікатної, але постійної критики з боку Євросоюзу.
Ефективний цивільний контроль над військовими є засадничим принципом європейської демократії, одним із критеріїв (вимог) для країн, що бажають вступити до ЄС. Принагідно зазначу – і до НАТО теж, хоча Туреччина стала членом Альянсу з відомих причин і за відомих обставин, тоді про цей критерій не дуже згадували.
У мене немає відчуття, що після внесення змін до Конституції Туреччини, якими кардинально обмежуються роль і вплив військових (а крім того, окремих судових органів), сусідню країну ближчим часом приймуть до Євросоюзу.
Надто довгим виявився шлях Туреччини до ЄС і надто багато на цьому шляху інших бар'єрів – не військового, а скоріше економічного, політичного та іншого характеру.
Турбує інше питання – чи дійсно конституційні зміни, проведені нинішньою правлячою партією, сприятимуть дальшій стабільності Туреччини? Чи не виникне у когось, з часом, спокуса кардинально змінити вже усталені принципи і напрями розвитку Турецької держави, посилити релігійну складову влади за рахунок світської?
Більше інформації на сайті www.grytsenko.com.ua
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.